Леся Дубчак: «У нашій професії знання та чесність мають бути підкріплені готовністю брати на себе відповідальність»

Адвокат (практичний досвід більше 15 років), переможець конкурсу «Адвокат року 2015», кандидат юридичних наук, керівник Клубу майбутніх адвокатів ААУ, професор кафедри галузевих юридичних дисциплін Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, керівник юридичної клініки «Центр правничої допомоги» НПУ ім. Драгоманова.
Життєве кредо:  «Ставити амбітні цілі та наполегливо працювати задля їх досягнення».

– Ви є керівником Клубу майбутніх адвокатів Асоціації адвокатів України. Які плани на поточний рік?

– Нещодавно Клуб майбутніх адвокатів обрав нового віце-президента – Дар’ю Залозну, а також членів виконавчої ради Клубу, до складу якої увійшли молоді та амбітні юристи, студенти старших курсів провідних ВНЗ, які вже проявили себе в громадській діяльності в Асоціації адвокатів України. Сподіваюся, що новою командою нам вдасться втілити в життя як нові проекти, так і продовжити започатковані, адже в громадській діяльності «один в полі не воїн».

Восени ми проводимо ювілейну, десяту школу кар’єрного росту майбутніх адвокатів, яка стане помітною подією серед інших заходів для юристів. Крім того, вперше в цьому році Клуб майбутніх адвокатів буде мати власні номінації на конкурсі «Адвокат року 2018»: «Кращий молодий адвокат 2018» та «Кращий молодий правник 2018».

Ми також маємо намір започаткувати конкурс серед студентів-правників (а можливо, й старшокласників), присвячений дослідженню невідомих сторінок вітчизняної адвокатури. Сподіваюся, в цьому нас підтримає кілька відомих юридичних фірм, адже в рамках конкурсу, для додаткової мотивації учасників, потрібно мати серйозний призовий фонд. Мені особисто дуже хочеться, щоб у регіонах почалася активна робота по дослідженню забутих і невідомих сторінок історії адвокатури, адже той, хто не знає свого минулого, – не має майбутнього. Ще в 1934 році митрополит Андрей Шептицький зазначав: «Історія української адвокатури тісно пов’язана з історією цілого нашого народу, тому що українські адвокати грали провідну роль у політиці… Український адвокат був не лишень правним, дорадником в повнім того слова значенні, але і приятелем нас усіх». Водночас, сьогодні більшість праць присвячена історії адвокатури Київщини, Одещини, Галичини та Волині, що значно звузило наукові пошуки.

– Останні декілька років в суспільстві активно обговорюється тема про те, що в Україні  занадто багато юристів. Чи погоджуєтесь Ви з цією думкою?

– Я б трохи перефразувала цю тезу й сказала так: в Україні багато людей з дипломами про вищу юридичну освіту. Водночас, фахівців, які б високо несли звання юриста, не так вже й багато. Маю на увазі справжніх професіоналів, які розуміють зміст принципу верховенства права, досконало знають чинне мінливе законодавство та постійно відслідковують судову практику,  боряться за справедливість, створюють нову судову практику.

Думаю, багато хто з колег особисто зіштовхнувся при підборі персоналу з «кадровим голодом», адже амбіцій багато, а знань замало. До того ж, у нашій професії знання та чесність мають бути підкріплені й готовністю брати на себе відповідальність за доручену роботу, тому коло потенційних кандидатів стає ще вужчим.

– В силу своєї громадської та викладацької діяльності Вам багато часу доводиться спілкуватись зі студентами. Яка сьогодні основна мотивація у тих, хто обирає юридичний факультет?

– Це одне з питань, яке я, перш ніж почати роботу з новою групою, курсом, ставлю студентам у анонімній анкеті-опитувальнику. Для мене як для викладача важливо знати, чи був вибір професії для студентів усвідомленим та самостійним, яким вони бачать своє майбутнє, що вони готові і вже роблять заради досягнення завдань, які перед собою ставлять, і, врешті-решт, чи вміють вони правильно ставити перед собою життєві цілі, пріоритети, та чи здатні їх досягати.

Наша професія огорнута багатьма міфами та стереотипами. Скажу відверто, незначна частина студентів обрали професію юриста усвідомлено, для більшості це був вибір або батьків, або інших близьких родичів, або ж просто своєрідний «краш-тест»: вийде чи ні.

– Що найбільше хвилює майбутніх адвокатів?

– Усі майбутні адвокати хочуть стати успішними практикуючими адвокатами, але розуміння успіху у кожного своє. Здебільшого, це високі та стабільні гонорари, визнання серед клієнтів та колег, незалежність та свобода вибору. Водночас, майбутні адвокати висловлюють своє занепокоєння щодо зміни правил доступу в професію, а також щодо внутрішніх чвар та конфліктів в адвокатському середовищі, яких останнім часом чимало.

– Ви суміщаєте адвокатську практику, громадську та викладацьку діяльність. На відпочинок часу вистачає?

– Думаю, це складна дилема для багатьох колег. Тримати баланс між роботою, родиною, відпочинком дійсно складно, але вважаю, що мені це вдається, хоча не без «перегибів» у бік роботи.

Одна зі складностей нашої професії якраз і полягає в тому, що ти завжди маєш бути готовий оперативно вирішити певне питання, ти завжди в певних процесуальних рамках, хоча й клієнти часто хочуть оперативний результат сьогодні «на вчора». Нерідко, у зв’язку з цим, за комп’ютером проводиш і вихідні, і ночі. Проте,  це в подальшому обов’язково повинно компенсуватися цікавими подорожами, спілкуванням з природою та родиною.

Резюмуючи, можу відмітити: якщо любиш те, чим займаєшся, і правильно розставляєш в житті пріоритети, баланс завжди можна віднайти, хоч це і непросто.