В Україні дозволили переглядати рішення національних судів після рішень ЄСПЛ, навіть якщо минуло понад 10 років

11 березня 2025 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини (реєстр. № 11508). Згаданий Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Цей законопроєкт узгоджує положення процесуального законодавства з рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024.

Юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини супроводжували конституційну скаргу, за результатами якої Конституційний Суд України ухвалив це рішення.

Що цей законопроєкт означає для судової практики — пояснила юристка Юлія Коваленко.

Які зміни вносяться?

Проєктом закону вносяться зміни до частини 3 статті 321 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), якими передбачається можливість поновлення строків для перегляду судових рішень за виключними обставинами у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, після спливу 10 років із дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Аналогічні зміни передбачені до частини 3 статті 424 Цивільного процесуального кодексу України та частини 3 статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України.

Раніше справи щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами на підставі рішення ЄСПЛ не могли переглядатися, якщо сплив 10-річний строк. У законодавстві були відсутні положення щодо можливості поновлення цього строку, що обмежувало право на справедливий судовий розгляд.

Примітно, що у перехідних положеннях проєкту Закону передбачено, що особи, стосовно яких постановлено рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного до набрання чинності цим Законом, та після спливу десяти років з дня набрання законної сили судовим рішенням, може бути переглянуте за виключними обставинами після звернення таких осіб до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у порядку, визначеному процесуальним законом.

Рішення Конституційного Суду України, яке змінило практику

Конституційний Суд України рішенням від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 визнав неконституційними положення пункту 2 частини 2 статті 321 ГПК України та частину 3 статті 321 ГПК України. Водночас аналогічні положення містилися й в інших процесуальних кодексах.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі є знаковим, адже після його ухвалення поступово відбулися зміни у підходах Великої Палати Верховного Суду стосовно інших юрисдикцій.

11 березня 2025 року було внесено відповідні законодавчі зміни до процесуального законодавства, що остаточно врегулювало зазначену ситуацію.

Подана конституційна скарга і обставини справи

Конституційна скарга, яку подали юристи Центру стратегічних справ, стосувалася порушення права на справедливий суд під час розгляду справи на національному рівні, яке встановив ЄСПЛ, та відповідності Конституції України положень Господарського процесуального кодексу щодо обмеження 10-річним строком права на звернення до національного суду із заявою про перегляд судових рішень у справі у разі встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов’язань та неможливість поновлення цього строку.

Заявник звернувся до ЄСПЛ у 2009 році, а рішення Суд ухвалив лише у 2022-му, тобто через 13 років після остаточного рішення національного суду. У своєму рішенні ЄСПЛ чітко зазначив, що під час розгляду справи заявника Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. На підставі цього ЄСПЛ встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції.

Після рішення ЄСПЛ юристи Центру стратегічних справ УГСПЛ звернулися до Великої Палати Верховного Суду з заявою про перегляд рішення національних судів та просили про поновлення строку з поважних причин, але отримали відмову. Велика Палата Верховного Суду відмовила у відкритті провадження, посилаючись на те, що після ухвалення судових рішень сплинуло більш як 10 років, а національне законодавство встановлювало обмеження десятирічним строком, який не підлягав поновленню.

Оскільки розгляд справ у ЄСПЛ і винесення рішення у ній може тривати більше 10 років, строк перегляду рішень у національних судах часто спливає незалежно від волі заявника. Це створювало проблему, адже люди, чиї права порушені, фактично втрачали можливість добитися справедливості в Україні навіть після встановлення порушень їх прав ЄСПЛ.