Справа Орлова: агенти НАБУ – викривачі, чи відверті провокатори?

“Роки ув’язнення, російський паспорт і статус штатного провокатора НАБУ. Це про «товариша», руками якого мені інкримінують неправомірну вигоду. Цього афериста варто запам’ятати в обличчя, аби не накликати на себе статтю”, – зазначив сьогодні у своєму дописі у мережі ФБ колишній перший заступник Голови Дніпропетровської ОВА, адвокат Володимир Орлов.

Екс-чиновника звинувачують у спробі отримання хабара за виділення дозволу на оформлення земельної ділянки. Утім, парадокс у тому, що земельна ділянка не оформлена, людина звільнилась із займаної посади, а кошти ніхто нікому не передавав.

При цьому, фактично всі звинувачення по цій справі ґрунтуються на показах так званого “агента” НАБУ.

“Насправді знав його як Олексія Гончара, хоча у матеріалах моєї справи він фігурує під прізвищем Тороп. З’ясувалося, раніше був також Карпенком і Шевченком, що стало відкриттям. Як і кримінальний шлейф, який тягнеться за ним. Народжений в Оренбурзі Льоша відсидів за гратами на батьківщині 6 років. Відчувши смак волі, повернувся до шахрайства, але в особливо великих розмірах. За це його оголосили у федеральний розшук, від якого Гончар сховався в Україні”, – зазначає Орлов.

У нашій країні, через суд, останній домігся громадянства, “жив на широку ногу та крутив мільйонами доларів, які позичав під земельні оборудки. Так «погорів» – 2 обвинувальні акти проти нього досі в українських судах. Слухання однієї зі справ призупинили, бо головний фігурант пішов в ЗСУ, в бригаду охорони Генштабу. Частіше за інші рубежі «захищає» Новопечерські Липки”.

“Цю інформацію волів би мати у 2023-му, коли Гончар з’явився на порозі ОВА. Просив про допомогу війську, яку, власне, отримав. Ключі від автівки я передав «товаришу» особисто. Потім Льоша взявся за погоджену з іншими схему. Благання підписати документ про оренду ділянки. Далі були численні відмови з мого боку, що закінчилися підозрою мені. Після такого у незалежність цієї фігури від НАБУ віриться без ентузіазму”, – каже екс чиновник та підкреслює, що публічно Бюро так і не надало “агенту” статус викривача.

“Серед цікавого – викривач у справі відсутній. Заявника Гончара (Торопа) НАБУ ховає від загалу, бо паралельно він свідчить проти голови ДСА Олексія Сальнікова. На мій погляд, ця людина або повинна нарешті стати викривачем, або під нього вже треба ініціювати спецстатус – позаштатний працівник НАБУ”.

“Що стосується «справи Орлова», то тут взагалі все виглядає як виконання «політичного замовлення». Судіть самі: агент-провокатор тричі звертається до високопосадовця з різними «комерційними пропозиціями». Тричі отримує відмову. Тим часом розгорається принциповий конфлікт між Головою ОВА генералом СБУ Лисаком та його першим заступником Орловим. Лисак неодноразово погрожує Орлову своїми зв’язками в Бюро. Провокатор (громадянин РФ!) звертається до Орлова саме в ті моменти, коли Лисак перебуває у відрядженні і його обов’язки виконує Орлов, намагаючись отримати згоду саме Орлова! Не виходить. Нарешті, Орлов звільняється. Начебто, можна вважати конфлікт вичерпаним.Але за кілька місяців виникає справа НАБУ. Ця справа містить такі сучасні популярні шедеври правоохоронців: «невстановлені особи у невстановлений час та в невстановлений спосіб», «потерпілі невстановлені», «завдав збитків невстановленого розміру»…Якщо ви вважаєте, що така нісенітниця властива виключно у «справі Орлова», ви помиляєтесь. Такі «невстановлені» формулювання містяться в більшості кримінальних справ, ініційованих НАБУ”, – коментує ситуацію Георгій Тука, засновник волонтерської групи “Народний тил”, колишній заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій.

Дивують аргументи, які на думку прокурора, ніби доводять вину посадовця.

“Альфа Веахауз”, яке клопотало про оренду землі, не одразу отримало відповідь про відмову, хоча вона вже була. В обвинувачення таке затягування викликає підозри.”По суті, третє звернення від підприємства заявник Гончар залишив у скриньці Дніпропетровської ОВА 14.05.2024. За місяць, а саме 14.06.2024, департамент екології відмовив, але компанії документ про це не надіслав. Його “Альфа Веахауз” отримала тільки на запит юриста. 19.09.2024, тобто через три місяці. Я у той період вже пішов у відпустку з подальшим звільненням за власним бажанням. Що відбувалося в ОВА й чого там зволікали, мені невідомо.Серед доказів мого бажання отримати неправомірну вигоду також таблиця про всі земельні ділянки, що є на розгляді департаменту екології ОВА. Вона надійшла на комп’ютер моєї помічниці. Понад 300 звернень від різних субʼєктів. Та головне – у ній під пунктами 232 та 255 звернення від “Альфа Веахауз”. Аргумент проти мене? Схоже, залізобетонний. На озброєнні прокурора ще одне з клопотань. Його я, виконуючи обов’язки начальника ОВА, розписав на заступника, який курував департамент екології. Ще до реєстрації кримінального провадження. Цікаво, що все вищеперелічене, – виключно припущення, “власне внутрішнє переконання” обвинувачення. Бо ніхто, хто б міг надати реальні факти, не був допитаний з цих питань. Ані мій секретар, профільний заступник, чи будь-хто з працівників департаменту екології”, – резюмує Орлов.

“Проблема з провокацією, якою займається НАБУ, настільки серйозна, що якщо відкрити Єдиний реєстр судових рішень, то там майже в кожному другому рішенні, які пройшли всі інстанції, встановлено, що була провокація хабара, причому по найрезонансніших справах”, – підтверджує Георгій Тука.

Олексій Гончар, як виявилося, досить відома особа у вузьких колах. Як писала FEMIDA.UA він фігурує у гучних справах екс-голови ВС Князєва та екс-голови ДСА Сальнікова.

Своєю чергою адвокат, Голова ГО «Рада громадського контролю», Керуючий партнер АО «Право та захист» Олег Шрам додає, що НАБУ/САП аби приховати від стороннього спостерігача та судового контролю свого давнього та успішного провокатора застосували до нього заходи безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності відомостей про його особу. А саме: у всіх процесуальних документах, починаючи із заяви про злочин, змінили його анкетні дані.

“Їх, логіка зрозуміла, провокація підкупу є злочином, тим більше тяжким, а тому його потрібно всіляко приховувати. Марні та наївні сподівання. Ця справа є яскравим серед багатьох інших прикладом того, як наш «доброчесний» та «професійний» антикор насправді займається не боротьбою з корупцією, а створенням, як вони називають «моделюванням злочинів», в т.ч. і заради виправдання свого існування. біда їх в тому, що в цій історії у них все пішло не за планом”, – резюмує адвокат.