Суд над совістю: що приховує сторона обвинувачення і як реагує суд

Це не черговий репортаж про ДТП. Це — справа, в якій правда не лежить на поверхні, слідство мовчить, а суд несподівано проявляє гідність. П’ять місяців слідства. Загибла жінка. Підсудний, який не втікає, визнає провину і просить про справедливість. Та головне — прокурори, які мовчать. Експертизи, яких нема. І питання, на які чомусь ніхто не хоче відповідати.

Редакція Femida.ua продовжує слідкувати за судовим розглядом трагічної справи щодо дорожньо-транспортної пригоди. Наразі розгляд справи триває у Чернігівському апеляційному суді під головуванням судді Оседача М.М. Підсудний визнав провину, з’явився до поліції добровільно та не заперечував обрання найсуворішого запобіжного заходу — тримання під вартою.

Після кількох місяців розслідування й численних судових слухань стало очевидно, що значна частина процесуальних дій викликає занепокоєння — зокрема, з боку сторони обвинувачення. Під час судового розгляду стало відомо, що деякі експертизи або не були вчасно надані до суду, або містять висновки, які не підтверджують версію обвинувачення.

Так, у ході слухання було оголошено висновки транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз. Вони не дозволяють точно встановити місце наїзду. Ба більше — експерт не виключає технічну неможливість для водія уникнути наїзду за описаних ним обставин.

Залишається відкритим питання щодо кваліфікації дій підсудного за ч. 3 ст. 135 КК України. Це положення передбачає причинно-наслідковий зв’язок між залишенням особи в небезпеці та її смертю. Однак у матеріалах справи досі відсутній висновок судово-медичної експертизи, який би підтвердив або спростував цю тезу.

Позиція Європейського суду з прав людини чітка: доведення вини має бути поза розумним сумнівом. А коли документи не надаються, коли прокурор уникає комунікації навіть із журналістами — це породжує тривожні запитання. Справедливість — це не тиша. Це — відповідь на складні питання.

І все ж суддя Оседач М.М. зі своїми колегами не ухвалив поспішного рішення. Розгляд було перенесено — і в цьому рішенні відчувається не бажання виграти час, а потреба дійсно вивчити справу. Це — ознака чесного процесу. І, без перебільшення, сигнал надії на те, що суд — це ще місце для пошуку істини.

Femida.ua буде далі слідкувати за розвитком подій. Ми віримо, що журналістика має не лише критикувати, а й підтримувати там, де це заслужено. У цій справі ми точно знаємо: мовчання не завжди золото. І мовчання — точно не справедливість.