Друге коло: команда VERITY GROUP спільно з ARIO захистили інтереси колишніх топменеджерів збанкрутілого банку на 77 млн грн у спорі з ФГВФО

АО «Verity Group» спільно з юристами Ario Law Firm захищають інтереси колишніх керівників збанкрутілого АТ «АБ «Укоопспілка» у спорі на суму близько 2 млн дол. США із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у Господарському суді міста Києва.

Йдеться про позов ФГВФО на майже 77 млн грн, у якому Фонд намагається покласти відповідальність за збитки банку на колишніх топменеджерів. Суди першої та другої інстанцій підтримали позицію захисту, натомість Верховний Суд став на сторону Фонду. Згодом Велика Палата скасувала це рішення і направила справу на новий розгляд.

Суть справи

Це одна з перших справ в Україні щодо відповідальності керівників збанкрутілих фінустанов під час так званого «банкопаду» 2014–2018 рр. Вона триває з 2018 року.

Команди Verity Group та Ario Law Firm  у першій і апеляційній інстанціях захистили інтереси окремих керівників АТ «АБ «Укоопспілка» у спорі з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який діє як ліквідатор фінустанови. Верховний Суд став на бік Фонду, однак після подання заяви про перегляд справи Велика Палата Верховного Суду скасувала це рішення та відправила справу на друге коло.

Позиції сторін

На думку позивача, дії колишнього керівництва фінустанови щодо укладання окремих правочинів стали причиною доведення банку до неплатоспроможності. Фонд гарантування вкладів оцінив збитки на суму майже 77 млн грн і має намір притягнути колишніх керівників до солідарної майнової відповідальності та стягнути з них вказану суму.

Захист натомість аргументує, що дії топменеджменту не могли завдати шкоди фінустанові. Оспорювані правочини не визнавались судом недійсними, уповноважена особа ФГВФО не визнавала їх нікчемними, а тому Фонд не має підстав стверджувати про протиправність дій керівників банку під час їх укладення. Крім того, під час укладення згаданих правочинів у банку працював куратор Національного банку України, який не вбачав у них ризиків.

Також стороною захисту зазначається, що реєстр акцептованих вимог кредиторів станом на момент розгляду справи фактично є неактуальним, оскільки чимало кредиторів банку за сім років припинили зв’язок, зокрема й через воєнні дії.

Захист також звертає увагу, що намір ФГВФО притягнути керівників банку до солідарної відповідальності не може бути реалізований, адже відповідна норма в законодавстві з’явилася значно пізніше укладення правочинів, і, згідно з принципом незворотності дії закону в часі, не підлягає застосуванню до дій, вчинених раніше.

Крім того, особи, яких Фонд намагається притягнути до відповідальності, працювали в банку у різний час і на різних посадах. Усі управлінські рішення ухвалювались окремо один від одного, у різні часові періоди, і стосувались різних господарських операцій.

Таким чином, захист у судах усіх інстанцій наполягав на тому, що Фонд гарантування вкладів документально не підтвердив жодного із чотирьох обов’язкових елементів цивільного правопорушення: не доведено розмір шкоди, вину конкретних осіб, наявність протиправної поведінки та причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідачів і заявленими збитками.