Бізнесу варто проводити системну роботу щодо структурування своїх активів у розрізі безпекових моментів, – Анатолій Перепельченко

Україна в сучасних умовах постала перед об’єктивною необхідністю активізації інвестиційного процесу. Які сектори сьогодні, на Вашу думку, мають найбільший потенціал для інвестицій?

В першу чергу — агропромисловий комплекс, також ІТ, логістика, енергетика (особливо відновлювана), військово-промисловий сектор та інфраструктура. Після повномасштабного вторгнення саме ці сфери продемонстрували гнучкість, здатність до адаптації та високу додану вартість.

Понад 90% підприємств з бізнесу відновили свою діяльність з початку війни, що дає змогу економіці знову зростати. Що в першу чергу необхідно для покращення інвестиційного клімату України?

Серед тих аспектів, на які об’єктивно можна вплинути, – гарантії з боку держави щодо захисту права власності; прозора можливість страхування майна в умовах воєнних дій; спрощення регуляторних процедур – надання пільг в тих галузях, де необхідно якомога швидше запустити конкурентне середовище; тимчасові податкові пільги, особливо для секторів, які страждають від війни найбільше; фіналізація легалізації криптоіндустрії, надання тимчасових пільг з оподаткування і максимальне спрощення порядку ліцензування діяльності.

Також потрібне розширення програм фінансування новоствореного бізнесу, надання грантів. І, звісно, максимальне сприяння держави для розвитку таких прогресивних інструментів, як індустріальні та технологічні парки, позитивні результати діяльності яких ми вже можемо бачити.

Окрім того, дуже важливо задекларувати пільгову політику стосовно певних галузей, для прикладу, 10 – 15 років вперед, щоб інвестори не мали перешкод і розуміли, що умовна пільга не скасується завтра. Як показує практика – інвестори не бояться ризиків, але очікують зрозумілих і стабільних «правил гри».

З якими проблемами сьогодні до Вас як адвоката здебільшого звертається бізнес?

Найбільше, звичайно, це питання виплат для сімей військових у зв’язку зі смертю чи пораненням, візові питання, юридичне структурування інвестицій, спори з державними органами внаслідок перевірок або регуляторних процедур, фіксація розміру шкоди, завданої майну війною, захист інтелектуальної власності. Зараз також часто супроводжуємо релокацію бізнесу та активів.

Чи бувають інвестори стороною спорів?

Так, здебільшого це українці, що інвестували в нерухомість.

На чий бік, як правило, стає українська судова система?

Тенденція неоднорідна. Якщо говорити про часті спори із забудовниками – судова система стає на бік інвесторів. Однак, проблема не в неоднозначній судовій практиці, а у виконанні рішень судів, що іноді вбачається неперспективним та таким, що не дає результату.

Наскільки необхідна сьогодні українським компаніям побудова міжнародних партнерств?

Партнерства для нас зараз – це критично необхідно, як повітря. Важливо розуміти, що партнерства і здорова конкуренція важлива передусім на внутрішньому ринку, оскільки тут багато нереалізованого потенціалу. Побудова міжнародних партнерств відкриває доступ до фінансових ресурсів, новітніх технологій, управлінських практик та глобальних ринків збуту. Окрім того, участь іноземного партнера підвищує рівень корпоративної відповідальності та прозорості бізнесу, що позитивно впливає на його репутацію.

Крім того, міжнародна співпраця знижує ризики — як політичні, так і економічні. Присутність стратегічного партнера з-за кордону часто слугує «захисним щитом» для інвестора та бізнесу в очах державних органів та фінансових установ. Це суттєво покращує довіру з боку інших інвесторів, донорів та клієнтів, особливо у проєктах, пов’язаних з відбудовою України.

Наразі для нас надважливо прийняти цю необхідність і почати будувати культуру партнерств, зокрема правильно сприймати саму суть партнерства як такого.

На сьогоднішній день іноземні інвестори, які все ж наважуються інвестувати в економіку України, вимагають законодавчих гарантій, урядових пільг, особливо великі корпорації та інвестиційні компанії. Які це мають бути гарантії та пільги?

Юридичні — захист інвестицій через страхування, міжнародні договори, недискримінація, стабільність регуляторного середовища. Фінансові — податкові пільги, доступ до інфраструктури, державне співфінансування або гарантії повернення інвестицій у разі форс-мажору.

Однак першочергово необхідно стимулювати український бізнес задля укріплення власного виробництва, а отже – віднайти баланс між інтересами власного бізнесу та іноземних інвесторів.

Інвестиції — це завжди ризик. На які механізми захисту бізнесу порадите звертати увагу в умовах нестабільної економіки?

Насамперед, бізнесу варто проводити системну роботу щодо структурування своїх активів у розрізі безпекових моментів. Тут, звичайно, потрібні юридичні радники 24/7. Якщо ж вже мова дійшла до безпосереднього захисту, то варто зважати на міжнародний арбітраж, також не слід «списувати» українську судову систему, страхування воєнних ризиків, включення механізмів escrow та юридичне структурування через стабільні юрисдикції.

Які мають бути підходи до управління ризиками в інвестиційних проєктах?

Комплексна оцінка ризиків на етапі due diligence, правовий аудит контрагентів (KYC процедури), розробка сценарного моделювання та планування, забезпечення юридичної гнучкості в контрактах, наявність плану екстреної реакції та правового захисту.

На Вашу думку, більший потенціал мають компанії, які у своїй діяльності орієнтуються на експортні чи імпортні ринки?

Експортна орієнтація має значно вищий потенціал для українських компаній, особливо в умовах війни, адже забезпечує стабільну валютну виручку, що критично важливо для фінансової стійкості бізнесу. Експортери менш залежні від внутрішніх економічних потрясінь, мають доступ до масштабних ринків, можливість працювати за контрактами з фіксованими валютними цінами та часто отримують підтримку міжнародних інституцій.

Крім того, акцент на експорт стимулює розвиток виробництва з високою доданою вартістю, інтеграцію в глобальні ланцюги постачання та технологічне зростання.

Водночас, імпортоорієнтовані компанії залишаються вразливими до коливань валютного курсу, логістичних затримок та обмежень воєнного часу.

Міжнародні інвестори нарікають на відсутність належного правового забезпечення кредитування, страхування ризиків, низький рівень ділової та професійної кваліфікації, недостачу привабливих інвестиційних програм і проектів та жорстку податкову систему. Як можете прокоментувати такі острахи з юридичної точки зору? Що першочергово слід змінити на законодавчому рівні?

Складно визначити першочерговість – певні реформи теоретично дадуть результат одразу, інші згодом.

Однією з надважливих реформ, але таких, які дадуть результати після «обкатки», є реформування судової системи для гарантування справедливого захисту прав інвесторів. Щоб це не виглядало як банальний аспект, який згадується постійно як наслідок слабкого інвестиційного клімату, додам: великий біль судової системи – це строки розгляду справ. Інвестор не має перспективного прорахунку заробітку від інвестиції, якщо розуміє, що будь-який форс-мажор та будь-які інші спірні обставини будуть розглядатися судом роками. Тому варто реформувати політику скорочень та рекрутингу нових суддів саме в цьому розрізі, щоб одним з наслідків реформи було значне пришвидшення строків розгляду справ у всіх судових інстанціях.

Також, як я вже казав, необхідне стимулювання інвестицій через податкові інструменти — запровадження податкових пільг для окремих категорій інвесторів та проектів.

Анатолій Перепельченко,
СЕО Юридичної компанії «Приходько та партнери», адвокат