Бізнес і досі чинить опір, лобіює гальмування повноцінної імплементації КІК, але цього не уникнути, – Катерина Риженкова

Про Big Data, КІК, податкову культуру в Україні, актуальні запити бізнесу на сьогодні, та основні виклики та перспективи у цій сфері Окремій Думці розповіла Катерина Риженкова, Партнерка АО “Клочков та партнери”, провідний експерт з комплексних юридичних рішень та податкового планування.

Катерино, 15 років у податковій службі – серйозний досвід. Що мотивувало вас залишатися у державному секторі так довго?

Останні роки мотивувало бажання віддати весь свій інтелект, сили та професійність державі, бути корисним там, де в тебе виходить найкраще, поки наші Герої захищають нас та нашу землю на фронті. Взагалі, державна служба приманює складністю викликів та амбіційністю завдань. Ще у 2019 році на урядовому рівні переді мною було поставлено завдання побудувати в Україні інструменти міжнародного оподаткування. Разом з командою проведена величезна робота: піт, сльози, втома і шалений результат, який визнано і національними, і міжнародними експертами та, безумовно, бізнесом.

Ви нещодавно перейшли з державної служби в приватну практику. Які перші враження? Що найбільше здивувало – в хорошому і складному сенсах? Чи відчуваєте, що це «ваше» поле?

Насправді, для мене такий досвід не новий і свого часу працювала на приватні бізнесові структури, потім, я з родини звичайних підприємців і чудово знаю, що таке бізнес, яка це відповідальність і ризик. Разом з тим, безумовно є відчутна різниця в першу чергу щодо того, на що витрачається час. На державній службі ти звикаєш до глибоких бюрократичних процесів, можна сказати більше: ти зрощуєшся з ними в якомусь сенсі. Можна навіть сказати, що це певного роду залежність, навіть більше -співзалежність в абʼюзивних відносинах!) А ось власна приватна практика, перші ступені в адвокатурі – це насправді здійснення дитячої мрії, коли мала всім казала що буду «аблокатом».

Ви маєте унікальне поєднання освіти – право, держуправління, фінанси. Як це комплексне бачення допомогло вам будувати кар’єру?

Кожна професія та освіта, що я маю, абсолютно усвідомлена. Першою була юридична освіта, цей вибір був зроблений років в 5-6, і, напевно, саме навички цієї професії дають мені базове усвідомлення реальності. Другою була фінансова освіта, це пов’язано з тим етапом життя, коли працювала на приватну структуру і мала досвід управління непрофільними банківськими активами, пішла навчатись, бо відчувала що потребую професійних знань, щоб видавати в роботі більші результати. Навчання в Академії при Президентові України відбувалось, коли вже була на державній службі, і це був вибір та вказівка керівництва служби – формувати кадровий потенціал та резерв, тому для мене це була честь та визнання моєї роботи. У кожному навчальному закладі знаходила не лише знання, а й друзів, колег, партнерів.

Дуже круто, коли в міжнародних відрядження, представляючи нашу країну, мене питали: «Катерина, де ж Ви навчались?», з гордістю відповідала: в Україні. Тому дякую всім викладачам, що вкладали душу в свою роботу.

Ви були однією з ключових фігур у впровадженні контролю за трансфертним ціноутворенням. Розкажіть про Big Data Transfer Pricing – які виклики були на старті, і як оцінюєте результат зараз?

Це проект довжиною у 5 років, від ідеї до втілення у життя ІТ рішення. Основна ідея системи – в автоматичній обробці великих масивів даних, розрахунок втрат від неринкових цін при експорті та імпорті, фіксування процесів розрахунків для запобігання корупційним проявам та адміністративному тиску. По суті, роботу цілого напряму ми поклали у звичайний застосунок. На старті саме головне було, щоб в тебе повірили та підтримали у пошуку фінансування, донорів. Потім величезна кропітка робота цілої команди. Окремо хочу згадати професійність працівників підрозділу ІТ та СDTO служби – підтримка на кожному етапі. Звичайно, без фінансування Європейського союзу та експертів проекту  EU4PFM, цей проект так і залишився мрією. Але системна злагоджена робота призвела до створення ІТ рішення, якому не має аналогів на зараз у державному управлінні, і не тільки в Україні, колеги з Англії, Франції, Швеції були вражені демонстрацією можливостей системи.

Думаю в подальшому ДПС лише збільшить можливості, розширить модулі і застосує штучний інтелект – вірю в них)))

Декларування КІК – ще одне потужне нововведення. Наскільки український бізнес готовий до таких інструментів прозорості?

Бізнес і досі чинить опір, лобіює гальмування повноцінної імплементації даного інструменту, але цього не уникнути. Саме суспільство повинно тиснути, контролювати впровадження та зміни існуючих норм щодо контролю над іноземними компаніями. В першу чергу, цей інструмент – демонстрація спрямування нашої нації до Європейського союзу, по-друге, це джерело великої кількості інформації, щоб протидіяти виведенню коштів за кордон без належної сплати податків, і, по-третє, в правильних руках – це джерело надходжень до бюджету України.

Ви працювали з міжнародними організаціями, зокрема ОЕСР, МВФ, Світовим Банком, Казначейством США. Як виглядає процес узгодження податкових рішень на міжнародному рівні? Наскільки ми як держава «на часі»?

Головне – щоб наша держава була «на часі» для самих українців. Головне, що потрібно зрозуміти суспільству, що національні інтереси України це справа лише нашого народу та громадян, ніхто інший не буде за них боротись. Зміни, які нам доведеться пройти на шляху до Євроінтеграції, важкі і те, з якою якістю та швидкістю ми пройдемо, залежить лише від нас самих. Це не формальні речі, процеси можуть зайняти десятиліття. І якщо хтось вважає, що це суто політичне рішення та не потребує належної інфраструктури в сфері державного управління, той глибоко помиляється. Нам можуть надавати поради, рекомендувати, допомагати експертизою, але в першу чергу кожен українець повинен усвідомити, що це за зміни, до чого конкретного для нього вони призведуть і вже зараз готуватись не лише до переваг, а й до обов’язків.

Податкова політика України часто критикується за складність і непередбачуваність. Які три кроки, на Вашу думку могли б реально змінити ситуацію?

Окрім тотальної кризи, зараз час можливостей, у тому числі в сфері податкової політики та адміністрування. Основне завдання – це втримання національного бізнесмена на плаву та залучення іноземних інвесторів, бо іноземні інвестиції найкращі гарантії захисту нашої території. Насправді можу надати цілий пул ідей, але зупинюсь на трьох основних:

1. Податкова мотивація для стратегічних інвесторів

Створення індивідуальних податкових умов для інвестора, який наприклад:

• запускає виробництво в депресивному регіоні,
• забезпечує не менше ніж 500 робочих місць,
• укладає соціальний контракт із громадою.

Міжнародні аналоги:

Tesla & Texas (США) — податкові канікули, інфраструктурні преференції.

Кіпр — спеціальні режими для інвестиційних штаб-квартир.

Франція — підтримка підприємств у сільській місцевості.

2. Нерівність умов: фронтові регіони

Підприємці в регіонах, що постраждали від бойових дій:

• не мають доступу до ринків, логістики, енергетики,
• часто працюють у режимі виживання.

Пропозиція: запровадити гнучке оподаткування в умовах форс-мажору, або податкову амністію/реструктуризацію для таких територій.

Аналог: “зони після стихійних лих” у Японії.

3. Україна як майбутній податковий рай

Так, ми хочемо, щоб Україна стала магнітом для інтелектуального бізнесу, цифрових резидентів, R&D-центрів.

Пропозиції:

• впровадити спеціальний податковий режим для інтелектуальних/цифрових компаній,
• дозволити створення податкових кластерів — із власним режимом адміністрування, за прикладом Естонії чи Кіпру,
• переглянути ставлення до податкового резидентства, у т.ч. для іноземців, що працюють на Україну.

Як ви ставитесь до ініціатив про податкову амністію? Чи можлива чесна перезагрузка без знищення довіри?

Процес розпаду радянського союзу, буремні 90-ті та нульові призвели до того, що в нас так і не сформовано первинний капітал. Крім того, значна частина територій України окупована, та люди, рятуючи активи, якщо мали можливість продавали своє майно, але легалізувати ці кошти в законний спосіб не має можливості. На мою думку, ми потребуємо як амністію активів, так і амністію капіталів, але за справедливих умов в оподаткуванні, зрозумілого спрямування коштів, відповідного імунітету – лише таким чином можна вибудувати довіру між державою та громадянами.

Як зараз виглядає податкове планування у умовах війни? Чи змінилися запити бізнесу?

Потрібно наголосити, що є ряд компаній і підприємців, які з початком повномаштабного вторгнення самі прийшли до податкової з запитом: ми готові, хочемо і будемо сплачувати податки чесно. Це була різна категорія платників, навіть ті, які системно технічно вели юридичну боротьбу та опонували податківцям. В перші тижні повномасштабного вторгнення бачила, як колеги з Харкова під ракетними ударами приймали платежі на сплату податків. В цей час здавалось, що країна повністю зміниться. Таке ж відчуття було в 2014, але час минає, ефект від потрясінь стає нормою і все вертається на круги своя.

Зараз в приватній практиці все більше чую запит «хочемо з родиною емігрувати, дітей вже вивіз, проконсультуйте щодо резиденства» і це насправді середні бізнесмени, в самому продуктивному віці, з інтелектом та досвідом. Моя порада: не рвіть остаточно зв’язки з Україною.

Ви досягли керівної посади в складному середовищі — держслужбі, податковій, юридичній сфері. Чи доводилося стикатися зі стереотипами? Як справлялися?

Вважаю, що цей світ належить чоловікам, але податкова – жінкам). Особисто ніколи не відчувала гендерної нерівності чи не толерантного ставлення в системі ні від керівників, ні від колег. Так, бували дуже вибагливі, жорсткі керівники, але вони лише загартували характер.

Що для вас означає професійна впевненість? Це про знання, досвід чи щось інше?

Це про сміливість, витримку та відповідальність. Вважаю що лише дисципліна та системний підхід дає фундаментальні результати – а вони насправді і формують професійну впевненість, але треба мати сміливість, щоб іти, не зупинятись і крок за кроком будувати свої ідеї.

Ви викладаєте міжнародне оподаткування. Як змінюються покоління студентів? Чи є у них інтерес до публічної служби?

Вони фантастичні, розумні, кмітливі – викладати це справжня насолода. Заряджаюсь шаленою енергією від своїх студентів. Можу відверто говорити, що публічна служба не готова до рівня таких спеціалістів, якою є зараз наша молодь. Вони навчаються, і в більшості випадків щодо різних скілів одночасно, працюють і достатньо добре заробляють. Поки наше суспільство не усвідомить, що якісні фахівці повинні мати гідні умови, соціальний захист і зарплату, ми будемо мати незадовільний стан публічної служби і величезний кадровий голод.

Як ви бачите майбутнє української податкової системи через 10 років? Це буде європейська модель, своя гібридна, чи щось нове?

Безумовно будуть імплементовані європейські стандарти та директиви, і відбудеться процес синхронізації з ЄС. Проте, сподіваюсь в нас вистачить сміливих державних службовців та національних експертів, які зможуть відстоювати національні інтереси, не зламатись під бажанням бути зручними і вибороти найбільш вигідні в першу чергу Україні умови. До того ж, українська нація – нація винахідливих людей, тому вважаю, що ми зможемо привнести нові ідеі, підсилити та удосконалити європейські стандарти, ми то свіжа кров для старої Європи.

Які глобальні тренди в оподаткуванні варто тримати в полі зору українським компаніям уже зараз?

Наступні десятиліття треба уважно слідкувати за змінами законодавства, приймати участь у обговоренні та слідкувати за законотворчим процесом втілення європейських стандартів. З основних речей, на які треба очікувати, це:

• Зміна спрощеної системи оподаткування, до якої всі вже звикли. Відбудеться майже повна відміна.
• Філософія трансфертного ціноутворення буде ключовою і до внутрішніх (всередині країни операцій) та майже всі зовнішньоекономічні операції будуть контрольованими.
• Запровадження правил протидії  зловживанням податковими системами, пільгами та іншими конструкціями оптимізації (правила GAAR) в першу чергу це стосується дроблення бізнесу.
• Глобальна прозорість, обмін інформацією між країнами.
• Підсилення ІТ складової, розвиток сучасних технологій, дозволить тримати податковій більше бізнесу у полі зору та оперативніше відпрацьовувати питання, пов’язані з високими податковими ризиками.

Для того щоб бути постійно в інформаційному тренді щодо податкових новацій та розвивати свою фінансову грамотність та податкову культуру, раджу читачам підписатись на you tube канал «Tax Podcast».

Ви впроваджували зміни, коли система чинить опір. Що вам допомагало не згоріти в процесі?

В першу чергу – це команда, зі мною працювали виняткові, віддані та порядні люди по всій Україні. Це фахівці, які не навчались в Лондоні чи США, це звичайні молоді хлопці та дівчата, які закінчили середні школи, виросли у спальних районах та селах, це фахівці з великим досвідом в інших питаннях оподаткування – зробили надзусилля над собою і в зрілому віці переформатували свою свідомість. Спільно ми змогли досягнути рівня світового визнання, зробити переможні кейси, в яких їм протистояли найкращі фінансисти та юристи самих потужних світових та олігархічних компаній. Вдячна їм за роботу, відданість справі та за те що завжди могла на них покластись.

Якщо завтра ви могли б впровадити лише одне нововведення — що б це було?

Зробила б глобальну державну візію розвитку податкової культури в Україні, куди б залучила Міністерства освіти, фінансів, ДПС тощо. В рамках неї була б створена Академія податкових знань «Від малюка до майстра» для інтеграції у навчальний процес з садочка до вишів знань про податки та їх необхідність для існування держави. Програми по доступному навчанню податковій грамотності вже дорослого населення, і не банальне цитування норм кодексу, а пояснення простими словами як діяти, як не допускати помилок, як слідкувати за свої податковим станом. Не формальне, а реальне підвищення кваліфікації працівників ДПС – особливо в регіонах. Формування кадрового резерву, проведення олімпіад серед учнів старших класів та їх навчання за грандові або державні кошти в Податковому університеті з обов’язком відпрацювати у податковій 5 років, а потім тим фахівцям ще надала б можливість взяти участь у державній програмі з кредитування житла, при цьому особливу увагу приділити маленьким містам, селам, дітям з багатодітних родин. Проведення системних заходів серед студентів починаючи з 3 курсу економічних вузів України, де досвідчені, топові фахівці ДПС повинні вишукувати та залучати майбутніх фахівців. Наразі кадрова служба ДПС фатально програє на цьому полі консалтинговим компаніям, і,  на жаль, функціонує в амебному режимі «якось буде».

Така візія і план її реалізації повинен бути складений мінімум на 10 років, для того, щоб почати формувати нове покоління нації з високим рівнем податкової культури.

Сьогодні всі наші податки ідуть на оборону, завтра перед нами буде стояти задача відновлення нашої країни, економіки, створення умов для повернення наших людей з-за кордону, це складні завдання – тому нам потрібна нація з високим рівнем податкової культури.