Електронне голосування для України – перспектива далекого майбутнього. Але точно не сьогодні, – Андрій Магера

Чи можливі сьогодні президентські вибори в Україні, гарантовані Конституцією; що заважає їх провести; чи є легітимними наразі повноваження Президента України? Про це та багато іншого у ексклюзивному інтерв’ю FEMIDA.UA розповів ексзаступник голови ЦВК України, заслужений юрист України Андрій Магера.

Пане Андрію, Ви багато років обіймали керівні посади у Центральній виборчій Комісії України, тому, як ніхто можете роз’яснити українцям такі болючі сьогодні питання виборів. Чи можливо їх провести зараз, наскільки вони будуть демократичними та, чи визнають їх, власне, у світі?

 Варто наголосити на тому, що вибори, як такі – це не механіка, не сукупність процедур, які є відірваними від будь-чого. Насправді, це процес, який ґрунтується на певних принципах виборчого права. Зокрема, на 5-ти конституційних принципах виборчого права, закріплених у статтях 70 та 71 Конституції України. Принципи загального рівного прямого виборчого права, таємного голосування і принцип вільних виборів. Власне, на необхідності дотримання принципів звертають увагу і міжнародні інституції та документи, зокрема, ст. 3 Першого додаткового Протоколу Європейської Конвенції 1950 року “Про захист основоположних прав і свобод людини”, і Кодекс належної практики з виборчих питань Венеціанської Комісії Ради Європи.

Крім того, не варто забувати і про той момент, що свого часу, у грудні 2004 року Верховний Суд України скасував протокол Центральної виборчої Комісії про результати виборів України 2004 року, посилаючись саме на аспект недотримання принципів виборчого права, зокрема, – принципу вільних виборів.

Принцип вільних виборів є дуже важливим через те, що він включає в себе два піделементи. Перший – це можливість формувань виборцями своєї політичної волі. Другий піделемент – це можливість реалізації виборцем своєї політичної волі. Без будь-якого втручання, впливу, підкупу, обману і т.п.

У цьому контексті, ми можемо говорити також про такі аспекти, як безпека виборів. Тобто, коли виборець не боїться, що прийшовши на дільницю, туди прилетить ракета, або безпілотник, або буде будь-яка інша загроза його життю, чи здоров’ю. Це стосується також членів виборчих комісій та інших суб’єктів виборчого процесу. Тому, це питання є надзвичайно важливим і недотримання принципів виборів, як таких, на жаль, може потягнути невизнання результатів таких виборів, як всередині країни, і може призвести до громадянського конфлікту, як всередині країни, так і невизнання результатів цих виборів за межами України іншими державами. Простіше кажучи, Україна може втратити ту підтримку, яку вона має на сьогоднішній день на зовнішній арені.

Цілком очевидно, що вибори можна проводити лише після закінчення активних бойових дій та зникнення загрози повномасштабного нападу на інші місцевості України. Скажімо, сьогодні та ж Львівська, чи Харківська область, все одно перебувають під загрозою з повітря, коли дійсно реалізувати ці виборчі права буде досить проблематично. Я вже не кажу про масові зібрання громадян, зустрічі з кандидатами, коли відбувається велике скупчення людей. Це теж потенційна ціль для ворога.

Безумовно, вибори треба проводити, але лише після закінчення дії воєнного стану, коли загрози, які були під час воєнного стану – зникнуть. В першу чергу ми повинні думати про безпеку громадян.

Повноваження Президента сьогодні є легітимними?

 Хотів би наголосити на тому, що Президент України Володимир Зеленський набув своїх повноважень у травні 2019 року, після проведення виборів. Звісно, статтею 103 Конституції України визначено, що строк повноважень Президента України становить 5 років. Однак, варто наголосити і на тому, що під час дії воєнного стану є певні особливості. Зокрема, стаття 64 Конституції України вказує на те, що під час дії воєнного стану можуть встановлюватися обмеження певних конституційних прав і свобод людини і громадянина, за винятком тих, які в тій же статті 64 перелічуються. Наприклад, за жодних обставин не можуть бути обмежені такі права і свободи, як право на життя, право на гідність, право на свободу і особисту недоторканність, право на подання петицій, гарантії у кримінальному судочинстві і багато чого іншого.

Натомість, прошу звернути увагу на той момент, що у ст. 64 Конституції немає в переліку статті 38, яка стосується виборчих прав українських громадян. Тобто, активне і пасивне виборче право: право голосувати за кандидатів, балотуватися на виборах. Це означає, що Конституція допускає обмеження конституційних прав і свобод, пов’язаних із реалізацією виборчих прав українських громадян. Тому, цілком очевидно, що під час дії воєнного стану, вибори в Україні не проводяться, бо неможливо реалізувати принципи виборчого права.

Що стосується Президента, то за ч. 1 ст. 108 Конституції, він виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Крім винятків дострокового припинення повноважень Президента: у разі відставки, неможливості виконання обов’язків за станом здоров’я, у разі імпічменту і у разі смерті. Тобто, загальний висновок все ж таки: повноваження Президента України залишаються чинними. Але для підтвердження легітимності чинного Президента, я думаю, що висновку громадських експертів є явно не достатньо. Все ж таки мало б бути рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення ряду положень Конституції України. Зокрема, ст. 64, 38, 103 і 108 в аспекті повноважень Президента України. Це був би найоптимальніший варіант у цій ситуації. Але до КСУ мають звернутися належні суб’єкти, оскільки цей судовий орган з власної ініціативи подібні питання не розглядає.

Сьогодні дуже багато дискусій навколо теми щодо того, парламентські, чи президентські вибори треба проводити першочергово?

 На мою думку, потрібно проводити спочатку президентські вибори. З яких міркувань? По-перше, Президент набув повноважень першим, аніж парламент. Він склав присягу у травні, а парламент почав працювати тільки влітку 2019 року. Тоді якраз було проведено перше засідання першої сесії Верховної Ради нині чинного 9-го скликання. Це перший аргумент.

Другий стосується того, що вибори Президента є набагато простішими у організаційному плані, ніж парламентські вибори, тому що фактично це один єдиний представницький мандат Президента України. Натомість, щодо народних депутатів України, – це 450 представницьких мандатів.

На парламентських виборах дещо складніше система виборів: і встановлення результатів виборів, і визначення мандатів, які отримали ті, чи інші кандидати за результатами виборів. На президентських виборах все набагато простіше. Відтак, простіше було б провести президентські вибори, “обкатати” всі процедури, які є, знайти, які є недоліки та особливості післявоєнних виборів, із тим, щоб після проведення президентських виборів, належним чином підготуватися і провести парламентські вибори. Щоб не зірвати виборчий процес парламентських виборів. Це другий організаційних момент.

Третій момент полягає в тому, що у зарубіжній пресі, зокрема, висловлюються сумніви щодо легітимності Президента України, але таких сумнівів немає до парламенту. Очевидно, це питання треба закривати раніше і проводити президентські вибори раніше. Бо до парламенту подібних нарікань і зауважень немає.

Щодо електронних ресурсів, чи підтримуєте Ви голосування українців за допомогою платформи Дія?

Цей варіант є складним і на сьогоднішній день він є нереальним. По-перше, Україна є великою державою. Зарубіжний досвід електронних виборів свідчить про те, що такі вибори простіше проводити у невеликих країнах, як то Естонія, зокрема. Вона успішно це робить не перший рік. Там вже десятки років організовуються вибори у такий спосіб. Україна, звісно, до цього прийде, але не треба “гнати коней раніше часу”.

Тут є декілька аспектів. По-перше, чи існують загрози проникнення у таку систему в Україні? Таких гарантій ніхто не дасть.

Другий момент: наскільки виборець може бути переконаний в тому, що його голос порахований правильно, що він взагалі врахований цей голос? Як виборець може підтвердити те, що він проголосував за того, чи іншого кандидата, чи за ту, чи іншу партію?

Третій аспект: як виборець може бути впевнений, що ніхто не дізнається, як він проголосував на таких виборах за допомогою електронного голосування?

Тут є аспекти, над якими треба думати. Я думаю, що електронне голосування для України – перспектива далекого майбутнього. Але не сьогодні.

Також я вважаю, що не доречним було б сьогодні проводити вибори у кілька днів, так зване “дострокове голосування”. Це великі ризики для зловживань, для спотворення результатів виборів на виборчій дільниці.

Давайте будемо відверто говорити, фізичні можливості членів виборчої комісії теж не безмежні. Їм треба працювати там 1-2 дні. Виникають питання: а хто вночі буде стерегти скриньку? Хто дасть гарантії, що з тими бюлетенями, які вже є у скриньці, ніхто не “попрацює”, грубо кажучи?

Голосування поштою – це теж проблема. У такому разі ми, фактично, покладаємо відповідальність на поштову службу. Я вже навіть не кажу про поштову службу зарубіжних країн, якщо голосування відбувається поштою з-за кордону. А якщо бюлетені не прийдуть вчасно, або десь загубляться? тобто є купа нюансів. Як виходити із цієї ситуації? Як на мене – не найкращий варіант. Тобто, хто б що не говорив, а звичний спосіб голосування за допомогою паперових бюлетенів є найбільш оптимальним за цих обставин. Очевидно, можна було б подовжити час для проведення голосування: скажімо, не з 8 ранку до 20, а можливо із 7 ранку до 22 вечора, з тим, щоб усі бажаючі могли б прогосувати. Але істотно змінювати механізм голосування виборців я б не став.

Якими Ви бачите “післявоєнні” вибори?

 Цілком очевидно, що післявоєнні вибори будуть не простими. Ми зіштовхнемося з проблемою великої кількості ВПО, біженців. Яким чином реалізувати право голосу для всіх – теж проблема. Так само це стосується військовослужбовців, які на час проведення виборів ще не будуть демобілізованими, адже не всіх чекає демобілізація одночасно. Це очевидно відбуватиметься в кілька етапів. Так само величезною проблемою є питання інфраструктури: приміщення для дільничних виборчих комісій, окружних, органів ведення реєстру. Питання пасивної безпеки, тобто, розмінування територій, щоб заміновані території не становили проблеми для виборчого процесу. Всі ці аспекти безумовно будуть накладатися, їх треба буде вирішувати і це буде дуже складне завдання для ЦВК.

Наскільки досконаліше виборче законодавство інших держав, у порівнянні з українським?

Я б не сказав, що воно є більш досконалим. Можливо, українське законодавство є більш деталізованим, з огляду на те, що у минулому мали місце фальсифікації, зловживання під час проведення виборів. Особливо якщо говорити про кінець 90-х початок 2000-х років. Ми через це все проходили, саме тому український виборчий закон є набагато більш деталізованим.

Що варто змінити? Більш уважно підійти до теми місцевих виборів, адже сьогодні законодавство у цій частині є надзвичайно партизованим, політизованим, що є неприйнятно для виборів у представницькі органи, органи територіальних громад, органи місцевого самоврядування. Очевидно, що треба буде поміняти пропорційну виборчу систему на мажоритарну багатомандатну з тим, щоб і партії могли висувати кандидатів, і могли бути списки незалежних кандидатів від самих виборців, або шляхом самовисування. Це абсолютно нормальні речі, які практикуються і застосовуються в зарубіжних країнах, зокрема в тих, з якими межує Україна. Тому, я б не сказав, що виборче законодавство України гірше, аніж законодавство зарубіжних країн.