Відмова Українського католицького університету у поселенні студентки через ЛГБТ-емодзі – дискримінація. Як відстояти свої права?

Ситуація навколо Українського католицького університету (УКУ) у Львові, який відмовив студентці в поселенні до колегіуму через ЛГБТ-символіку в її соцмережах, спричинила гостру суспільну дискусію. Для частини суспільства – це «право релігійної установи дотримуватися своїх принципів». Для інших – кричущий випадок дискримінації. Але як це виглядає з погляду права?

Справа має всі ознаки порушення конституційних гарантій рівності та законодавства про недискримінацію зазначає адвокат Євген Артюхов, інформує Forbes.

Конституція: рівність без винятків

Стаття 24 Конституції України встановлює: «Громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Сексуальна орієнтація чи символіка, яка її відображає, прямо підпадає під цей перелік. Відмова в поселенні на цій підставі є неконституційною.

Освітній аспект

Доступ до гуртожитку – це не «додаткова послуга», а частина освітнього процесу. Закон «Про освіту» (статті 3 і 24) гарантує кожному здобувачу рівний доступ до освітньої інфраструктури.

Конституційний Суд України у своїй практиці неодноразово наголошував: права і свободи мають однакову силу для всіх громадян, а винятки повинні бути чітко прописані законом і виправдані суспільною необхідністю.

Випадки, коли університет самостійно встановлює додаткові обмеження, не мають правової підстави. Щобільше, українські суди вже розглядали справи про дискримінацію у сфері освіти, наприклад, щодо доступу до гуртожитків чи нерівних умов для студентів різних соціальних груп.

Прецеденти підтверджують: навіть непрямі прояви дискримінації можуть стати підставою для судового захисту.

Чому це вважається дискримінацією

Закон №5207-VI про засади запобігання та протидії дискримінації визначає дискримінацію як ситуацію, коли особа опиняється в менш вигідному становищі через певну ознаку.

У цьому випадку такою ознакою є використання ЛГБТ-емодзі в соцмережах студентки. Якщо це стало вирішальним фактором у рішенні університету, маємо класичний приклад дискримінації, забороненої як українським, так і міжнародним правом.

Чи може університет посилатися на релігійну автономію

Захисники УКУ можуть апелювати до того, що університет є католицьким і має право дотримуватись власних духовних норм. Однак в Україні немає правових винятків для релігійних навчальних закладів у сфері недискримінації.

Стаття 35 Конституції гарантує свободу віросповідання, але ця свобода не може перетворюватися на право обмежувати інших у їхніх правах. Навчальний заклад у статусі університету, незалежно від релігійної ідентичності, зобов’язаний виконувати закони України.

Європейський вимір

Україна є учасницею Європейської конвенції з прав людини. Стаття 14 Конвенції прямо забороняє дискримінацію, а практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є однозначною. У низці справ Суд визнавав порушення прав саме через дискримінацію за ознакою ЛГБТ-ідентичності або використання ЛГБТ-символіки.

ЄСПЛ неодноразово наголошував: навіть непряме обмеження, коли людина отримує гірші умови не через дії, а через свою ідентичність або її прояви, – є дискримінацією. У цій справі йдеться саме про таку ситуацію.

Справа не лише однієї студентки

Проблема виходить далеко за межі конкретного випадку з надання гуртожитку. Це тест на зрілість держави. Або ми визнаємо, що принцип рівності діє для всіх, або допускаємо винятки «за переконаннями». Але тоді ми відходимо від європейських стандартів, які Україна офіційно взяла на себе зобов’язання виконувати.

Якщо студентка вирішить відстоювати свої права, вона може:

• звернутися до суду;
• подати скаргу до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
• у разі вичерпання національних механізмів – звернутися до ЄСПЛ.

Прецеденти ЄСПЛ свідчать: подібні справи, навіть якщо починаються з невеликої історії з поселенням до гуртожитку, завершуються масштабними рішеннями, які змінюють практику в цілій країні.

Міжнародний контекст

Україна не існує у вакуумі. Угода про асоціацію з ЄС, а також статус кандидата в члени Євросоюзу передбачають дотримання чітких стандартів у сфері прав людини. Одним із ключових таких стандартів є заборона дискримінації за будь-якими ознаками, включно із сексуальною орієнтацією.

Європейська комісія вже неодноразово наголошувала: питання рівності та недискримінації – це не «додатковий пункт», а фундаментальна умова для просування України на шляху інтеграції. Саме тому випадки на кшталт відмови студентці у поселенні через ЛГБТ-емодзі ризикують стати предметом критики не лише на національному, а й на міжнародному рівні.

Йдеться не тільки про формальне дотримання законів, а й про репутацію держави. Якщо ми декларуємо, що хочемо жити за європейськими правилами, то університети, школи, органи влади мають показувати приклад поваги до прав і свобод.

Відмова УКУ поселити студентку через ЛГБТ-емодзі, з правового погляду, має всі ознаки дискримінації. Релігійний статус університету не звільняє його від дотримання Конституції та законів України.

Від того, як буде вирішено цей випадок, залежить не лише доля однієї студентки. Це буде сигнал, який отримає вся освітня система: чи є в Україні рівність не лише на папері, а й у реальному житті.