Усиновлення: національна практика та практика ЄСПЛ

Про усиновлення: національну практику та практику ЄСПЛ розповіла суддя-спікер Володарського районного суду Київської області, викладач (тренер) Національної школи суддів України Людмила Макаренко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками національну практику та практику ЄСПЛ щодо усиновлення, а саме:

• 1. Загальні засади захисту прав дітей в Україні.
• 2. Порядок проведення усиновлення в Україні.
• 3. Розгляд судами справ про усиновлення.
• 4. Практика ЄСПЛ та ВС щодо усиновлення.

У рамках характеристики процесу усиновлення акцентовано на наступному:

1. Загальні засади захисту прав дітей в Україні

Дитина – це особа (кожна людська істота) до досягнення 18-річного віку (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Захист сімейних прав та інтересів:

• Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
• Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
• Способи захисту сімейних прав та інтересів перелічені в ч.2 ст.18 СК.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту:

• малолітніх чи неповнолітніх осіб;
• або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
• а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (ч.2 ст.13 ЦПК).

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Постанова ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц.

З досягненням віку 10 років у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. …З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Постанова ВП ВС від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц; Постанова КЦС ВС від 23.02.2023 у справі № 188/1542/20.

Порядок забезпечення соціального захист у дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 із змінами.

2. Порядок проведення усиновлення в Україні

Згідно із ст. 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905:

1. Облік дітей, які можуть бути усиновлені;
2. Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину;
3. Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні.

Етапи проходження усиновлення:

1. Постановка осіб, які виявили бажання усиновити дитину, на облік кандидатів в усиновлювачі;
2. Інформування кандидатів в усиновлювачі про дітей, які можуть бути усиновлені;
3. Знайомство та встановлення контакту з дитиною;
4. Підготовка документів для подання до суду;
5. Прийняття рішення щодо усиновлення;
6. Нагляд за дотриманням прав усиновлених дітей.

Особливості провадження діяльності з усиновлення під час воєнного стану:

П.115 Порядку КМУ № 905: діти, які проживають (перебувають) на тимчасово окупованій території, беруться на облік з усиновлення після відновлення діяльності відповідних місцевих органів у строки, передбачені статтею 214 СК України, за наявності для цього підстав. У разі коли такі діти вже перебувають на обліку з усиновлення, діяльність з їх усиновлення провадиться після відновлення роботи відповідних місцевих органів на відповідних територіях.

А також, постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 794 затверджує деякі питання повернення дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) за межі України з метою отримання тимчасового захист у під час воєнного с ану в Україні.

Особи, які можуть бути усиновлювачами передбачені у ст. 211 СК України.

Особи, які не можуть бути усиновлювачами (ст .212 СК).

Особи, які мають переважне право на усиновлення дитини (ст .213 СК):

1) В сім’ї якого виховується дитина;

2) Який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3) Який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) Який є родичем дитини.

А також, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Таємниця усиновлення (ст.226, 227 СК):

• Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

• Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Але: після досягнення дитиною 14 років має право на одержання інформації щодо свого усиновлення.

• Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї: як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

• Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

• Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов’язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

3. Розгляд судами справ про усиновлення

Розгляд справ про усиновлення проводиться у порядку окремого провадження (ст. 293, 294 ЦПК):

• Склад суду: 1 суддя + 2 присяжних.
• Закритий судовий розгляд: з метою забезпечення таємниці усиновлення (ст. 7, 313 ЦПК).
• Підсудність: за місцем проживання дитини (ст. 310 ЦПК).

Місцем проживання особи, яка не досягла 10 років + від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (ст. 29 ЦК України).

• Заява (заяви) про усиновлення 2х або більше дітей підлягає розгляду судом в одному провадженні, навіть якщо ці діти не є між собою братами або сестрами (п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення т а поновлення батьківських прав»).
• Особа, яка бажає усиновити дитину, особисто подає до суду заяву про усиновлення; подання такої заяви через представника не допускається.
• Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Вимоги до заяви особи про усиновлення, перелік документів – у ст. 311 ЦПК України.

Учасники справи:

Обов’язкова участь:

• Заявник;
• Орган опіки та піклування або уповноважений орган виконавчої влади;
• Дитина, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення.

За викликом:

• Заінтересовані особи;
• Інші особи, яких суд визнає за потрібне допитати.

Заінтересованою особою у справі про усиновлення є орган опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, уповноважений орган виконавчої влади.

Державна служба у справах дітей (постанова КМУ від 29.09.2023 № 1048) бере на себе частину повноважень Нацсоцслужби.

Підготовка справи до розгляду:

Суд перевіряє:

• відповідність заяви про усиновлення змісту;
• підсудність;
• склад учасників справи;
• статус дитини, яка усиновлюється (перебування на обліку, наявність братів/сестер, родичів, медичні дані, рішення судів про позбавлення батьківських прав тощо);
• статус заявників-усиновителів (перебування на обліку, матеріальне положення, можливість бути усиновлювачами, медичні дані, дозвіл на в’їзд дитини та постійне проживання на території держави, зобов’язання щодо консульського обліку);
• згода на усиновлення (батьків, дитини, одного із подружжя, опікуна, піклувальника, закладу охорони здоров’я або навчального), висновок ООП;
• документи щодо їх легалізації та дійсності з часу їх виготовлення тощо.

Орган опіки та піклування: повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини:

До висновку мають бути додані:

1) акт обстеження умов життя заявника;

2) свідоцтво про народження дитини;

3) медичний висновок про стан здоров’я дитини, її фізичний і розумовий розвиток;

4) згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Суд може вимагати подання інших документів.

Суд враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров’я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Рішення суду (ст.314 ЦПК):

У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ст. 314 ЦПК, ст. 225 СК).

4. Практика ЄСПЛ та ВС щодо усиновлення

Практика ЄСПЛ щодо усиновлення:

• Рішення ЄСПЛ від 17.04.2018 у справі «Лазоріва проти України», заява № 6878/14 (опіка або усиновлення):

Хоча стаття 8 Конвенції не містить чітких процесуальних вимог, заявники мають бути залученими до процесу прийняття рішення у цілому тією мірою, яка є достатньою для надання їм належного захисту своїх інтересів, гарантованих цією статтею. …Суд вважає, що ця справа свідчить про процесуальний недолік або провину з боку українських органів влади та судів. Зокрема, при вирішенні питання про усиновлення дитини органи влади та суди визнали намір заявниці встановити опіку над її племінником, але не розглянули його належним чином. Суди не пояснили, чому усиновлення К.О.С. краще відповідало його інтересам на відміну від опіки, яку мала намір встановити його тітка, хоча це безумовно було необхідним для з’ясування того, що становило найкращі інтереси дитини, тобто основного питання в оскаржуваному провадженні щодо усиновлення.

• Рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Богоносови проти Росії», заява № 38201/16 (щодо збереження родинних зв’язків):

Між бабусями, дідусями та онуками може існувати «сімейне життя» у значенні ст. 8 Конвенції, якщо між ними є достатньо тісні родинні зв’язки. Хоча співжиття не є обов’язковою умовою, оскільки тісні стосунки, створені частими контактами, також є достатніми, стосунки між дитиною та її бабусями і дідусями, з якими вона проживала протягом певного часу, вважаються такими, що підпадають під цю категорію.

Суд зазначає, що там, де встановлено існування родинного зв’язку, держава повинна в принципі діяти таким чином, щоб забезпечити збереження такого зв’язку. Стосунки між бабусями і дідусями та онуками відрізняються за своєю суттю та ступенем від стосунків між батьком і дитиною, і тому за своєю суттю загалом вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя бабусь і дідусів щодо своїх онуків у першу чергу тягне за собою право підтримувати нормальні стосунки між дітьми та онуками через контакт між ними, хоча цей контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність.

Звертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що внутрішнє законодавство передбачає, що усиновлені діти втрачають особисті немайнові та майнові права, зокрема щодо їх родичів. Однак, коли на прохання бабусь і дідусів усиновлених суд, який розглядає справу про усиновлення, вирішує в інтересах дитини зберегти їхні особисті немайнові та матеріальні права й обов’язки щодо дитини, заява таких родичів на контакт з дитиною може бути задоволена.

• Рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Курочкін проти України», заява № 42276/08 (щодо скасування усиновлення):

На підтвердження свого висновку про необхідність скасування усиновлення та неспроможність заявника здійснювати батьківські обов’язки національні органи послалися на факти нападів В.Г. на прийомну матір… Виходячи з цих міркувань, суди визнали неможливим проживання К. і В.Г. однією сім’єю. На день ухвалення судом рішення про скасування усиновлення хлопця заявник і К. уже були розлучені та не жили однією сім’єю. Отже, видається, що скасування усиновлення хлопця К. не викликало необхідності розлучення заявника з ним.

Крім того, національні суди зазначили, що скасування усиновлення може також вважатися санкцією, застосованою до В.Г. за його негідну поведінку, але це не видається доречним виправданням застосування такого заходу, який призводить до роз’єднання сформованого сімейного осередку.

Факти у справі не вказують на те, що національні органи провели ретельний аналіз можливих наслідків, які могло мати для майбутнього добробуту дитини-сироти скасування її усиновлення, і не дослідили ніяких інших, менш суворих, альтернативних заходів, які могли б забезпечити усунення стверджуваних недоліків у вихованні та розвитку В.Г. і виконання державою свого обов’язку зі збереження єдності сім’ї. Натомість національні органи поклали тягар доведення на заявника, встановивши умову нескасування усиновлення – він мав довести свою спроможність належним чином впливати і виховувати хлопця, – незважаючи на те, що як заявник, так і хлопець мали бажання й далі жити однією сім’єю.

Суд зауважує, що після скасування усиновлення … він і далі проживав із заявником. Через кілька місяців після скасування усиновлення орган опіки і піклування призначив заявника піклувальником В.Г.…

Суд вважає, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення В.Г. заявником, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які виправдовували б таке втручання в сімейне життя заявника.

Практика ВС щодо усиновлення:

• Постанова КЦС ВС від 10.10.2019 у справі № 381/544/18-ц (щодо переважного права):

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усиновлення ОСОБА_5, оскільки на день ухвалення рішення суду першої інстанції існували обставини, за яких порушено переважне право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на усиновлення цієї дитини.

• Постанова КЦС ВС від 17.10.2018 у справі № 333/3340/16-ц (щодо усиновлення братів і сестер):

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні (ст. 210 СК України).

Якщо у дитини, яку бажають усиновити, є брати і сестри, які також залишилися без батьківського піклування, щодо яких заявником не ставиться питання про їх усиновлення або їх бажають усиновити інші особи, її усиновлення допускається тільки у тому випадку, якщо це відповідає її інтересам, тобто діти спільно ніколи не проживали або коли їх спільне проживання небажане у силу хвороби одного з дітей.

Роз’єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається.

В окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім’ю, відповідна держадміністрація чи місцева рада може надати згоду на роз’єднання братів і сестер у разі:

• коли один з братів чи сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною;
• усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, у той час, як її брати чи сестри проживають у сім’ях громадян України;
• наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім’ю.

Роз’єднання братів і сестер у зв’язку з відмовою кандидатів в усиновлювачі від усиновлення будь-кого з них не допускається.