Кримінально-правова норма про пособництво державі агресору: характеристика складу та проблеми кваліфікації

Про кримінально-правову норму про пособництво державі агресору (ст. 111-2 КК): характеристику складу, проблеми кваліфікації розповів доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса Роман Мовчан під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками кримінально-правову норму про пособництво державі агресору (ст. 111-2 КК), а саме:

1. Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 111- 2 кк.

2. Форми пособництва державі-агресору в судовій практиці.

3. Проблеми кваліфікації «посадового» пособництва державі-агресору.

• 3.1. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях незаконних «державних» або «комунальних» підприємствах, установах, організаціях.
• 3.2. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях незаконних правоохоронних органах.
• 3.3. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях інших незаконних органах влади.

4. Проблеми кваліфікації «господарського» пособництва державі-агресору.

5. Проблеми кваліфікації «матеріального» пособництва державі-агресору.

6. Проблеми кваліфікації інших форм пособництва державі-агресору.

У рамках характеристики пособництва державі агресору акцентовано на наступному:

1. Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 111- 2 КК України

Відповідно до статті 111-2 пособництво державі-агресору:

Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора – караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Складу злочину, передбаченого ст. 111- 2 КК України:

Альтернативні форми об’єктивної сторони:

• 1) реалізація;
• 2) або підтримка рішень або дій держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації держави агресора;
• 3) добровільні: збір;
• 4) підготовка;
• 5) або передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави агресора.

Суб’єктом злочину є громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, за одним винятком– відповідальність за ст. 111-2 КК не спроможні нести громадяни держави-агресора.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел та спеціальна мета завдання шкоди Україні.

2. Форми пособництва державі-агресору в судовій практиці.

Проаналізувавши 176 розміщених в ЄДРСР вироків за ст. 111-2 КК, є підстави виділити наступні форми пособництва державі-агресору:

• 1) Посадове;
• 2) Матеріальне;
• 3) Господарське;
• 4) Інформаційне;
• 5) Викривальне;
• 6) Виборче (референдне);
• 7) Інше пособництво державі-агресору.

Кількісне співвідношення форм пособництва державі-агресору у практиці застосування ст. 111-2 КК України:

• 1) Посадове – 116.
• 2) Матеріальне – 22.
• 3) Господарське – 16.
• 4) Інформаційне – 5.
• 5) Викривальне – 4.
• 6) Виборче (референдне) – 4.
• 7) Інше пособництво державі-агресору – 4.

3. Проблеми кваліфікації «посадового» пособництва державі-агресору.

3.1. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях незаконних «державних» або «комунальних» підприємствах, установах, організаціях

Проблема полягає у тому, що ідентичні за змістом діяння кваліфікуються відразу за чотирма різними нормами з різними за ступенем своєї суворості покараннями:

1. Ст.111-2КК (пособництво державі-агресору).
2. Ч. 4 ст. 111-1 КК («господарський» колабораціонізм).
3. Ч. 5 ст.111-1 КК («посадовий» колабораціонізм).
4. С т.111 КК (державна зрада).

Приклади кваліфікації змістовно ідентичних діянь за різними нормами Кримінального кодексу України:

1. За ст. 111-2 КК та ч. 4 ст. 111-1 КК України:

1. Директор ДУП «Пошта Херсона» – кваліфікація за ст. 111-2 КК, покарання 12 років позбавлення волі. Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2025 р. у справі № 766/973/23.
2. Директор КП «Пошта Ізюма» – кваліфікація за ч. 4 ст. 111-1 КК, покарання 3 роки позбавлення волі. Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 р. у справі № 638/21993/24.
3. За ст. 111-2 КК та ч. 5 ст. 111-1 КК України:

1. Директор ДП «Херсонводоканал» – кваліфікація за ст. 111-2 КК, покарання 12 років позбавлення волі. Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2025 р. у справі № 766/15320/24.
2. Директор МУП «Водоканал міста Лисичанська “ЛНР”» – кваліфікація за ч. 5 ст. 111-1 КК, покарання 3 роки позбавлення волі. Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2024 р. у справі №188/1810/23.
3. За ст. 111-2 КК та ст. 111 КК України:

1. Начальники райавтодорів ДУП «ЛНР» «Луганський автодор» – кваліфікація за ст. 111-2 КК, покарання 10–12 років позбавлення волі. Вирок Ужгородського міського суду Закарпатської області від 2 квітня 2024 р. у справі № 308/16267/23.
2. Начальник Станично-Луганського райавтодору ДУП «ЛНР» «Луганський автодор» – кваліфікація за ч. 2 ст. 111 КК, покарання 15 років позбавлення волі. : вирок Ужгородського міського суду Закарпатської області від 24 січня 2024 р. у справі № 308/6944/23.

3.2. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях незаконних правоохоронних органах

Зайняття керівних посад у створених на ТОТ незаконних органах влади, особливо у правоохоронних органах, створює серйозні проблеми кримінально-правової оцінки.

Суть проблеми полягає у подвійній кваліфікації:

Часто одній і тій самій особі паралельно інкримінують:

• Ч. 5 або ч. 7 ст. 111-1 КК – посадовий колабораціонізм (зайняття посади у незаконному органі влади);
• Ст. 111-2 КК – пособництво державі-агресору.

Питання полягає в тому, чи таке додаткове інкримінування є:

• Штучною сукупністю злочинів, яка необґрунтовано посилює кримінальну відповідальність;
• Чи воно необхідне для повної кримінально-правової оцінки всіх аспектів діяння.

3.3. Проблеми кримінально-правової оцінки зайняття посад у створених на тимчасово окупованих територіях інших незаконних органах влади

Вживання у ч. 5 (як і ч. 2 та ч. 7) ст. 111-1 КК поруч із поняттям «у незаконних органах влади», ширшого за обсягом звороту «у т. ч. в окупаційній адміністрації держава агресора», яке по-різному тлумачиться і в доктрині, і, головне, на практиці. Причина диференційованої кримінально-правової оцінки ідентичних за змістом діянь.

Підходи до тлумачення поняття «окупаційна адміністрація держави-агресора»:

• Вузький – це лише незаконні органи влади (ч. 5 ст. 111-1 КК).
• Широкий – це не лише незаконні органи влади, а й незаконні «державні» або «комунальні» підприємства, установи, організації (п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Тлумачення поняття «окупаційна адміністрація держави-агресора» Верховним Судом:

• Вузький підхід – здійснення громадянином України на ТОТ діяльності не в органі влади (на підприємстві, в установі, організації; зайнятті індивідуальним підприємництвом тощо), не утворює складів посадового колаборантства за частинами2, 5 та 7 ст. 111-1 КК. Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі 185/2163/23 від 31 липня 2024 р.
• Широкий підхід – посада директора створеного на ТОТ муніципального підприємства є посадою, пов’язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконно створеному органі влади / окупаційній адміністрації держави-агресора. Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 953/7182/23 від 20 червня 2024 р.

Приклади різної кваліфікації зайняття керівних посад в освітніх установах, створених на тимчасово окупованих територіях (ТОТ):

1. Проректор по освітній діяльності «Державної бюджетної освітньої установи вищої освіти Херсонської області “Херсонський технічний університет”»:

• Кваліфікація: ч. 3 ст. 111-1 КК.
• Покарання: 2 роки позбавлення волі (ст. 75 КК).
• Джерело: вирок Херсонського міського суду від 30.04.2024 у справі № 766/4609/25.

2. Директор «Государственного бюджетного образовательного учреждения Херсонской области “Геническая школа № 4 Генического муниципального округа”»:

• Кваліфікація: ч. 3 ст. 111-1 КК + ч. 5 ст. 111-1 КК.
• Покарання: 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
• Джерело: вирок Херсонського міського суду від 21.04.2025 у справі № 766/7808/24.

3. Директор «Государственного бюджетного образовательного учреждения Херсонской области “Томинбалковская школа Белозерского муниципального округа”»:

• Кваліфікація: ч. 3 ст. 111-1 КК + ст. 111-2 КК.
• Покарання: 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
• Джерело: вирок Херсонського міського суду від 23.04.2025 у справі № 766/6752/23.

4. Директор «Государственного бюджетного образовательного учреждения Херсонской области “Новозбурьевский детский сад Малютка”»:

• Кваліфікація: ч. 2 ст. 111 КК.
• Покарання: 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
• Джерело: вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024 у справі № 308/5351/24.

4. Проблеми кваліфікації «господарського» пособництва державі-агресору

Типові прояви:

1. Перереєстрація суб’єктів господарювання в незаконних органах влади, створених на ТОТ.
2. Провадження господарської діяльності у взаємодії з суб’єктами господарювання, розташованими на території РФ або на ТОТ.

Проблема – обидва різновиди діянь часто кваліфікуються не за ст. 111-2 КК (пособництво державі-агресору), а як господарський колабораціонізм (ч. 4 ст. 111-1 КК).

• Представником держави-агресора у контексті ст. 111-2 КК може бути лише особа, яка уповноважена діяти від імені держави-агресора.
• Суб’єкти приватного права РФ не є представниками держави-агресора, оскільки вони не реалізують публічної функції та не наділені владними повноваженнями.
• Постачання їм звичайних товарів, що не є стратегічними чи військового призначення, не утворює складу пособництва державі-агресору та не кваліфікується за ст. 111-2 КК.
• Такі дії також не мають спеціальної мети – завдання шкоди Україні.

5. Проблеми кваліфікації «матеріального» пособництва державі-агресору

Складність полягає у визначенні, чи відносяться дії з надання матеріальної допомоги державі-агресору до складу, передбаченого ст. 111-2 КК, чи вони можуть бути охоплені іншими нормами, наприклад, про державну зраду чи колабораціонізм.

Основна проблема – відмежування матеріального пособництва від інших форм співпраці з ворогом та доведення наявності умислу на завдання шкоди Україні.

6. Проблеми кваліфікації інших форм пособництва державі-агресору

Існує низка ситуацій, коли дії особи кваліфікуються заст. 111-2 КК, алепостає питання, чи не слід кваліфікувати їх за іншими нормами, зокрема:

• Державна зрада (ст. 111 КК).
• Інформаційний або політичний колабораціонізм (ч. 5, ч. 6 ст. 111-1 КК).
• Підбурювання до державної зради (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 111 КК).

Приклади:

• Допомога у виявленні проукраїнських громадян та учасників АТО на ТОТ («викривальне» пособництво). Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 р. у справі № 522/16244/22.
• Участь у фінансуванні проросійських заходів у РФ. Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2024 р. у справі №308/14861/23.
• Надання інформації збройним формуванням РФ про представників ТРО. Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 р. у справі № 485/1301/23.
• Прийняття участі у політичних заходах на підтримку РФ. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2024 р. у справі № 127/9179/23.
• Співпраця з окупаційними адміністраціями в організації виборів чи референдумів. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2024 р. у справі № 127/15500/23.

Проблема: необхідність правильно визначити, чи є такі дії пособництвом державі-агресору, чи вони охоплюються іншими складами злочинів, що запобігає штучному утворенню сукупності злочинів.