Наталія Манойло Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Якою була Ваша перша нотаріальна дія і що Ви відчували тоді?

Ранок. Перші клієнти – молоді люди, подружжя, їм потрібно засвідчити справжність підпису на заяві до відділу державної реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу. З цього приводу захотілось тільки пожартувати: «Розлучитися не можна помилувати» – кому де будемо ставити? Іноді фінал – це початок нового життя, або й не одного. Таким чином, це була не одна нотаріальна дія, а одразу дві – неймовірно оптимістично для першого дня.

З кожною новою нотаріальною дією приходило не лише задоволення від виконаної роботи, а й впевненість. Згодом ці емоції переплелися з досвідом, утворивши міцний фундамент для подальшого розвитку.

Нотаріальна контора, яка була відкрита мною в 2011 році, працює в будівлі Індустріалбанку вже 14 років, що підкреслює не лише вдале її місцерозташування, але й довіру, яку вона здобула упродовж багатьох років.

Які помилки найчастіше допускають люди, звертаючись до нотаріуса, і як їх уникнути?

Розповім про основні типові помилки.

Приходять без паспорта, маючи в телефоні Дію, і щиро дивуються чи навіть нервують, коли нотаріус просить показати оригінал документа, що посвідчує особу. Однак, це не примха, а законодавча вимога: відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний встановити особу саме на підставі оригіналу документа. Нині ця норма права не передбачає можливості підтвердження особи через електронний сервіс у мобільному додатку.

Використовують шаблонний вислів «генеральна довіреність». Насправді ж у законодавстві такого терміну немає. Ми, нотаріуси, під цим розуміємо довіреність із широким колом повноважень, але для довірителя надзвичайно важливо чітко усвідомлювати зміст документа. Передаючи представнику (повіреній особі) такі широкі права, слід уважно зважити свої наміри та впевнитися, що кожне повноваження дійсно необхідне.

Не розуміють порядок формування ціни. Насправді, нотаріуси не просто вчиняють нотаріальну дію, а посвідчують права й факти, що мають юридичне значення у межах закону. Вчинення нотаріальних дій – не сфера послуг. Також є частина робочого процесу, яку клієнти не бачать, – зокрема, формування та зберігання архіву, моніторинг чинного законодавства та судової практики, проведення реєстраційних дій, формування різноманітних звітів тощо. Декому здається, що нотаріус тільки друкує документ та засвідчує його печаткою, і це створює хибне уявлення про суть і зміст нотаріального процесу. Якщо виникають сумніви щодо вартості, доцільно заздалегідь порівняти тарифи у різних нотаріусів та обрати фахівця, з яким буде комфортно співпрацювати.

Дуже поспішають в укладенні правочину, не вивчаючи всі його аспекти. Кожна нотаріальна дія має певні наслідки. Потрібно відповідально ставитися до будь-якого документу, який підписуєте. Виділіть час для візиту – так ви зможете зменшити ризик виникнення помилок та зробити процес комунікації з нотаріусом більш ефективним.

Яку пораду Ви могли би дати самій собі на початку кар’єри?

Мати у всьому терпіння – професіоналізм добувається з досвідом.

Чи вмієте Ви «читати людей» і розуміти, коли хтось приховує істину?

Філософія, закликаючи до самопізнання, передбачає наявність в людини уміння читати не лише себе саму, але й інших. Не пізнавши себе – неможливо зрозуміти мотиви та цінності іншого. Цінності не визначаються ціною. Це, фактично, вихідна аксіома для кожного, хто обирає пізнавально-філософський життєвий шлях.

Звісно, вміння «читати людей» не дається саме собою у тому вигляді, як це потрібно для професійного правника, а набувається з досвідом. Звернення до нотаріуса саме по собі вже є проявом волевиявлення та довіри. Але нотаріус, з одного боку, виступає як юрист, тобто людина, яка має професійне право на вчинення нотаріальних дій в інтересах особи, яка звертається, а з іншого боку – виходить із визначення права як мірила та критерія справедливості, а також норм, встановлених та санкціонованих державою як непорушні.

В людини та у суспільстві в цілому економічні мотиви вважаються корисливими та визначальними, що чітко й виразно проявляється в наш час та демонструється у вигляді права сили всупереч силі права – державами, розвиненими технологічно, але не морально-етично й правничо. Політичні лідери певних країн ховають свої агресивно-егоцентричні мотиви за заявами, які жодним чином не наближають до світового порядку та справедливого миру.

Деякі люди діють подібно – звертаються до нотаріуса нібито з метою посвідчення правочинів, але насправді мають приховані, корисливі наміри. Вони намагаються завуалювати справжні мотиви, які не узгоджуються з вимогами законодавства.

Як правило, це з’ясовується декількома засобами: зокрема, через невербальний зв’язок та/або комунікацію, в якій домінує нетипова поведінка, а також можлива  демонстрація обізнаності в юриспруденції загалом, або ж у тій її частині, яка торкається його справи. Проблема в тому, що егоцентричний (особистий) інтерес домінує ледь не в кожній людині, і це потрібно враховувати, але при цьому не обов’язково приховувати істину, головне – мати законність намірів та мотивів.

Справжнє розуміння правди приходить з часом. Істина буває не на поверхні, але її пошук – незмінний чинник професії.

      Як Ви ставитесь до штучного інтелекту, який вже невід’ємно увійшов у наше життя?
           Слід почати з визначення понять. Що таке штучне? Це те, що не зробила природна самоорганізація, вона ж еволюція, як процес ускладнення форм буття (про це пише Е. Морен). Штучне, як показала історія людства, тяжіє до знищення природного. В перспективі можна з великою долею вірогідності припустити, що штучне як продукт людської діяльності буде вважатись таким, що веде до знищення живої природи та природного інтелекту тощо. Отже, штучне – це все те, що створене людиною на основі переробки природного. Це називається створенням «другої» природи. Виплаває логічний висновок, наскільки потреба позмагатись із Творцем може нашкодити людству.

Що таке Розум? Розум проявляє себе в «інтелекті засобами принципів і висновків». Це означає, що інтелект формується розумно-пізнавальним мисленням, яке має у своєму спрямуванні підпорядковуватись певним принципам, заснованим не тільки й навіть не стільки на тому, що вони випливають із порядку його організації, скільки передбаченням тих наслідків, які воно приносить для самого пізнання. Якщо умовиводи розуму відновлюють душевну рівновагу й душевний спокій людини, тоді це можна вважати набуттям нею інтелекту у вигляді інтелектуальної власності. Отже, інтелект – це властивість людини, а не мертвого пристрою. Саме ця здатність аналізувати, робити висновки та зберігати ясність думки допомагає нотаріусу залишатися врівноваженим і неухильно дотримуватися закону навіть у складних ситуаціях.

Тепер про штучний інтелект як технологічний виріб. Тут я можу сказати лише те, що вже давно відомо. Розум як закон, якому підпорядковані всі природні процеси, діє незмінно, інваріантно. Тому цю його атрибутивну властивість можна запрограмувати й передати технологічним пристроям. Проте людина не діє подібним чином, на її поведінку впливає не тільки її суб’єктивний світогляд, але й підсвідомість, що зосереджена в десятках мільярдів нейронів як носіїв не тільки пасивної потенційно наявної інформації, а також є джерелом пам’яті, досвіду, почуттів та їх прояву в живій та суб’єктивній формі. Таким чином, постає проблема визначення того, що можна вважати аргументами для розмірковування щодо актуалізації інформації, отриманої через використання штучного інтелекту як цілої галузі.

На жаль, суспільство цього не усвідомлює, тому спостерігається тенденція до швидкого пошуку відповідей та вирішення будь-якого питання не власними зусиллями розумової діяльності, а через GPT-чат, зокрема. Відповідно, Розум як основа Буття, як його внутрішній Закон, деформується поспіхом, а не набувається власними зусиллями. Отже, інформаційні технології, безумовно, полегшують швидкість отримання знань, проте навряд чи зможуть замінити інтелект у формі розумної волі.

Яку людську якість Ви вважаєте найважливішою для нотаріуса?

Для характеристики особистості загалом, а правника тим паче, навряд чи можна виділяти якусь одну якість, яка б повністю відповідала тому потенціалу, який людина отримує від народження.

Щодо нотаріуса, то його якості як високого фахівця права чітко визначені основними заповідями латинського нотаріату, ухваленими на 8-му Міжнародному конгресі латинського нотаріату в Мексиці в жовтні 1965 року, а саме: Поважай своє Міністерство; Утримайся, навіть якщо найменший сумнів робить незрозумілими твої дії; Віддавай належне Правді; Дій обережно; Вивчай з пристрастю; Радься з Честю; Керуйся Справедливістю; Обмежуйся Законом; Працюй з Гідністю; Пам’ятай, що твоя місія полягає в тому, аби не було суперечок між людьми.

У своїй докторській дисертації я доволі детально розглянула ці людські якості, які повинен мати практикуючий нотаріус. З цим переліком дуже бажано ознайомитись кожному, хто має мету стати правником, зокрема і у сфері нотаріату.

Коротко проаналізую деякі з них. Але попередньо зауважу, що всі вони важливі у своєму підпорядкуванні головній атрибутивній властивості – наявності почуття справедливості як суті права. Також наголошу на тому, що отримання такої професії стало можливим ще на початку побудови Римської держави. Без наявності цих якостей не можна бути справедливим у сфері професійної діяльності, в якій філософія постійно проявляється як практичний процес «мислення про мислення». Саме так її визначив Вчитель – Арістотель.

Отже, слід поважати Міністерство, розуміючи його не як керівний примусовий орган, що постійно дає «вказівки» працівникам підлеглих йому структур, а як правничу структуру, що проявляється в командній роботі та безпосередньо допомагає, сприяє, врешті, діє як помічник, соратник та дотримувач законів, розкриває істинний зміст справедливості не через проголошені заяви, а через належні дії. Розуміючи це, нотаріус має діяти обачно, тобто з постійною присутністю сумніву. І це єдино правдивий шлях, який спонукає до пристрасного вивчення всіх складних ситуацій та перипетій, який дозволяє не скривдити правду невіглаством, адже від дій правника при взаємодії з клієнтами залежить їх честь та гідність – таким же чином, як і власна честь та гідність. Так формується повага до себе через повагу до іншого.

Тільки високий рівень правової культури здатен демонструвати окремій людині та суспільству в цілому сутність законодавчої основи побудови держави.

На Вашу думку, чи достатньо сучасна правнича освіта готує майбутніх фахівців саме до практики?

Вважаю, що сучасна правнича освіта не є достатньою для підготовки майбутніх юристів до практики, оскільки наявна суттєва різниця між отриманням знань в системі навчально-освітніх закладів і професійною роботою в позаосвітній практичній сфері.

В системі освіти з першого курсу навчання повинна активно розвиватись практика пізнавального мислення, яка формує навички й уміння проникнути в суть предмета через об’єкти дослідження. Головна її задача має полягати в тому, щоб процес отримання знань здійснювався на основі взаємодії викладачів-практиків і студентів. Але, на жаль, у нашій освіті все ще переважає теоретичний досвід передачі знань – засобами читання лекцій, без наведення власного практичного досвіду у певній правовій сфері. А так звані практичні семінари за своєю суттю є перевіркою засвоєння теорії з метою виставлення оцінки і ніяким чином не впливають на якість отриманих знань, що в подальшому не позначається на дієвому результаті.

Якщо ж звертати увагу студентів на методологію предмета дослідження і давати завдання не на відтворення раніше отриманих знань та їх «сухе завчання», а на самостійне вирішення проблемних ситуацій в правничій сфері, то студентську спільноту очікує радість відкриття, почуття суб’єктності та власної гідності. Вкрай важливо формувати в системі вищої освіти професорсько-викладацький склад, який практично застосовує в житті пізнавально-дослідницьке мислення, оскільки розум – це метод світотворчості, а не демонстрації знань, до відкриття яких більшість не має жодного стосунку.

Отже, достатньо поставити на порядок денний в нашій державі формування суспільної верстви правників, у яких рівень професіоналізму не підлягає сумніву. Вважаю дуже позитивною тенденцією, коли вищі навчальні заклади в Україні зорієнтовані на поєднання теоретичних занять з модулюванням ситуацій, які потребують практичного вирішення. Такому підходу до підготовки фахівців-правників має бути підпорядкована вся система юридичної освіти.

Що можете порадити студентам-правникам, які мріють стати нотаріусами?

Головна порада, яку можу дати студентам-правникам, – не марнувати час на копіювання чужих думок і не займатися плагіатом, а формувати власний природний інтелект, щоб бути гідним обраній професії.

Як саме слід розуміти конституційний принцип верховенства права?

Нове тисячоліття, на жаль, почалось із того, що норми міжнародного права перестали бути нормами практичної дії. На слуху нині дихотомія: сила права чи право сили.

А почалось все з того, що міжнародна спільнота, символом якої після Другої світової війни стала ООН, ніяк не зреагувала на агресію росії проти Грузії. Більше того, державна дума росії нібито при здоровому глузді прийняла рішення про пріоритет правових норм цієї держави перед нормами міжнародного права. І це зійшло їй з рук, хоча вона є постійним членом Ради Безпеки ООН з правом вето.

Далі більше. Агресія проти визнаної нею суверенної держави Україна, включення до свого складу спочатку АР Крим, потім ще чотирьох областей до своєї Конституції – на тій підставі, що начебто так вирішили люди цих територій на референдумі під дулами автоматів. І це все попри міжнародні правові норми, попри конституційні норми про те, що «життя і здоров’я, честь і гідність, безпека й недоторканність» фактично у всіх конституціях держав оголошуються найвищими соціальними цінностями.

Крім того, варто відзначити, що складність науково-понятійного визначення суті права як мірила справедливості призвело до популізму як форми ідеологій з їх установкою на завдання «завоювання влади», а не на можливість впливати на прийняття управлінських рішень та підняття рівня правосвідомості у громадян. Звідси псевдотурбота про громадян й потурання судженням про справедливість в її суто індивідуальному розумінні, яке, як правило, переважно емоційне, постійно змінюване залежно від обставин.

Цей відступ підштовхує до необхідності чітко прояснити, як саме слід розуміти конституційні норми про принцип верховенства права. Адже верховенство права має бути беззаперечним принципом формування законодавства.

Закон у всій своїй сутнісній незмінності достойний того, щоб його дотримуватись, заради утвердження миру і злагоди поміж людьми.

            Чи є у Вас улюблений вислів, який відображає Ваше ставлення до права і життя?

Афоризми та вислови – мої радники в житті. Немає єдиного, який би вміщував всю мою любов до мудрості, все залежить від ситуації. Деякі формулюю сама, виходячи з власних спостережень.

Своєму сину я раджу запам’ятати одну східну мудрість: є три речі, які неможливо довго приховувати, – сонце, місяць і правду. Краще не створювати ілюзій та цінувати час, адже життя гідне правди.

А моє ставлення до права відображається у вислові Гете: «За власним нахилом живе плебей; шляхетний прагне устрою й ладу».