Ігор Тарасенко Адвокат

Пане Ігоре, з чим пов’язаний Ваш вибір професії адвоката?

Мій шлях у юриспруденцію розпочався під час навчання в Одеській юридичній академії. Вирішальним стало усвідомлення, що право — це не лише норми, а реальний інструмент для захисту людини. Після кількох років служби в прокуратурі я зрозумів, що хочу стояти по інший бік — на захисті людей, а не системи. Це і стало мотивом отримати адвокатське свідоцтво.

З якими викликами Ви стикнулися на початку кар’єри і що допомогло не зупинитися?

Початок у прокуратурі був складним — велике навантаження, постійні стреси, відповідальність за долі людей. Але допомогли дисципліна, наставники й переконання, що кожна справа — це шанс зробити систему справедливішою.

Які цінності вважаєте основними в адвокатській діяльності?

Для мене головні цінності — професійна честь, чесність, відповідальність та людяність. Адвокат не може бути байдужим, адже довіра клієнта базується саме на людяності та відданості своїй справі.

Як Вам вдається поєднувати ефективність у вирішенні справ із людяністю та етичністю у ставленні до клієнтів?

Я завжди вибудовую партнерські стосунки з клієнтами. Вважаю, що якісна правова допомога — це поєднання юридичної точності та психологічної підтримки. Пояснюю кожен крок простою мовою, аби людина розуміла, що відбувається.

Чи був кейс, який став для Вас переломним або змінив бачення права?

Так. Одного разу я захищав військовослужбовця, якого безпідставно притягували до відповідальності за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Справу вдалося виграти та в подальшому кримінальне провадження закрити. Цей досвід показав, що адвокат — не просто юрист, а захисник людської гідності. Після цього я вирішив глибше займатися саме справами військовослужбовців.

Як війна вплинула на роботу адвокатів і на стан правової системи загалом?

Війна радикально змінила правову практику: з’явилися нові виклики — військові злочини, мобілізаційні питання, соціальні гарантії для військовослужбовців та їхніх родин. Адвокати стали не лише правниками, а й психологічною опорою для людей, які переживають втрати й невизначеність.

Які зміни в українському законодавстві, на Вашу думку, найсуттєвіше вплинуть на бізнес та суспільство у найближчі роки?

Очевидно, що впливатимуть реформи судової системи, антикорупційні механізми, а також цифровізація права — створення електронних сервісів та реєстрів. Це зробить правову допомогу доступнішою й прозорішою.

Як Ви оцінюєте рівень довіри до адвокатури сьогодні?

Рівень довіри все ще недостатній. Поліпшити його можна лише через прозорість, професіоналізм та публічність. Адвокати мають частіше відкрито говорити про свою роботу, демонструвати етичність і результати.

Яку роль відіграватимуть адвокати у відбудові України?

Адвокати стануть юридичними архітекторами нової держави — супроводжуватимуть відновлення бізнесу, відстоюватимуть права ветеранів, переселенців та громад, сприятимуть становленню справедливої системи правосуддя.

На Вашу думку, які напрями в праві стануть найбільш затребуваними після перемоги?

Після перемоги зросте попит на військове право, земельне право, право власності, міжнародне та договірне право, а також інвестиційне право, пов’язане з відбудовою країни.

Що для Вас є головним джерелом натхнення поза роботою?

Найбільше надихає людська вдячність — коли клієнт після важкої справи просто каже «дякую». Також — спорт, подорожі, родина й можливість допомагати тим, хто цього потребує.

Яку пораду Ви дали б молодим юристам, які роблять свої перші кроки у професії?

Не женіться за статусом — спочатку формуйте репутацію. Читайте, аналізуйте, слухайте старших колег і не бійтеся брати складні справи. Право — це не про тексти законів, а про вміння розуміти людей.