Аналіз рішення ЄСПЛ «CASE OF MONAKHOV AND OTHERS v. UKRAINE» від 09 жовтня 2025 року.

Коментар щодо справи екс-голови ДФС України  Романа Насірова.

Вікторія Козаченко, керуючий партнер ЮК «Арсенал Партнерс», адвокат, к.ю.н.

Костянтин Дорошенко, керуючий партнер Grain Law Firm, адвокат

Рішення Європейського Суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ, Суд) яким встановлено порушення прав людини, – дуже глибоке та болюче питання, яке торкається довіри до державних інституцій всіх держав-учасниць ЄСПЛ.

Зміни у ставленні правоохоронців і суддів до своєї країни зазвичай приходять тоді, коли формується справжня культура відповідальності, прозорості та патріотизму – не лише на словах, а в діях. Для цього потрібні не тільки реформи, а й реальне очищення системи від впливу сторонніх шкідливих процесів.

Відповідальність, чесність і любов до України починаються з внутрішнього переконання кожного, хто присягає служити народу, а не інтересам груп, політиків чи окремих людей.

«Любов до України» з боку судді та правоохоронця проявляється не в патріотичних гаслах, суспільній доцільності тощо, а в конкретних рішеннях – у справедливому вироку, в захисті прав і свобод людини, у відчутті безпеки та впевненості кожного громадянина, що перед законом він рівний з усіма, що до нього буде застосована належна правова процедура незалежно від статусу, суспільного положення або ж розповсюдженої нашвидкуруч інформації в ЗМІ.
Це рішення, як і багато інших рішень ЄСПЛ проти України, має стати фільтром справедливого правосуддя в Україні, лакмусовим папірцем для всіх справ, які перебувають у провадженнях національних судів такої категорії, а головне – чинником, який покращить імідж України, сприятиме не лише справедливому, об’єктивному судочинству, а й збереже ресурс державного бюджету.

В останні роки до ЄСПЛ надійшло чимало скарг, які стосувалися тримання під вартою і не забезпечення належної медичної допомоги ув’язненим, що стосуються порушень прав і свобод людини, які визначені в ст.ст. 3 та 5 Європейської Конвенції.

Зважаючи на численність скарг до Суду, варто зазначити, що сьогодні саме за незаконні, безпідставні, протиправні дії правоохоронних органів, судової гілки влади стягується з державного бюджету України величезні суми коштів, які ЄСПЛ  присуджує особам з метою компенсації за порушення прав людини, які вчиняють конкретно встановленими в справах слідчими, детективами, прокурорами, суддями, працівниками пенітенціарної служби.

У середньому одне рішення ЄСПЛ кожному окремому індивідуальному заявнику складає 2-5 тисяч євро. Щомісячно держава Україна сплачує 10-тьом і більше заявникам присуджену сатисфакцію, орієнтовно це 100-200 тисяч євро на місяць.

Статистику щодо присуджених сум веде Департамент виконання рішень ЄСПЛ. Згідно із інформацією бухгалтерської служби Міністерства юстиції України виплати за рішеннями ЄСПЛ складають: за 2022 рік – 65 985 476,64 грн; за 2023 рік – 92 777 326, 69 грн; за 9 місяців 2024 року – 50 906 163, 94 грн. Крім цього, на виконанні станом на жовтень 2024 року знаходяться 8 рішень ЄСПЛ, в яких відсутні банківські реквізити стягувачів та термін оплати яких не настав, на загальну суму 92 162 євро.

Щодо останнього рішення ЄСПЛ «CASE OF MONAKHOV AND OTHERS v. UKRAINE» від 09 жовтня 2025 року в контексті Насірова Р.М., слід зазначити, що заявник не просив Суд застосувати сатисфакцію за очевидні порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не звертався до Суду з проханням компенсувати моральну шкоду чи будь-які інші витрати щодо кримінального переслідування відносно нього.

Звернення до ЄСПЛ в інтересах Насірова Р.М. в березні 2024 року носило характер невідкладності за правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини, з метою застосування невідкладних заходів щодо забезпечення останнього невідкладною медичною допомогою, оскільки існувала невідкладна загроза заподіяння непоправної шкоди.

Після розгляду цього звернення ЄСПЛ за власної ініціативи запропонував заявнику розгляд ситуації, яка склалася, по суті, за встановленим Формуляром у скорочені строки.

Це означає, що Суд переходить до наступного етапу розгляду справи і подальший розгляд є пріоритетним, що свідчить про серйозність питання та невідкладну потребу у вжитті заходів для захисту прав людини.

Тобто Європейський Суд у ситуації, що склалася відносно Насірова Р.М., вбачаючи істотні порушення прав людини та очевидні порушення Конвенції, самостійно запропонував Уряду України комунікацію щодо розгляду справи заявника.

Суть скарги Насірова Р.М. до ЄСПЛ стосувалася не лише відсутності будь-якого ефективного засобу правового захисту в національному законодавстві у випадку неналежного медичного лікування під час утримання під вартою, а й недостатності підстави для досудового та судового утримання його під вартою, недоведеності обставин, що використовувалися Вищим антикорупційним судом, нездатність вести провадження з належною ретельністю протягом періоду утримання під вартою 31.10.2022 року – 24.05.2024 року.

Заявник стверджував про порушення статті 5 §3, що стосується права на звільнення з-під варти до суду, відповідно до якої національні суди повинні наводити відповідні та достатні підстави для виправдання тримання під вартою, а не абстрактно та стереотипно, не звертаючись до конкретних фактів справи заявника та не надаючи жодних конкретних пояснень, чому вони вважають ці ризики виправданими, раз від разу продовжувати строк тримання під вартою.

З клопотаннями про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою до ВАКС звертались детектив на етапі досудового розслідування та прокурор у ході  судового розгляду. Всі клопотання судом були задоволені.

Зокрема, клопотання детектива про тримання заявника під вартою, починаючи з першого від 18 жовтня 2022 року та до направлення обвинувального акту до суду в травні 2023 року, були абсолютно ідентичні, містили скопійований текст попереднього клопотання лише зі зміненою вихідною датою.

Заявник звертав увагу Суду, що клопотання прокурора на стадії судового провадження нічим не відрізнялися від клопотань детектива, і зокрема першого клопотання, яке стало підставою для прийняття слідчим суддею ВАКС ухвали від 31 жовтня 2022 року про обрання щодо Насірова Р.М. запобіжного  заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою у вигляді застави, яка була непомірною.

Також ухвали ВАКС, якими суд обрав, а потім продовжував строк тримання заявника під вартою, та визначив розмір застави, аж до самого звільнення з-під варти, були абсолютно однаковими.

Стороною захисту всі ухвали ВАКС послідовно оскаржувались до АП ВАКС, однак ухвалами апеляційного суду апеляційні скарги сторони захисту Насірова Р.М. залишено без задоволення, ухвали суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд автоматично погоджувався із мотивами, з яких виходив суд першої інстанції, що носило характер формального апеляційного перегляду.

Таким чином, Європейський суд з прав людини констатував, що права і свободи Насірова Р.М. було порушено детективами НАБУ, прокурорами САП, слідчими суддями та колегією суддів ВАКС, яка здійснює розгляд його справи по суті, встановивши, що його тримання під вартою носило незаконний та свавільний характер, без ретельного дослідження і встановлення наявності достатніх підстав такого тривалого попереднього ув’язнення, а також вказав на незабезпечення його адекватною медичною допомогою, а також на відсутність у національному законодавстві достатніх правових механізмів для захисту від стверджувальних порушень конвенційних прав.

         При цьому, Суд відхилив всі пояснення – заперечення Уряду України, які останній неодноразово направляли до Суду задля спростування стверджуваних порушень Заявником своїх прав і свобод.

Щодо присудженої ЄСПЛ суми компенсації Насірову Р.М. в розмірі 9 750 євро, необхідно ще раз наголосити, що заявник, як і в першій справі ЄСПЛ № 56387/11 від 14 листопада 2024 року, в якій також присуджено стягнення з держави Україна на користь заявника в розмірі 2 350 євро, так і в справі № 8375/24, заява від 22/03/2024, не просив Суд стягнути моральну чи матеріальну шкоду на його користь.

Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо заявник не ставить вимогу про стягнення справедливої сатисфакції (або відмовляється від неї), Суд може все одно розглянути питання про присудження сатисфакції за власною ініціативою, що і було здійснено Судом у даній справі.

Щодо присудженої грошової компенсації за рішенням ЄСПЛ Насіровим Р.М. прийнято рішення про переказ цих коштів на потреби ЗСУ після їхнього надходження, оскільки встановлення Судом порушення його прав і свобод у його справі є достатнім для того, щоб продемонструвати, що його тримання під вартою було свавільним як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

Це друге рішення ЄСПЛ у справах Насірова Р.М. Перше було ухвалено Судом у справі «CASE OF TRAPEZNIKOV AND OTHERS v. UKRAINE» (36842/17) від 14.11.2024 року, яким Судом було встановлено незаконність, без попереднього дозволу суду, затримання Насірова Р.М. у березні 2017 року та констатовано порушення 05.03.2017 року під час розгляду слідчим суддею питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.