ВС роз’яснив права особи, щодо якої вирішується питання про примусові заходи медичного характеру

Особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого, передбаченими ст. 42 КПК України, у тому числі правом виступати в судових дебатах та з останнім словом в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, і здійснює їх через законного представника та захисника, що не виключає права такої особи особисто звернутися до суду після виступу законного представника та захисника в судових дебатах.

Надання такій особі права особистого виступу перед судом після проголошення промов законного представника та захисника в судових дебатах, без роз’яснення їй права на участь у судових дебатах і виступу з останнім словом, не становить порушень вимог кримінального процесуального закону, які  б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таких висновків дійшла Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 листопада 2025 року у справі № 334/3871/23 (провадження № 51-2553кмп24).

За обставинами кримінального провадження суди попередніх інстанцій застосували до особи примусові заходи медичного характеру за вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом. У касаційній скарзі захисник вказував, що суд першої інстанції після стадії судових дебатів, не надаючи особі останнього слова, видалився до нарадчої кімнати, що є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, судова палата ККС ВС вказала, що ст. 506 КПК України визначає, що особа, щодо якої можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, користується правами підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42 КПК України) та здійснює їх через законного представника (ст. 44 КПК України) чи захисника (ст. 52 КПК України).

Судова палата констатувала, що у цьому провадженні права особи, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру, порушені не були, своїми правами, передбаченими ст. 42 КПК України, вона користувалася без будь-яких обмежень, реалізуючи їх через свого представника та захисника. З урахуванням характеру розладу психічної діяльності особи, яка вочевидь не розуміє повною мірою всіх стадій судового розгляду, суд надав їй можливість висловитися після закінчення судових дебатів. Крім того, під час судового засідання в суді касаційної інстанції палата переконалася в тому, що особа не розуміє стадій перебігу судового розгляду і на запитання суду відповідала однією завченою фразою.