Відстрочка та розстрочка у виконавчому провадженні – роз’яснення Мін’юсту

Що означають відстрочка та розстрочка виконання рішення?

Відстрочка виконання — це перенесення строку виконання рішення на пізніший час. Розстрочка виконання — це надання можливості виконувати рішення частинами у визначені судом строки.

Ці інструменти застосовуються тоді, коли виникають обставини, що ускладнюють або роблять тимчасово неможливим повне та своєчасне виконання рішення. До таких обставин суд може віднести:

• ступінь вини боржника у виникненні спору;
• тяжке захворювання боржника або членів його сім’ї, складні матеріальні обставини;
• стихійні лиха чи інші надзвичайні події.

Як відбувається надання відстрочки та розстрочки

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Заява розглядається судом у 20-денний строк з дня ї надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Термін дії відстрочки та розстрочки не може перевищувати один рік з моменту ухвалення відповідного рішення.

Відстрочка та розстрочка в межах виконавчого провадження

На стадії примусового виконання судового рішення питання застосування відстрочки чи розстрочки регулюється спеціальними нормами виконавчого законодавства, що зумовлює наявність окремих процедурних особливостей та строків.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності відповідних обставин, про що виносить відповідну постанову.

Сторони виконавчого провадження зобов’язані невідкладно (не пізніше наступного робочого дня) повідомити виконавця про надання судом відстрочки або розстрочки. Підставою для їх надання є обставини, що істотно ускладнюють або тимчасово унеможливлюють виконання рішення.

Механізми відстрочки та розстрочки дозволяють забезпечити справедливий баланс між обов’язковістю виконання судових рішень і реальними життєвими умовами сторін. Звертаючись із відповідною заявою, боржник або стягувач має можливість адаптувати порядок виконання рішення до об’єктивних обставин, довівши суду, що саме вони перешкоджають негайному виконанню.

Міністерство юстиції України