ВС назвав обов’язкові передумови для встановлення сервітуту за рішенням суду

Обов’язковими передумовами для встановлення сервітуту за рішенням суду повинні бути: звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними надалі заявленим у позові; наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача в інший спосіб, ніж через встановлення сервітуту.

Оскільки сервітут – це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою), то потреба у встановленні сервітуту виникає в тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Отже, потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених та/або неминучих.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду – постанова від 19 листопада 2025 року у справі № 902/1257/24 

Товариство звернулося до суду з позовом до Міськради про встановлення земельного сервітуту. Позов обґрунтовано тим, що позивач отримав дозвіл на користування надрами, водночас частина необхідних для використання цієї ділянки земель належить Міськраді. З огляду на це Товариство звернулося до Міськради з клопотанням про встановлення строкового сервітуту, проте відповідач зняв питання з розгляду на пленарному засіданні.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постановою суду апеляційної інстанції рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

КГС ВС скасував судові рішення попередніх інстанцій, звернувши увагу на зміни в законодавстві, якими запроваджено, що для користування надрами земельні ділянки надаються шляхом встановлення земельного сервітуту на строк дії спеціального дозволу (з автоматичним продовженням), без зміни їх цільового призначення, за винятком земель зі спеціальним режимом охорони. Таким чином, законодавець визначив особливості надання земельних ділянок, у тому числі відповідний юридичний титул, для потреб, пов’язаних із користуванням надрами.

Суд касаційної інстанції зауважив, що сервітут встановлюється, лише коли користування чужою ділянкою є вимушеним та неминучим, а потреба не може бути задоволена іншим способом.

Обов’язковими передумовами є звернення до власника із пропозицією, що збігається із заявленим у позові, та наявність обставин, що унеможливлюють користування майном іншим способом. Суд також підкреслив, що право на сервітут не звільняє позивача від обов’язку довести площу ділянки допустимими доказами, а відповідач має право доводити інші умови, зокрема розмір плати, види діяльності та площу земель. Плата за сервітут не є орендною і може варіюватися залежно від обставин.

КГС ВС зазначив, що суд першої інстанції встановив сервітут за наданими матеріалами, проте межі сервітуту не охоплюють усієї площі, зазначеної у спецдозволі, що стало підставою для направлення справи на новий розгляд.