Інженерно-технічні експертизи у кримінальних провадженнях, пов’язаних із ДТП: роз’яснення адвоката

Про особливості підготовки, призначення та проведення інженерно-технічної (автотехнічної) експертизи у кримінальних провадженнях, пов’язаних з ДТП, розповів під час вебінару, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, адвокат Артем Облетов.

Лектор зауважив, що у категорії кримінальних проваджень за фактом ДТП проводяться такі види інженерно-технічних досліджень:

1. Автотехнічні;
2. Транспортно-трасологічні.

Артем Облетов докладно розповів про особливості, завдання та орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені під час проведення автотехнічної експертизи.

Так, проведення автотехнічної експертизи ставить перед собою наступні завдання:

1. Установлення несправностей транспортного засобу, які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення ДТП чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди;

2. Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої транспортним засобом за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди;

3. Установлення відповідності дій водія у вказаній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями водія та ДТП.

Орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені під час проведення автотехнічної експертизи включає:

1. До блоку «Установлення несправностей транспортного засобу»:

• Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) вказаного ТЗ?
• Чи є в досліджуваному ТЗ несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП?
• Коли відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, виникли зазначені несправності?
• Яка причина відмови вказаного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ?
• Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?
• Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності зазначеної несправності?

2. До блоку «Установлення механізму ДТП та її елементів»:

• Якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (якщо сліди різної довжини або перериваються, на це слід указати)?
• Яка була швидкість ТЗ з урахуванням пошкоджень, які він отримав при зіткненні?
• Яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови наявної видимості дороги (зазначається, якою була видимість дороги)?
• Яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги вказаного радіуса?
• Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах зазначеної дорожньої обстановки?
• Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах наявної дорожньої обстановки?
• Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах наявної дорожньої обстановки?

3. До блоку «Установлення відповідності дій водія у наявній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху»

• Як повинен був діяти водій у наявній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами ПДР?
• Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?
• Чи відповідали дії водія технічним вимогам ПДР?
• Чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв’язку з виникненням ДТП?
• З якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме), якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?
• Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (указується момент виникнення небезпеки), недоїжджаючи до перешкоди (пішохода)?

При призначенні експертизи обставин ДТП у вихідних даних необхідно зазначати зокрема (загальні):

• • тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо);
• • розміри проїзної частини, наявність і величину ухилів;
• • наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП;
• • наявність світлофорних об’єктів та режими їх роботи;
• • технічний стан ТЗ та його завантаженість;
• • видимість і оглядовість дороги з місця водія;
• • розташування ТЗ по ширині дороги;
• • швидкість руху ТЗ (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування);
• • момент виникнення небезпеки для руху (!);
• • відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду;
• • чи застосовував водій гальмування, та яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля;
• • місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода);
• • якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби;
• • якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

Говорячи про транспортно-трасологічні експертизи, Артем Облетов зазначив, що її проведення направлене на вирішення наступних завдань:

• ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі;
• визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування;
• визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів;
• розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.

Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об’єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.

На вирішення транспортно-трасологічної експертизи можуть бути поставлені наступні питання:

• Чи залишені певні сліди (указується, які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?
• Який механізм контактування ТЗ?
• Чи залишені сліди певними частинами зазначеного ТЗ, що виступають?
• До якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено означені сліди?
• Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення?
• Яким було взаємне розташування ТЗ та які перешкоди (пішохода) під час наїзду на останню (останнього)?
• Який механізм контактування пішохода та ТЗ?
• Хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, імена та по батькові осіб), перебував за кермом (для вирішення питань про взаємне розташування ТЗ і потерпілого та про особу, яка керувала ТЗ, призначається комплексна судово-медична, транспортно-трасологічна експертиза)?
• Який з транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який рухався?
• На якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд на пішохода)?
• Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?
• У якому напрямку відносно слідосприймальної поверхні рухався ТЗ?

Експерту надаються самі слідоутворювальні об’єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об’єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишились сліди зазначених об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них.