КПК не вимагає від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події з відтворенням усіх умов, які існували на час вчинення діяння

У касаційній скарзі прокурор стверджував, що суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними й недопустимими доказами висновки судово-медичних експертиз, якими встановлено кількість ударів та розмежування ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також слідчі експерименти за участю потерпілих.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи протоколи слідчих експериментів за участю потерпілих недопустимими доказами, місцевий суд послався на те, що вони не відповідають вимогам ст. 240 КПК України, оскільки в них не відтворена обстановка, обставини та дії, зокрема вони були проведені не на межі присадибних ділянок, а в домогосподарстві потерпілих і в дощову погоду. Суд апеляційної інстанції не проаналізував оспорюваних прокурором висновків суду першої інстанції щодо недопустимості результатів проведених слідчих експериментів, а лише погодився із застосуванням місцевим судом доктрини «плодів отруєного дерева» щодо похідних від цієї слідчої дії доказів, у тому числі проведених у справі судово-медичних експертиз.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, ККС ВС вказав, що положення ст. 240 КПК України не передбачає обов’язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що й було зроблено під час проведення експериментів. При цьому відповідно до даних слідчих експериментів за участю понятих потерпілі на статистах показали, які дії щодо них вчиняв обвинувачений, і спосіб та механізм завдання ударів.

Постанова ККС ВС від 2 липня 2024 року у справі № 303/5115/15-к (провадження № 51-206км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120207390.