Свавілля співробітників ТЦК: на чиєму боці судова практика?

Кожен із нас хоч раз чув про свавілля ТЦК та СП. Це явище не надто нове, бо в реаліях нашого сьогодення все частіше ми спостерігаємо дані випадки у ЗМІ або навіть просто гуляючи по місту. Як правило свавілля проявляється у примусовому затриманні особи та доставлення її до ТЦК та СП.

Варто зазначити, що працівники ТЦК та СП не наділені повноваженнями щодо затримання особи, а тому такі їхні дії є незаконними в будь-якому випадку. Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов’язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Національна поліція України або її територіальні підрозділи в межах компетенції за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подають у десятиденний строк відомості стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості.

Безпідставно захоплювати чоловіків не можуть не тільки працівники ТЦК та СП, а й будь-які інші представники органів влади, якщо це не затримання під час виявлення кримінального правопорушення. Навіть у випадку відмови від повістки працівники ТЦК та СП не мають повноважень на затримання особи.

Крім того, перелік органів, які уповноважені здійснювати адміністративне затримання, вичерпний та міститься у статті 262 КУпАП. В даній статті не зазначено, що працівники ТЦК та СП входять до даного переліку органів, які уповноважені здійснювати адміністративне затримання.

Часто працівники ТЦК та СП всупереч чинному законодавству здійснюють адміністративне затримання, однак це важко назвати затримання, адже останнє ніяким чином не оформлюється і здійснюється із застосуванням фізичної сили. Фактично такі дії працівників ТЦК та СП можна кваліфікувати, як перевищення службових повноважень.
Визначним місцем у даних випадках є судові прецеденти, де дії працівників ТЦК та СП були досліджені в судовому процесі.

Одним із таких випадків є постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14.08.2024 у справі № 938/828/24, якою працівника місцевого ТЦК та СП (заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Щодо суті справи, то саме військовослужбовці місцевого ТЦК перехопили громадянина, повалили його на землю та примусово доставили до машини. Суд в своїх доводах керувався тим, що дані особи перевищили свої владні та службові повноваження, які явно виходили за межі наданих цим особам прав чи повноважень. Отже, дані дії можна віднести до категорії «свавілля» зі сторони органів ТЦК та СП.

Це тільки один із прикладів «свавілля» працівників ТЦК та СП, який знайшов своє відображення у юридичній площині. Однак в суспільстві існує чимало випадків, коли працівники ТЦК та СП не несуть жодної відповідальності, що поширює зневіру громадян до правового устрою держави. Також досить чималі випадки затримання працівників ТЦК та СП за корупційні правопорушення, що також є свавіллям ТЦК та СП.

Яка відповідальність за не оновлення даних в ТЦК?

Законодавець зобов’язав всіх військовозобов’язаних осіб оновити свої облікові дані до 16 липня 2024 року. Чимало осіб проігнорувало дану вимогу, надіючись, що ТЦК та СП не зможуть їх знайти та не зможуть вручити повістку, адже про них немає відповідних даних.

Однак слід наголосити, що законодавець «спростив» ТЦК та СП порядок оповіщення громадян, адже повістки, можуть надсилатися на поштову адресу.

У абз. 2 п. 34 Постанови № 560 від 16 травня 2024 вказано, що у разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов’язаним своєї адреси місця проживання повістка надсилається на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов’язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником.

При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов’язаного визначається не раніше чотирнадцятого дня від дня надсилання повістки засобами поштового зв’язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Законодавством передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил військово обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП).

Як правило за не оновлення даних осіб притягують до адміністративної відповідальності.

Необхідно зазначити, що оновлення даних вимагалось в період особливого стану, тому і відповідальність наступатиме за ч. 3 ст. 210 та ст. 210-1.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період – тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В грошовому еквіваленті це становить від 17 000 до 25 500 тисяч гривень.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в грошовому еквіваленті це становить від 17 000 до 25 500 тисяч гривень) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в грошовому еквіваленті це становить від 34 000 до 59 500 тисяч гривень).

Також необхідно врахувати, що відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Варто зазначити, що відповідальність за порушення законодавства про військовий облік передбачена не лише Кодексом України про адміністративні правопорушення, але й Кримінальним кодексом України, де зазначено вже зовсім інше покарання. Дане питання регулюється статтями 336 та 337 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 336 ККУ, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ККУ, ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, – карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

Отже, можна дійти висновку, що питання не уточнення даних є досить серйозним, адже особу може бути притягнуто не тільки до адміністративної, а й до кримінальної відповідальності.

Актуальна судова практика та цікаві кейси

Останнім часом можна зустріти досить багато цікавої практики, щодо питань, які безпосередньо пов’язані з діяльністю органів ТЦК та СП.

Правовідносини які зазначаються у більшості судових рішень, виникали в той період, коли законодавством не було врегульовано чимало питань пов’язаних з мобілізацією. Однак варто розглянути випадки досить цікавих судових рішеннь

У постанові КАС ВС від 07 березня 2024 року у справі № 520/26066/23 Верховний Суд висловив позицію щодо можливості судового оскарження правомірності дій районного ТЦК та СП.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій районного ТЦК та СП, які полягають у направленні позивача на медичний огляд ВЛК та врученні йому повістки на відправку, а також зобов’язання районного ТЦК та СП утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Окружний адміністративний суд ухвалою, яку залишено без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у відкритті провадження у цій справі відмовив. Ухвалюючи такі рішення, суди, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові КАС ВС від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22, обґрунтовуючи, що даний спір не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і в судовому порядку взагалі.

Натомість, КАС ВС у постанові від 7 березня 2024 року у вказаній справі зазначив, що ст. 23 Закону № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з цією статтею не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Направляючи справу для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції, КАС ВС вказав, що висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є передчасними.

Справа № 363/2920/24 щодо оскарження постанови ТЦК та СП про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суть справи: чоловік пішов до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від мобілізації в зв`язку із постійним доглядом за невиліковно хворою матір`ю. Тоді йому було вручено ще одну повістку для візиту 27.05.2024 року. 23.05.2024 року йому зателефонував невідомий чоловік, який представився черговим ТЦК та СП та усно повідомив, що 24.05.2024 року йому необхідно прибути до ТЦК та СП. Чоловік прибув у визначений час та день до вищезгаданої установи, де йому під підпис вручено відмову у наданні відстрочки. 27.05.2024 року він прибув до ТЦК та СП, як це й було визначено у повістці, але не зміг потрапити на прийом через велику кількість людей в черзі.

Судом встановлено, що згідно акту від 24.05.2024 працівниками ТЦК та СП йому було запропоновано отримати повістку з вимогою з`явитися до ТЦК та СП 28.05.2024 року о 07 год. 30 хв., однак той відмовився отримувати повістку у зв`язку із незгодою з рішенням комісії про відмову в наданні відстрочки. Текст повістки про необхідність явки 28.05.2024 до ТЦК було доведено громадянину 24 травня 2024 року в присутності свідків.

У своєму рішенні суд дійшов наступного: згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.
Отже, суд дійшов висновку щодо наявності в діянні чоловіка ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вирок від 26.10.2023 у справі № 936/1310/23.

Щодо суті справи. Особа будучи військовозобов’язаним та будучи належним чином повідомленим про надання повістки (в тому числі шляхом озвучення її в голос) про обов’язок прибути для уточнення його військово-облікових даних та проходження ВЛК. Проте останній відмовився від проходження ВЛК, хоча мав об’єктивну можливість.
Суд, дослідивши всі матеріали справи, визнав винним особу у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 ККУ та призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 400 (чотириста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.

Вирок від 12.08.2024 у справі № 571/1542/24

Щодо суті справи: Особа будучи військовозобов’язаним отримав повістку та зобов’язаний був з’явитись для взяття на військовий облік, однак за відсутності поважних причин проігнорував повістку та ухилився від військового обліку.
Суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 ККУ та призначив покарання у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів, що складає 5100 грн.

Автор: Партнер АО «ВЕРІТІ ГРУП», адвокат Ігор Софина