Посвідчення фактів, що фізична особа є живою, чи перебуває у певному місці: роз’яснення від Мін’юсту

Інколи можуть складатися обставини, за яких виникає потреба у посвідченні фактів, що особа є живою, чи перебуває у певному місці.

Зокрема необхідність у посвідченні факту, що фізична особа є живою, може виникати у таких випадках:

• коли відкрито спадщину за кордоном;
• у разі необхідності підтвердження, що одержувач коштів на утримання (пенсії, аліментів, компенсацій тощо) є живим;
• як доказ під час вирішення питання про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
• в інших випадках, коли необхідно підтвердити факт, що особа є живою.

Потреба посвідчення факту перебування особи в певному місці виникає, коли громадянин бажає забезпечити фіксацію факту свого перебування у певний час у певному місці в необхідних випадках.

Відповідно до статей 34 та 38 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) посвідчення факту, що фізична особа є живою, чи факту перебування фізичної особи в певному місці належить до компетенції нотаріусів та консульських установ України.

Відповідно до статей 80, 81 Закону та глави 6 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус за усним зверненням фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є живою, чи факт перебування її в певному місці.

Посвідчення зазначених фактів проводиться як при явці фізичної особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса.

Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи перебуває у певному місці, посвідчуються за усним зверненням її законних представників (батьків, усиновлювачів, опікуна).

Факти, що неповнолітня дитина, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою чи перебуває у певному місці, посвідчуються за їхнім усним зверненням та за згодою на це законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальників), викладеною з дотриманням вимог цього Порядку щодо посвідчення правочинів за участю неповнолітніх, а також осіб, над якими встановлено піклування.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії, визначає обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, здійснює перевірку повноважень законного представника фізичної особи.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Посвідчення водія, особи моряка, члена екіпажу, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці нотаріус видає заінтересованим особам, щодо яких було встановлено ці факти, відповідні свідоцтва.