Судова практика, яка нині формується через відступ України від зобов’язань за міжнародними договорами, викликає занепокоєння, – адвокат

Судова практика, яка нині формується через відступ України від зобов’язань за міжнародними договорами – Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, викликає занепокоєння.

Таку думку висловив голова Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань інтеграції системи адвокатури України в ЄС Олександр Дульський під час круглого столу на тему «Наслідки відступу України від зобов’язань за міжнародними договорами: можливості розшуку каналами Інтерпол та впливу на екстрадиційні процедури».

Про це повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Нагадаємо, Указ Президента від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану» містить перелік статей Конституції (30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53), за якими тимчасово можуть обмежуватися права і свободи.

Пізніше Генеральному секретарю ООН було надіслано нотифікацію, в якій було задекларовано конкретний обсяг обмежень з посиланням на норми Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від виконання яких Україна відмовляється.

Суть цих обмежень полягає в можливості примусового відчуження в установленому порядку майна, що перебуває у приватній власності для потреб держави, запровадження комендантської години і як наслідок заборона пересування на вулицях та в громадських місцях у певний час доби, встановлення особливого режиму в’їзду та виїзду, обмеження пересування громадян, проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу, вантажів, житла та заборона мирних зібрань, мітингів, походів, демонстрацій, заборона чи обмеження у виборі місця перебування і заборона громадянам, які перебувають на військовому чи спецобліку, змінювати місце проживання і встановити військовий житловий збір для фізичних та юридичних осіб.

Але практика застосування судами обмежень, на думку О.Дульського, викликає занепокоєння. Як приклад він навів рішення, постановлене українським судом у серпні 2024 року. Воно стосувалося питання застосування запобіжного заходу. Сторона захисту послалась на низку рішень ЄСПЛ, обґрунтовуючи відсутність обґрунтованої підозри, а також недоведеність існування ризиків, про які заявляли процесуальні опоненти.

Але суд як один і аргументів застосував таку позицію. Оскільки в Україні воєнний стан, ведуться бойові дії, частина території України перебуває в окупації, в країні продовжуються мобілізаційні заходи, рішення ЄСПЛ прецедентного характеру, які стосуються запобіжних заходів та на які в клопотанні та в засіданні посилалась сторона захисту, на даний час не можуть в повній мірі імплементовуватись в практику національних судів. Адже вони ухвалювались в мирний час. І в них не враховані обставини щодо застосування запобіжного заходу в умовах війни.  При цьому питання розглядалося в Івано-Франківській області, далекій від лінії фронту.

Також в ході заходу учасники окреслили ключові проблеми екстрадиційних питань та поділилися методами реагування на виклики, обговорили механізми захисту осіб, яким загрожує видача, а також розглянули аспекти співпраці України з Міжнародною організацією кримінальної поліції.