Податківці недобросовісно застосовують норми під час перевірок щодо трансфертного ціноутворення, — експерти

Працівники Державної податкової служби, під час проведення перевірок щодо трансфертного ціноутворення (ТЦУ) та застосування санкцій недобросовісно застосовують норми податкового законодавства й юристам підприємств доводиться буквально займатися роз’яснювальною роботою у судах, пояснюючи для чого до Податкового кодексу були введені ті чи інші норми.

Про це розповіли експерти у сфері ТЦ адвокат Володимир Бевза та старша юристка Asters Лариса Антощук під час вебінару ЛІГА:ЗАКОН «Добросовісність податкової під час спорів щодо трансфертного ціноутворення. Досвід платників податків. Хто і як тлумачить Міжнародні стандарти фінансової звітності».

«Верховний Суд чітко постановив і зробив правову позицію, що відповідно до статті 58-ї Конституції не можна особу притягати до відповідальності, якщо на момент вчинення такого правопорушення, тобто звітного періоду, за який треба подавати звіт, за який встановлені правила дисципліни трансфертного ціноутворення, застосовувати новий вид фінансової відповідальності, тому що це суперечить статті 58 Конституції України і, в принципі, перехідним положенням податкового кодексу», — зазначив Бевза, наголосивши на важливості заборони ретроактивної дії норм права в частині притягнення платників податків до фінансової відповідальності, що досі зустрічається у практиці.

Окремо юрист зупинився на питанні недобросовісного застосування контролюючими органами пп. 14.1.269-14.1.270 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (норми Platts) для цілей трансфертного ціноутворення (ст. 39 Кодексу). За його словами, дані підпункти статті 14 Кодексу застосовуються виключно для оподаткування рентної плати за видобування корисних копалин(ст. 252 ПК України в редакції із 01.01.2021).

Як пояснив адвокат, норми Platts у ПК України застосовується виключно для двох галузей економіки (гірничодобувна і паливно-енергетична). Виключно тільки ці дві галузі економіки, які за своєю господарською діяльністю займаються видобуванням надр, сплачують рентну плату. У той же час для того, щоб штучно зробити обов’язковим певне джерело інформації (у даному випадку – дані Platts) у акті перевірки, яке вигідно із фіскальної мети, контролюючий орган застосовує норми пп. 14.1.269-14.1.270, як обов’язкові, саме для трансфертного ціноутворення. І таке їх суперечливе застосування простежується із практики податкової.

«Податкові інспектори повинні використовувати гнучкі підходи і не вимагати від платника податків у випадках трансфертного ціноутворення точності, яку досягти нереально, виходячи із усіх фактів і обставин. Податковим інспекторам слід брати до уваги комерційні докази платника податків, що пояснюють застосування принципу витягнутої руки для того, щоб аналіз трансфертного ціноутворення був пов’язаний із бізнес-реаліями», – вважає юристка Антощук.

Експертка зазначила, що у ситуації з ТЦ в Україні склалися «дуже специфічні обставини» й висновки Верховного Суду, які сьогодні існують в доступі і для аналізу практикуючих адвокатів, можуть тлумачитися податковим органом зовсім по-іншому, ніж представниками бізнесу.

«Звертайтесь до наукових інститутів, звертайтесь до архіву Верховної Ради, піднімайте ці законопроекти. Піднімайте, показуйте суддям. Звертайте увагу на стенограму — що депутати казали, для чого ці норми приймались. Там все розписано», — порадив Володимир Бевза та закликав колег не підходити до спору у суді формально, а проявляти більш активну роль у доказуванні правильного тлумачення податкового законодавства.

Нагадаємо, директор практики з трансфертного ціноутворення Deloitte в Україні Олександр Ямпольський заявив, що застосування для трансфертного ціноутворення тільки норм Platts порушує норми міжнародної практики й позиція податкових органів в Україні не підтверджена міжнародною практикою — Настановами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка першою розробляла правила трансфертного ціноутворення.