Надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру: аналіз судової практики від адвоката

«КПК України не містить конкретного переліку підстав для скасування повідомлення про підозру. Однак, із аналізу положень ст.ст.276-278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

• 1) неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру;
• 2) порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;
• 3) необґрунтованість підозри.

(ухвала АП ВАКС від 03.12.2021, справа №991/7745/21, провадження 11-сс/991/733/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101721254)

Про судову практику щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру розповів помічник судді Вищого антикорупційного суду Олексій Кабанець під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками судову практику щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру, а саме:

• 1.  Відсутність повноважень у слідчого/прокурора для повідомлення особі про підозру. Делегування таких повноважень іншим особам.
• 2.  Щодо необхідності залучення захисника під час повідомлення про підозру.
• 3.  Нероз’яснення підозрюваному прав, передбачених ст. 42 КПК.
• 4.  Відсутність відомостей про понятих, які своїми підписами засвідчили відмову особи від одержання повідомлення про підозру.
• 5.  Здійснення повідомлення про підозру поза межами передбаченого законом строку.
• 6.  Щодо підстав для зміни раніше повідомленої підозри та для повідомлення про нову підозру.
• 7.  Щодо необхідності повідомлення про підозру у певному, конкретно визначеному місці.
• 8.  Чи наділений слідчий суддя повноваженнями зобов’язати слідчого повідомити певній особі про підозру?
• 9.  Розбіжність між викладом фактичних обставин у повідомленні про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) та викладом фактичних обставин в обвинувальному акті.
• 10.           Повідомлення про підозру померлій особі та особі, яка раніше допитувалась у якості свідка.

У рамках характеристики судової практики щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру акцентовано на наступному:

1.  Відсутність повноважень у слідчого/прокурора для повідомлення особі про підозру. Делегування таких повноважень іншим особам

• «…саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру не тим слідчим, який його склав, за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 277 КПК України суб’єктом, із урахуванням того, що обидва слідчих входять до групи слідчих, яким у визначеному законом порядку доручено розслідувати вказане кримінальне провадження, не порушує права на захист засудженого, про що він стверджує в касаційній скарзі». (постанова ККС ВС від 30.11.2021 (справа № 601/473/20, провадження № 51-3269км21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673740)

• «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19) зазначила, що вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийнято та підписано визначеним на це ст. 481 КПК суб’єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб’єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої ст. 481 КПК.

Аналогічний підхід має бути застосований і до інших суб’єктів, визначених у ст. 480 КПК. Тому, оскільки письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 286 КК ОСОБА_6 було складено і підписано виконувачем обов’язків прокурора Кіровоградської області ОСОБА_12, а його вручення доручено заступнику начальника відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_13, який здійснював досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, Верховний Суд не знаходить істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у цій частині». (постанова ККС ВС від 25.02.2020, справа № 404/6345/16-к, провадження № 51-10542км18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87888348)

2.  Щодо необхідності залучення захисника під час повідомлення про підозру:

• «…матеріалами кримінального провадження підтверджується, що після затримання ОСОБА_7 слідчим було повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області про затримання та надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 і було забезпечено його захисником. При цьому, неприбуття адвоката на процедуру вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення в порядку ст. 278 КПК України не є перешкодою для реалізації відповідного процесу. Колегія суддів також зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 отримав без будь-яких зауважень до його вручення, а також йому було вручено пам’ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, де зокрема, підозрюваного ознайомлено з правом на першу вимогу мати захисника, цим правом він у подальшому скористався, з правом на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій.

Засуджений був забезпечений захисником на всіх етапах кримінального провадження та активно користувався правовою допомогою, що забезпечило дотримання процесуальних гарантій, які виключають сумніви щодо правомірного отримання відомостей від підозрюваного за відсутності протиправного тиску на нього, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе та справедливості кримінального провадження в цілому. Із урахуванням наведених обставин, доводи сторони захисту про порушення права засудженого на захист є безпідставними, оскільки його затримання з подальшим врученням повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відбулося без порушень його конституційних прав і свобод». (постанова ККС ВС від 31.01.2023, справа № 689/1558/20, провадження № 51-1801км21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108807495)

• «Загальний порядок повідомлення про підозру закріплено у Главі 22 КПК України, яка не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що 01 травня 2018 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру та у цей же день йому було призначено захисника ОСОБА_13. Надалі, 25 червня 2018 року, ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну підозри, яке відбулося за участі його захисника. Заслуговує на увагу той факт, що обставини цього кримінального провадження не були такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України вказували на обов`язкову участь захисника». (постанова ККС ВС від 09.03.2023, справа № 626/1334/18, провадження № 51-3340 км 22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109580825)

• «…глава 22 КПК не містить імперативних застережень про необхідність залучення захисника під час здійснення повідомлення особі про підозру.

Так, захисник не навела об’єктивних мотивів того, яким чином вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 без участі захисника вплинуло на законність судового рішення при тому, що винуватість підзахисного обґрунтована виключно доказами, отриманими в ході судового розгляду». (постанова ККС ВС від 27.11.2023, справа № 761/30830/19, провадження № 51-5349км23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115377020)

3.  Нероз’яснення підозрюваному прав, передбачених ст. 42 КПК:

«Надаючи правову оцінку ланцюгу подій, що відбувалися 17 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що з часу фактичного затримання ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного, проте йому не були роз`яснені права затриманої особи, передбачені ст. 42 КПК, серед інших і право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього.

Ураховуючи зазначені вище обставини, суд першої інстанції констатував істотне порушення права ОСОБА_7 на захист та відповідно до положень ст. 87 КПК визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 17 січня 2020 року й показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин вилучення наркотичного засобу, з чим погодився й Київський апеляційний суд. Крім того, керуючись доктриною «плодів отруйного дерева», районний суд визнав недопустимими доказами висновки експертів від 10, 13 та 14 лютого 2020 року № 11-2/572, № 11-2/569, № 11-2/571, відповідно, а також від 02 березня 2020 року № 11-2/557.

Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій у цьому провадженні обставин, відповідно до яких огляд місця події був проведений за участю підозрюваного ОСОБА_7, якому слідчий не роз’яснив, зокрема і прав на захист та не говорити нічого з приводу підозри проти нього, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок судів про недопустимість доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії, оскільки недотримання права особи зберігати мовчання мало прямий вплив на зміст повідомлених підозрюваним даних щодо наявності психотропної речовини, а також місць її зберігання». (постанова ККС ВС від 22.03.2023, справа № 759/5613/20, провадження № 51-3843км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109810027)

4.  Відсутність відомостей про понятих, які своїми підписами засвідчили відмову особи від одержання повідомлення про підозру:

«08 листопада 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, вручена пам’ятка про процесуальні права й обов’язки підозрюваного та складено протокол роз’яснення підозрюваному права на захист, від підписання та ознайомлення з якими він відмовився.

Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснювалося за відсутності захисника. Факт відмови засудженого від підписання повідомлення про підозру, пам’ятки про процесуальні права та обов’язки підозрюваного і протоколу роз`яснення підозрюваному права на захист засвідчено двома підписами в графі для проставлення підпису понятими. Однак, окрім підписів у вказаних процесуальних документах не зазначено жодної інформації про понятих, зокрема прізвища, ім`я, по батькові, місця проживання чи інші контактні дані. Внаслідок такого порушення неможливо ідентифікувати цих осіб, зокрема, із метою встановлення відповідності критеріям, визначеним ч. 7 ст. 223 КПК, згідно з якою понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. З цих же підстав унеможливлено перевірку дотримання порядку повідомлення про підозру ОСОБА_6 в цьому провадженні та роз’яснення йому процесуальних прав».

(постанова ККС ВС від 10.03.2021, справа № 462/2020/19, провадження № 51-4660км20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509375)

5.  Здійснення повідомлення про підозру поза межами передбаченого законом строку:

• «Щодо недотримання вимог статті 278 КПК України, то колегія суддів акцентує увагу на тому, що процесуальні строки за своїм функціональним призначенням є засобами реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків. Залежно від цього сплив процесуальних строків тягне за собою різні правові наслідки: закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, сплив строку виконання обов’язків не припиняє необхідності виконати цей обов’язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов’язкової дії.

Стосовно твердження засудженого про те, що його фактично затримано 05 квітня 2021 року о 18:55, а письмове повідомлення про підозру було йому вручено 06 квітня 2021 року о 19:12, тобто на 17 хвилин пізніше встановленого строку для вручення повідомлення про підозру, тобто, після спливу двадцяти чотирьох годин, не спричиняє недійсність вказаної процесуальної дії, а відтак, не впливає на допустимість всіх доказів, здобутих у кримінальному провадженні після вручення йому підозри». (постанова ККС ВС від 02.05.2023, справа № 750/5546/21, провадження № 51-3908км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110668643)

• «…на думку колегії суддів, є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не приводять до правових наслідків.

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження, так як невиконання вимог ст.219, 294 КПК України виключає набуття ним процесуального статусу підозрюваного. Слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволені скарги, оскільки в кримінальному провадженні №42018000000002581, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали стосовно ОСОБА_6 в кримінальне провадження №52023000000000015 строк досудового розслідування закінчився 22 квітня 2022 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 01 грудня 2022 року підлягає скасуванню, оскільки вручене після закінчення строків досудового розслідування. У зв`язку з чим ухвала слідчого судді в частині оскарження повідомлення про підозру підлягає скасуванню. «ухвала АП ВАКС від 15.03.2023, справа № 991/1466/23, провадження №11-сс/991/204/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109591869)

6.  Щодо підстав для зміни раніше повідомленої підозри та для повідомлення про нову підозру:

• «Із приводу посилань засудженого ОСОБА_6 на те, що обов’язковою умовою для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є виникнення певних підстав для цього. Зокрема, у цьому випадку зміні правової кваліфікації кримінального правопорушення, за твердженням засудженого, мало передувати хоча б проведення слідчих та процесуальних дій, що в кримінальному провадженні щодо нього не було зроблено. Як зазначає засуджений, своїх показань не змінював, про що свідчить протокол додаткового допиту підозрюваного від 29 травня 2019 року, а інші докази в органів досудового розслідування відсутні. Проте проаналізувавши зміст ст. 279 КПК колегія суддів не може погодитися із цим твердженням, оскільки можливість/необхідність зміни раніше повідомленої підозри не пов’язана з будь-якими конкретно визначеними в КПК підставами. Стаття 279 КПК лише визначає, що у разі якщо такі підстави виникають, то слідчий або прокурор мають виконати вимоги ст. 278 КПК, тобто скласти повідомлення про нову підозру чи зміну раніше повідомленої підозри.

У свою чергу, зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватися шляхом внесення корективів як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого та виражатися, у тому числі через уточнення або зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Стаття 277 КПК не ставить до слідчого, прокурора вимогу наводити у повідомленні про підозру (зміну раніше повідомленої підозри) обґрунтування прийняття такого процесуального рішення. При цьому, КПК не містить умов для прийняття прокурором, слідчим такого рішення або ж умов щодо обсягу дій, які вони мають вчинити для того, щоб прийняти таке рішення. За викладених обставин, доводи скаржника щодо порушення норм процесуального законодавства при зміні раніше повідомленої підозри є безпідставними».

(постанова ККС ВС від 21.04.2021, справа № 578/789/19, провадження № 51-4176км20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96503134)

• «Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який, відхиляючи твердження захисту, вказав, що вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у неробочий час, не спричиняє недійсність вказаної процесуальної дії, оскільки положення КПК покладають на орган досудового розслідування обов’язок виконати цю процесуальну дію в межах відведеного КПК строку.

Не погоджується Верховний Суд і з твердженнями захисту про неможливість вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у відсутності захисника, оскільки, як правильно зауважив апеляційний суд, чинний КПК не передбачає таких застережень». (постанова ККС ВС від 05.04.2023, справа № 683/1200/18, провадження № 51-2911км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144423)

7.  Щодо необхідності повідомлення про підозру у певному, конкретно визначеному місці:

«Суд окремо звертає увагу, що приписи чинного кримінального процесуального законодавства не містять застережень щодо вручення повідомлення про підозру особі у певному місці, тому доводи засудженого в цій частині є безпідставними». (постанова ККС ВС від 14.06.2023, справа № 742/3937/18, провадження № 51-2599 км 19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647773)

8.  Чи наділений слідчий суддя повноваженнями зобов’язати слідчого повідомити певній особі про підозру?

«Повідомлення про підозру – це система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з’являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту…а право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.

Натомість, у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов’язав слідчого вчинити процесуальну дію, а саме повідомити про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302 від 03 грудня 2012 року, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, тобто втрутився в дискреційні повноваження слідчого, визначені положеннями статтями 276, 278 вказаного Кодексу, отже, постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом». (постанова ККС ВС від 05.04.2023, справа № 188/1146/22, провадження № 51-176 км 23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144388)

9.  Розбіжність між викладом фактичних обставин у повідомленні про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) та викладом фактичних обставин в обвинувальному акті:

• «Колегія суддів зауважує, що наявність деяких розбіжностей у встановлених фактичних обставинах кримінального провадження, які викладаються у повідомленні про підозру та обвинувальному акті не суперечить приписам КПК». (постанова ККС ВС від 27.03.2023, справа № 185/1798/18, провадження № 51-670км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109995498)

• «…різний за змістом виклад у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення в частині дати скоєння протиправного діяння жодним чином не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи захисника про протилежне є неприйнятними». (постанова ККС ВС від 19.10.2023, справа № 718/1189/22, провадження № 718/1189/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114423720)

• «Розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону». (постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 15.01.2024 (справа № 683/694/20, провадження № 51-3591кмо23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116446104)

10.           Повідомлення про підозру померлій особі та особі, яка раніше допитувалась у якості свідка:

• У постанові ККС ВС від 06.09.2023 (справа № 454/2705/19, провадження № 51-2870 км 23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113429477), суд дійшов висновку про можливість повідомлення про підозру померлій особі для подальшого закриття провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, зазначивши, що: «…встановлення у діянні складу кримінального правопорушення має здійснюватися з огляду на момент його вчинення, навіть у випадках, коли особа, яка його скоїла, внаслідок злочину загинула. Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об’єктивно вимушений характер, а з іншого – надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім’я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури».

• «У свою чергу, п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Наведене узгоджується також із положеннями ч. 3 ст. 240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження». (постанова ККС ВС від 22.02.2024, справа №518/215/19, провадження № 51-3266км23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117241456)