Припинення повноважень посадових осіб публічного права на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП: відступ ВП ВС

ВП ВС відступила від висновку КАС ВС щодо припинення повноважень посадових осіб публічного права на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, визначивши, що додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб – господарських товариств, – повідомляє advokatpost.

Повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування (та інших, створених відповідно до частин других статей 167, 168, 169 ЦК України), на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України припиненню не підлягають.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського міського голови, Білопільської міської ради, КП Білопільської
міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» (далі – КП «КТКП») про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Білопільського міського голови на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

31 грудня 2020 року Куянівська сільська рада в особі Голови комісії з реорганізації – Білопільського міського голови і ОСОБА_1 уклали контракт, за яким останнього призначили на посаду директора КП «КТКП» строком до 31 грудня 2023 року.

Розпорядженням від 09 серпня 2022 року Білопільський міський голова звільнив 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 з посади директора підприємства на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Розірвав контракт, укладений з позивачем 31 грудня 2020 року. Підставою зазначив відсутність довіри та взаємного порозуміння в умовах воєнного стану.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що посада директора комунального підприємства не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, яка визначена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив. Суди вказали, що комунальне підприємство не є господарським
товариством та у своїй діяльності не керується законодавством про господарські товариства, отже, трудовий договір з позивачем не може бути припиненим з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо захисту прав інвесторів» (далі – Закон № 1255-VІІ), члени
виконавчого органу могли бути у будь-який час усунені від виконання своїх
обовязків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обовязків. Закон № 1255-VII дещо змінив редакцію частини третьої статті 99 ЦК України.

Ключовою новелою Закону № 1255-VII є внесення змін до КЗпП України, а саме: доповнення частини першої пунктом 5 статті 41 КЗпП України новою підставою звільнення – припинення повноважень посадових осіб.

Пункт 3 частини першої Закону № 1255-VII одночасно частину третю статті 99 ЦК України виклав у такій редакції: «3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень». У такий спосіб держава надала інвесторам господарських товариств право на свій розсуд (без пошуку причин) звільняти посадових осіб товариства, встановлюючи таким чином повний контроль над ним.

Оскільки Закон № 1255-VII був прийнятий з метою захисту прав інвесторів, можна підсумувати, що дія норми пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється лише на посадових осіб юридичної особи – виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративно-функціями.

Отже, додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, – припинення повноважень посадових осіб поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що як КЗпП України, так і ЦК України визначають чіткий критерій можливості застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який полягає у порядку створення юридичної особи.

По-перше, відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними
суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх
взаємовідносин. Юридичні особи публічного права створюються на підставі
розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Під час здійснення своєї діяльності юридичні особи приватного права керуються главою 8 підрозділу 2 розділу ІІ ЦК України та іншими спеціальними законами.

Діяльність юридичних осіб публічного права визначена Конституцією України та спеціальними законами, зокрема Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації».

По-друге, статті 96-1-100 ЦК України (зі статтею 99 включно) регулюють діяльність учасників корпоративних відносин у вигляді товариства.

Текстуальний системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що критеріями застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України є: порядок створення юридичної особи (юридична особа приватного права); форма організації (товариство).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №815/3200/16, від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з аналізу норм КЗпП України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження перших заступників та заступників голів місцевих державних адміністрацій також можуть бути припинені головою відповідної місцевої державної адміністрації за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

У справі, що переглядається, позивач обіймав посаду директора комунального унітарного комерційного підприємства, засновником якого є Білопільська міська рада.

Між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, а норми права щодо діяльності господарських товариств на спірні правовідносини не поширюються (зокрема частина третя статті 99 ЦК України і пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Тобто звільнення позивача у справі, що розглядається, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є помилковим, оскільки ця норма права стосується лише члена виконавчого органу господарських товариств (правління, дирекція тощо), яким КП «КТКП» не є.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність задоволення позову є обґрунтованим і законним.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 10 липня 2024 року у справі №573/1020/22 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121104622