Судова практика КЦС ВС: огляд за жовтень 2024

Верховний Суд опублікував черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за жовтень 2024 року.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано, що встановлення обставин вибуття земельної ділянки із власності поза волею власника є підставою для її витребування в добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України. За таких обставин позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку без надання в будь-якій формі компенсації чи відшкодування не забезпечить справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом власника на мирне володіння своїм майном, з іншого;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що в договорах майнового страхування допускається суброгація, правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Правовідносини, що виникли у зв’язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов’язанні, тому вимога страхової компанії до завдавача шкоди не є регресною;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що працівника, який набув статусу викривача, не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. Саме роботодавець зобов’язаний доводити, що звільнення викривача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відсутність працівника на робочому місці за станом здоров’я може бути підтверджена не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зауважено, що видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, у якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову про стягнення всіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості успадкувати право на її отримання;

– у справах окремого провадження зазначено, що у зв’язку зі смертю одного з батьків його права та обов’язки припиняються, тому не потребує додаткового підтвердження те, що інший з батьків самостійно виконує їх. Тобто факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним із батьків у разі смерті іншого презюмується, а тому не потребує підтвердження рішенням суду;

– щодо застосування норм процесуального права вказано, що некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства.

Крім того, зазначено: у приватноправових нормах не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні віндикаційного позову, як визнання предмета віндикаційного позову речовим доказом у кримінальному провадженні.