«Зелені тарифи»: чи дійсно це вигідно?

Скоблікова Дар'я

юрист компанії з обслуговування іноземних інвестицій Investment Service Ukraine

Енергетика України знову опинилась серед головних подій в державі. Наразі продовжується процес бурхливого обговорення змін ставок на «зелений тариф» у виробництві відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Суперечливість пропонованих змін в законі спричинила конфлікт інтересів між державою та «інвестиційним бізнесом країни».

Слід зазначити, що за своєю суттю державна програма по підтримці ВДЕ є позитивною. Зазначена програма стратегічно націлена одразу на декілька напрямів: зростання енергетичної самозабезпеченості та в більшій мірі самостійності, можливість приватним домогосподарствам, споживачам та іншим суб’єктам господарювання заробити на придбанні та розміщенні на своїх територіях обладнань сонячних електростанцій (СЕС) та вітряних електростанцій (ВЕС), зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що одночасно підпадає під виконання програми ЄС – European Green Deal та збільшення економічних показників в Україні, внаслідок залучення інвесторів, а також іноземних інвестицій.

Сам по собі, зелений тариф – це визначена законом ставка, за якою продається електроенергія, отримана з альтернативних джерел. Відповідно до Закону України « Про альтернативні джерела енергії» та Постанови НКРЕКП №3006 від 24.12.2019 числове обчислення ставки залежить від виду устаткування, що генерує альтернативну енергію, року введення його в експлуатацію та виробленої ним потужності (кВт/год).

Тобто, за таким механізмом виникають договірні відносини з купівлі-продажу між Гарантованим покупцем, яким є державне підприємство та визначеним суб’єктом, який отримує статус продавця після проходження спеціальної процедури, відповідно до закону. Предметом таких відносин є альтернативна енергія з сонячного випромінювання та/або енергія вітру.

Взагалі, намір держави на перегляд та зміну ставок «зеленого тарифу» є законною з огляду на правомочність дій. Позицію ж по зниженню «зеленого тарифу» державна влада обґрунтовує, по-перше, стрімким ростом суб’єктів господарювання у сфері ВДЕ та відповідно збільшенням об’єму виробленої енергії, внаслідок чого держава стверджує, що не спроможна буде виплатити інвесторам їх кошти, по-друге, пропонується перейти повністю до аукціонної системи визначення цін, по-третє, на думку представників уряду, діючі ставки тарифу для сонячних електростанцій є занадто високими для гарантійного забезпечення виплат. Для порівняння, в Україні тариф становить 15/18 євроцентів, у Німеччині – 4,7, в Узбекистані ставка сягає 6 євроцентів.

Як вбачається зі статистики міністерства, виплати по «зеленому тарифу» сягнули не менше як 27 млрд гривень за весь обсяг суб’єктам відновлювальної генерації в минулому році. За прогнозами експертів, цифра, що може виникнути на кінець 2020 року – в півтора, два рази більше за минулий рік.

Отже, внаслідок стрімкого зростання частки енергії ВДЕ в загальній генерації енергетики, держава, скоріш за все, підвищить тарифи на електроенергію для споживачів, якщо не буде досягнуто консенсусу з реструктуризації «зеленого тарифу». Імовірно виникнення ситуації, яка призведе до того, що Гарантований покупець буде вимушений оголосити власний дефолт через дефіцит коштів.

З іншого боку, зрозумілим є хвилювання та критичне ставлення інвесторів, які вже залучили свої кошти у сферу виробництва ВДЕ.

Ставки нинішнього «зеленого тарифу» дозволили інвестору заздалегідь розрахувати строк окупності та очікуваний розмір власного прибутку, розраховуючи на довгострокове планування до 2030 року за ставками, які були конвертовані в евро.

Зрозуміло, що саме такі умови купівлі-продажу електроенергії за договором PPA (Power purchase agreement),  який є важливою частиною комерційного планування проекта для інвестора, і спричинили неабиякий різкий спалах інвестування в українське виробництво альтернативних джерел енергії.

Впродовж декількох останніх років вдалось навіть залучити значні кошти від FDI (прямі іноземні інвестиції).

З погляду на останні новини, пропонується зниження розміру «зеленого тарифу» для діючих СЕС на 10%, ВЕС на 5%, в свою чергу для нових СЕС і ВЕС – на 15% и 7.5% відповідно, з наданою можливістю пролонгувати виплати до 15 років з моменту вводу об’єкта в експлуатацію. Також, скорочуються строки будівництва об’єктів.

Ретроспективне зниження ставок «зеленого тарифу» пропонується шляхом добровільної згоди. В іншому випадку, ставки по тарифу можуть знизити вдвічі.

Нажаль, така нестабільність почала вже впливати на інвестиційний клімат. Наприклад, норвезька компанія Scatec Solar призупинила будівництво в Херсонській області СЕС, в проект якої було вкладено близько 3 млн EUR, через побоювання скорочень строків за попередніми договорами.

Однак, з метою знайти компроміс, членами Європейсько-Українського енергетичного агентства (ЄУЕА) та Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА), як представниками інвесторської спільноти,  направлено 04 березня 2020 року спільну заяву до Міністерства енергетики та захисту довкілля з рекомендаціями та пропозиціями, щодо знаходження спільного механізму по ефективному врегулюванню ситуації, що виникла навколо «зеленого тарифу».

Наразі відомо, що переговори між представниками уряду та інвесторами досі тривають, погодженого рішення не прийнято.

Залучення інвестицій – є важливою складовою економіки країни. Нівелювання інтересами інвесторів ризиковано, особливо в період розвитку ринку енергетичних інновацій, які можуть приносити додаткові доходи ще й від експорту технологій і обладнання.

Прикладом європейського досвіду є шведські компанії, які все частіше звертають свою увагу до «зеленого сектору», створюють венчурні фонди, наприклад H&M та Ikea Greentech.

Також, згідно із даними аналітичного центру REN21,  які зосереджені на політиці в області відновлювальних джерел енергії, у 2018 році глобальні інвестиції в чисту енергію склали 332,1 млрд доларів США.

Серед українських представників, які успішно увійшли до інвестиційної сфери з виробництва ВДЕ виокремлюють такі компанії: ДТЕК ВДЕ,  АрселорМіттал, Метінвест, DCH, Біофарма, Астарта, Київстар, Молочний альянс, SkyUp Airlines, Укргазвидобування.

Звісно, «зелений тариф» підлягає реструктуризації задля уникнення бюджетного дефолту та підвищення тарифів, сплата яких ляже на споживачів. Очевидно, що позитивний досвід країн Європи, які перейшли на аукціонну систему цін, повинен увійти і в практику України, але поступово, уникаючи різких змін.

Як зазначено в Директиві ЄС 2018/2001 про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел, політика ВДЕ повинна бути передбачуваною й стабільною та уникати частих або зворотних змін.

Наведені обставини ведуть до висновку, що законодавці та представники уряду повинні все-таки обов’язково врахувати інтереси інвесторів, які вже залучили свої кошти в українське виробництво ВДЕ. Можливо, шляхом прийняття додаткового механізму по гарантуванню виплат або відтермінувати на певний «пільговий період» зміни ставок «зеленого тарифу» для суб’єктів господарювання, які вже залучили кошти до виробництва та перебувають у черзі на введення об’єктів в експлуатацію.

В іншому випадку, Україна може очікувати судові спори від інвесторів у міжнародному арбітражі, такому як ICSID.

Свого часу, такої помилки допустились і деякі країни Європи, наприклад, внаслідок ретроспективних реформ, Іспанію зобов’язали виплатити інвесторам 128 млн EUR.

Цікаво, з огляду на події, повинен буде пройти 21 травня в місті Києві щорічний міжнародний електроенергетичний форум по обміну досвіду –  Electric Power Forum, учасниками якого будуть представники законодавчої та виконавчої влади, дипломатичний корпус, інвестиційні фонди, топ-менеджмент вітчизняних та міжнародних компаній, галузеві асоціації та незалежні експерти.

Врешті-решт, щодо ситуації навколо альтернативних джерел енергії, всі сторони повинні прийняти найдоцільніший компроміс, оскільки для економіки країни вкрай важливо, щоб «зелений тариф» продовжував бути стимулюючим механізмом, а не регресивним.