“Адвокатська честь: історія захисту в умовах беззаконня”

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення на користь Олександра Сергієнка, адвоката колишнього народного депутата України Олександра Онищенка у «газовій справі». Суд визнав численні помилки та порушення прав адвокатів з боку Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) на етапі досудового розслідування та зобов’язав Україну виплатити йому компенсацію в розмірі 15 000 євро.

Про грубі порушення детективів у цій справі, а також численні зловживання та порушення прав як фігурантів, так і адвокатів, у ексклюзивному інтерв’ю FEMIDA.UA розповіли Олександр Сергієнко та його адвокат Володимир Клочков.

Пане Олександре, Вашу справу називають однією з найбільш резонансних у практиці НАБУ. Ви отримаєте компенсацію від держави, але чи можете детальніше розповісти про обставини, які передували Вашому затриманню?

Олександр Сергієнко:

«Справа Онищенка», або «газова справа Онищенка», була однією з перших гучних справ новоствореного НАБУ. Із самого початку вона супроводжувалася грубими порушеннями. У грудні 2015 року, коли її лише відкрили, ми вже бачили, що слідство піддається політичному впливу, тому застосовувало  методи тиску на захист і маніпуляції.

Перший обшук їм не дозволив суд, тому вони почали тиснути на нього за допомогою ЗМІ.

Вже в березні 2016 року обшуки були проведені у приміщеннях, пов’язаних із моїм клієнтом – народним депутатом України Олександром Онищенком. Серед них – його громадська приймальня та мій адвокатський кабінет.

Дозвольте наголосити: це були не просто порушення, а справжнє ігнорування норм законів. Згідно зі статтею 27 Закону «Про статус народного депутата України», будь-які дії в приміщенні приймальні депутата можливі лише за погодженням із Верховною Радою. А за Законом про адвокатуру, обшук мого кабінету мав відбуватися у присутності представника Ради адвокатів. Жодної з цих процедур дотримано не було.

Що ж відбулося на практиці? НАБУ повністю проігнорувало мої права як адвоката. Вони відмовилися допустити мене до обшуку, а самі дії були спрямовані не стільки на отримання доказів, скільки на психологічний і професійний тиск на мене та мого клієнта.

Я вже тоді розумів, що справа ведеться не для встановлення істини, а для досягнення політичної мети.

У червні 2016 року ситуація загострилася. Відбулися масові обшуки. Замість того, щоб бути на обшуку в офісі мого клієнта, де я повинен був перебувати, мене викликали на обшук мого житла. Жодної правової підстави для цього не було, тобто вони не лише порушили законодавство, а й перевищили свої повноваження.

Під час обшуку у мене в помешканні  нічого не знайшли та грубо порушили адвокатську таємницю. Після цього мене затримали за надуманими підставами, а протокол оформили із неправильним часом, який згодом виправляли.

Але найгірше почалося після затримання. В НАБУ мене допитували годинами, намагаючись отримати свідчення проти клієнта.

На той момент стало очевидно, що мета слідства – змусити мене співпрацювати проти клієнта, Олександра Онищенка, та не заважати детективам . Мені прямо заявили: «Якщо ти погодишся свідчити проти Онищенка, тебе одразу звільнять». Але це було неприйнятно для мене як адвоката.

Ситуація із заставою була абсурдною. 200 мільйонів гривень – це не лише непомірна сума, а й інструмент маніпуляції. Мене протримали у СІЗО 4 місяці, протягом яких народилася моя донька. Я дізнався про це за ґратами. Це був моральний удар, який важко забути.

Усе це мало на меті лише одне: тиск на мене як на адвоката.

Але я розумів, що йдеться не лише про мене. Це було випробування для всієї адвокатури в Україні. І я вирішив боротися до кінця.

Володимир Клочков:

Додам, що обшуки і затримання у цій справі були унікальними за масштабами та беззаконністю. У день обшуків було залучено понад 70 груп, до роботи залучали не лише НАБУ, а й СБУ, податкову поліцію, Нацполіцію. Обшук у квартирі пана Сергієнка став однією з найбільш принизливих процедур, які я бачив. Вилучення грошей, які призначалися для пологів дружини, і відмова визнавати очевидні факти лише підкреслюють, як глибоко система нехтувала правами людини.

ЄСПЛ вказав на численні порушення Ваших прав, включаючи жорстоке поводження, яке принижує гідність. Як це виглядало на практиці?

Олександр Сергієнко:

Рішення ЄСПЛ підтвердило те, що я, мої адвокати та сім’я знали з самого початку: мої права систематично порушувалися, а поводження з боку правоохоронців було нелюдським. Щоб зрозуміти масштаб цього жорстокого поводження, розповім детальніше.

У день, коли мене звільнили з-під варти за рішенням суду, все мало б завершитися. Але сталося інше. Поліція мала транспортувати мене додому, щоб забезпечити виконання умов домашнього арешту, але машину, в якій я перебував, зупинили співробітники НАБУ. Це було не просто затримання – це був напад.

Моїх родичів, які були біля СІЗО, побили. Моїй бабусі, якій було 75 років, вибили зуби, через що вона отримала серцевий напад. Мати та дружина з немовлям на руках бачили, як мене били, і це залишило глибокі психологічні травми для всієї родини.

Коли мене силоміць витягали з автомобіля, мені завдали численних травм: пошкодили коліно, майже зламали ніс, руки, ноги. Мені довелося пройти операцію на меніску лише через пів року після затримання. У протоколі були зафіксовані синці, забої, подряпини, сліди від наручників. Але це не зупинило детективів.

Уже в машині мене знову били,  застосовували фізичну силу, щоб зламати мою волю. Після цього мене перевезли до приміщення НАБУ, де знову почали допитувати. О другій годині ночі мене змусили підписати протокол затримання, в якому я вказав свої побої, а наступного дня суд виніс рішення про повторне взяття під варту. Суд, побачивши численні побої навіть по відеозв’язку, зобов’язав прокуратуру провести розслідування цих подій.

Мене тримали в жахливих умовах – спочатку в ІТТ, а потім у СІЗО. Відсутність медичної допомоги, постійний тиск, ізоляція від родини – це було випробування, яке мало на меті лише одне: змусити мене співпрацювати зі слідством.

Володимир Клочков:

Те, що сталося з Олександром, — це не просто кричуще порушення прав людини, це демонстрація безкарності системи. Я був свідком того, як відбувалися обшуки та затримання. Під час обшуку в його квартирі я зауважив численні порушення: від недотримання процедур до відвертої зневаги до адвокатських гарантій.

Наприклад, гроші, призначені для пологів дружини Олександра, були вилучені, незважаючи на те, що вони знаходилися у файлі разом із договором із клінікою. Це показує, наскільки слідчі ігнорували людські аспекти ситуації.

Але найгірше відбулося після звільнення з-під варти. Я був шокований тим, як детективи НАБУ організували напад на машину поліції. Вони діяли як збройне угруповання, не зважаючи на те, що їхні дії порушували всі норми закону. Побиття родичів і самого Олександра, спроби «викрасти» його з-під контролю поліції — це те, що просто немислиме в цивілізованій правовій державі.

Важливо розуміти, що всі ці дії були спрямовані не лише проти Олександра Сергієнка. Це був сигнал усій адвокатурі: якщо ви будете захищати своїх клієнтів до кінця, то можете опинитися в подібній ситуації.

Я скажу вам чесно: саме ця справа вплинула на мій подальший розвиток саме як кримінального адвоката, як захисника прав адвокатів в Україні. Саме під час захисту адвоката Сергієнка я зрозумів, що моя доля – це захищати права адвокатів.

Після цієї справи я віддав цьому 9 років свого життя. Я був головою Комітету і в Асоціації адвокатів України, і в Національній асоціації адвокатів України. Загалом, постійно займався саме захистом прав адвокатів.

Коли я вже був адвокатом Сергієнка, ми запропонували керівництву НАБУ зустрітися. На тій зустрічі я намагався донести, мовляв, ви робите помилку, ви порушуєте права адвокатів, ви наразі пресуєте адвоката саме за його адвокатську діяльність. І я почув, що НАБУ не розглядає адвокатів як адвокатів. Воно розглядає адвокатів як консільєрі.

Якщо ми звернемося до Google, він нам напише, що консільєрі – це близький, так би мовити, член мафіозної структури, який підкорявся тільки шефу мафії, який був частіше за все адвокатом чи політиком, і який допомагав порадами шефу мафії, що і як правильно робити, щоб не потрапити під переслідування правоохоронних органів, не сісти в тюрму, не потрапити під суд. Саме так керівництво НАБУ розглядало адвоката Сергієнка і в подальшому інших адвокатів, відносно яких проводилося кримінальне переслідування! Тим самим порушуючи одну із фундаментальних гарантій – заборону ототожнення адвоката з його клієнтом.

Це рішення важливе не лише для Олександра, але й для всієї адвокатської спільноти. Воно вказує на необхідність притягнення до відповідальності тих, хто нехтує правами людини та адвокатськими гарантіями. Якщо ми не змінимо цю ситуацію, подібні випадки лише множитимуться.

Чому було припинено кримінальне розслідування у справі щодо жорстокого поводження з Вами? Ви оскаржували це рішення в апеляції?

Олександр Сергієнко:

Розслідування щодо жорстокого поводження співробітниками НАБУ закрили, бо їхні колеги не захотіли проводити слідчі дії. ЄСПЛ пізніше встановив, що сама структура, яка порушувала мої права, розслідувала ці порушення, що створило конфлікт інтересів.

Мене та свідків жодного разу не допитали, а всі заяви і скарги ігнорувалися. Натомість надсилали повідомлення про закриття справи. Наші спроби оскаржити це в судах протягом 8 місяців не дали результатів через байдужість і кругову поруку.

Це змусило мене звернутися до ЄСПЛ, бо в українській системі правосуддя знайти справедливість було неможливо.

Володимир Клочков:

Хочу додати, що НАБУ, Офіс Генерального прокурора взагалі не були зацікавлені в розслідуванні фактів жорстокого поводження. Будь-які слідчі дії, які ми ініціювали, просто не проводилися. Ми подавали заяви про злочин, просили допитати детективів, викликати мене і свідків. Натомість прокурори нам прямо говорили: «Ми не хочемо розглядати це, бо інакше опинимося поруч із вашим клієнтом у СІЗО». Прокурори просто боялися проводити будь-які слідчі дії.

Про дисциплінарну комісію НАБУ вже й годі казати, там над нами тільки по-блюзнірськи насміхалися.

Саме такий підхід і є однією з найбільших проблем нашої системи правосуддя. Коли слідчі органи не бажають притягувати до відповідальності своїх співробітників, це створює атмосферу безкарності.

Також хочу додати, що всі 9 місяців, які я захищав пана Сергієнка, я був свідком пихатого відношення з боку детективів НАБУ до правоохоронних та інших відомств нашої Держави! Приведу приклад: коли нам вдалося змінити запобіжний захід Олександру з тримання під вартою на домашній арешт, ми прибули до СІЗО з ухвалою суду про звільнення, так от там вже знаходилися детективи НАБУ (їх прізвища є в матеріалах к/п), які не соромлячись погрожували співробітникам СІЗО, мовляв, якщо вони виконають ухвалу, то вони займуть місце пана Олександра!

Олександр Сергієнко:

Рішення ЄСПЛ стало логічним завершенням цієї історії. Суд визнав, що мене не лише затримали з порушенням моїх прав, але й що розслідування щодо жорстокого поводження було неефективним. Це ще раз довело, що система не здатна захистити права постраждалих від свавілля правоохоронців.

Володимир Клочков:

Я погоджуюся. Жодна компенсація не відновить справедливість, поки конкретні детективи, які причетні до цього, не будуть покарані. Ми бачимо, що навіть після рішення ЄСПЛ вони продовжують працювати в системі, обіймаючи високі посади. Це показує, наскільки серйозними є проблеми в українській системі правосуддя.

Олександр Сергієнко:

Ми досі боремося за правду і справедливість. Я подаватиму нові документи, щоб добитися закриття справи щодо мене та притягнення до відповідальності тих, хто порушував закон. Але найголовніше, щоб таких випадків більше не було.

Чи вважаєте Ви розмір компенсації, призначеної ЄСПЛ, достатнім?

Олександр Сергієнко:

Як можна оцінити 9 місяців життя за ґратами, жорстоке поводження, яке залишило фізичні та психологічні травми, і роки боротьби за справедливість? Як можна виміряти в грошах неможливість бути поряд із вагітною дружиною, народження дитини, яку я побачив лише згодом через ґрати, чи здоров’я моєї бабусі, яка стала паралізованою після побиття під час мого затримання?

Компенсація у розмірі 15 тисяч євро, яку мені присудили, буде виплачена з державного бюджету України. Це означає, що за дії конкретних працівників НАБУ платитимуть звичайні платники податків, а не ті, хто насправді порушував закон. Це несправедливо, і я вважаю, що необхідно змінювати підхід до притягнення до відповідальності саме винних осіб з неможливістю обіймати ними посади.

Рішення ЄСПЛ — це важливий крок, але жодна компенсація не здатна повернути мені 9 місяців у СІЗО, здоров’я, зруйновану репутацію. Найгірше, що навіть після такого рішення жодна особа поки не була притягнута до відповідальності. Це перший випадок в Україні, встановлений саме рішенням  ЄСПЧ, істотних порушень прав людини з боку новостворених антикорупційних  органів. Це показує, що новостворена система також потребує серйозних змін.

Володимир Клочков:

Це проблема, яка стосується не лише цієї справи, а й багатьох інших випадків, коли компенсації виплачуються з державного бюджету. У нас немає механізму, який би дозволяв перекласти фінансову відповідальність на тих, хто порушив закон. Це створює ситуацію, коли винні у порушеннях залишаються безкарними, а суспільство несе тягар їхніх дій.

Крім того, розмір компенсації, на мою думку, не враховує всі обставини цієї справи. Це не лише фізичні та моральні страждання Олександра, але й зруйнована репутація, втрачена можливість працювати за спеціальністю, витрати на лікування та юридичну допомогу.

Ця справа ще раз підкреслює, наскільки важливою є реформа системи правосуддя. Ми маємо створити механізми, які забезпечать персональну відповідальність за порушення прав людини. Компенсація має виплачуватися не з бюджету, а з кишень тих, хто скоїв ці порушення. Лише тоді це стане реальним засобом запобігання подібним інцидентам у майбутньому.

Олександр Сергієнко:

Це не лише питання грошей. Це питання справедливості. Коли я дивлюся на рішення ЄСПЛ, я бачу, що моя боротьба не була марною. Але я також бачу, що попереду ще багато роботи, щоб домогтися повного визнання правди і спробувати змінити систему.

На Вашу думку, чи може це рішення ЄСПЛ суттєво вплинути на «газову справу», яка досі триває проти екс-депутата Олександра Онищенка?

Олександр Сергієнко:

Рішення ЄСПЛ є важливим, адже воно підтвердило факти грубих порушень, допущених детективами НАБУ під час розслідування. У «газовій справі Онищенка» це має ключове значення, оскільки підтверджує, що докази, отримані шляхом порушення прав, є недопустимими.

Юридично це рішення створює прецедент для застосування доктрини «плодів отруєного дерева». Ця доктрина, закріплена в українському законодавстві, означає, що якщо джерело доказів отримане з істотним порушенням прав, тобто незаконним шляхом, то і всі похідні від нього докази також мають визнаватися недопустимими. У моєму випадку це стосується обшуків, затримань, прослуховувань, поза процесуального способу вручення підозр та інших методів, які використовувалися НАБУ.

Фактично, це може поставити під сумнів правомірність всієї доказової бази у «газовій справі».

Більше того, рішення ЄСПЛ – це сигнал для всіх правоохоронних органів: свавільне порушення прав людей не залишиться безкарним, і це впливатиме на результати їх роботи та наступне закриття справ.

Володимир Клочков:

Я повністю згоден із паном Сергієнком. Це рішення не тільки важливе для конкретної справи, але й для всієї української правової системи. Воно демонструє, що порушення прав не може бути виправданим навіть «благородною метою».

Детективи НАБУ, намагаючись отримати будь-які докази проти Олександра Онищенка, порушили не лише права адвоката Сергієнка, але й основні принципи правосуддя. Тиск на адвоката, який захищає свого клієнта, фактично руйнує концепцію незалежного захисту.

Судове рішення ЄСПЛ стане інструментом у руках адвокатів Онищенка, адже тепер є юридично підтверджені факти порушень. Це може бути підставою для перегляду всіх доказів, отриманих у справі, і навіть для повного її закриття, якщо суд визнає, що докази є недопустимими.

Олександр Сергієнко:

Важливо також розуміти, що це рішення виходить за межі «газової справи». Воно підкреслює системність порушень, які стали нормою у роботі НАБУ та інших антикорупційних органів. Якщо ці органи не змінять підхід, подібні рішення ЄСПЛ можуть стати регулярними, що підриватиме довіру до всієї антикорупційної системи України.

Володимир Клочков:

Для нас, адвокатів, це рішення є доказом того, що навіть у найскладніших умовах можна боротися за права клієнтів. Воно створює прецедент, який дає можливість адвокатам захищати своїх клієнтів, спираючись на міжнародні стандарти.

Однак я хотів би підкреслити, що цього недостатньо. Українська судова система повинна сама запроваджувати механізми, які унеможливлять порушення прав адвокатів та їхніх клієнтів. Це рішення ЄСПЛ має стати поштовхом до змін.

Олександр Сергієнко:

Я вірю, що це рішення може суттєво вплинути на «газову справу». Але важливо, щоб українські суди не боялися використовували цей прецедент для виправлення допущених помилок і відновлення справедливості.

Як порушення Ваших прав вплинуло на Ваше особисте та професійне життя?

Олександр Сергієнко:

Дев’ять місяців за ґратами змінили моє життя назавжди. Це був не лише період фізичного ув’язнення, але й руйнування всього, що я будував роками.

На особистому рівні це був неймовірно важкий час для моєї родини. Моя дружина була вагітна, і я не міг бути поруч у найважливіші моменти нашого життя. Я дізнався про народження нашої доньки у СІЗО, через стіни та ґрати, не маючи змоги побачити її, потримати на руках. Для мене це був емоційний удар, який важко передати словами.

Моя бабуся, яка завжди підтримувала мене, стала жертвою фізичного насильства під час мого повторного затримання. Вона залишалася паралізованою до кінця життя. Для мене це стало особистою трагедією, яку я ніколи не забуду.

Професійно ситуація була не менш складною. Моя репутація адвоката була зруйнована. Мене демонізували в медіа, зробивши «співучасником злочину» лише через те, що я захищав свого клієнта. Після звільнення я зіткнувся з тим, що більшість клієнтів, та навіть колег, уникали співпраці зі мною. Моє ім’я було пов’язане зі справою, і це стало величезним викликом для відновлення моєї кар’єри.

Усі ці роки я змушений жити з постійними судовими  засіданнями по справі. Мій життєвий графік підпорядковується календарю цих засідань. Це і досі впливає на все – від роботи до особистого життя. Відсутність нормального доходу, постійний тиск і тривога через майбутнє зробили моє життя надзвичайно важким.

Володимир Клочков:

Як адвокат, який працював поруч із Олександром, я бачив, як ця справа вплинула на нього. Він не лише втратив репутацію, але й багато професійних можливостей. У нашій країні репутація адвоката є ключовою, а коли тебе безпідставно звинувачують у злочинах, це перекреслює все, що ти будував роками.

Крім того, важливо зрозуміти, що боротьба за справедливість виснажує. Постійний тиск з боку правоохоронних органів, негативне висвітлення у ЗМІ та ізоляція від професійної спільноти стали серйозним випробуванням для Олександра.

Попри все, він вистояв і продовжує боротися, і це заслуговує на повагу.

Олександр Сергієнко:

Попри всі ці труднощі, я ніколи не здавався та постійно наполегливо працював над справою. Навіть у найважчі моменти я вірив, що справедливість переможе. Рішення ЄСПЛ стало першим кроком до відновлення мого доброго імені, але боротьба досі триває.

Ця ситуація навчила мене багатьох речей. Я зрозумів, наскільки важливо стояти за свої принципи, навіть коли вся система працює проти тебе. Також я побачив, наскільки важлива підтримка близьких і колег, які не відвернулися від мене у цей складний період.

Володимир Клочков:

Це важливий урок для всіх нас. У цій справі порушення прав адвоката було не просто особистою трагедією, але й ударом по всій адвокатурі України. Якщо подібні ситуації не будуть вирішуватися справедливо, це підірве основи правової системи.

Чи зверталися Ви до інших інституцій або організацій за підтримкою в цьому процесі?

Олександр Сергієнко:

Так, звісно, я шукав підтримки в різних інституціях і організаціях. У першу чергу, я звертався до професійних адвокатських структур. Це була Рада адвокатів міста Києва, Рада адвокатів Київської області, Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності при Національній асоціації адвокатів України, Національна асоціація адвокатів України, а також Асоціація адвокатів України.

Хочу відзначити, що багато адвокатів тоді підтримували мене, приходили на судові засідання, висловлювали солідарність. У деяких випадках навіть організовували акції протесту, щоб привернути увагу до порушень моїх прав. Це було важливо, адже я бачив, що є люди, які розуміють, наскільки небезпечними можуть бути такі порушення для всієї системи правосуддя.

Проте, на жаль, я також побачив обмеженість можливостей цих організацій. Вони не мають достатньо дієвих механізмів впливу на ситуацію. Наприклад, Комітет захисту прав адвокатів виконав велику роботу для привернення уваги до мого випадку, але юридично вони не мають засобів впливу аби змусити  антикорупційні органи  розглянути справу об’єктивно. Це показує, що система потребує змін.

Володимир Клочков:

Я також пам’ятаю, як адвокатська спільнота виявила солідарність. Це були непрості часи, але підтримка колег мала величезне значення. Тоді багато адвокатів прийшли на мітинги, тримали плакати, на яких нагадували про гарантії адвокатської діяльності, і вимагали дотримання прав свого колеги, відвідували судові засідання в цій справі.

Проте це також виявило слабкі місця нашої адвокатури. Багато адвокатів залишалися осторонь, бо боялися, що можуть стати наступними жертвами переслідувань. А це свідчить про відсутність сильної та єдиної позиції адвокатури, що дуже небезпечно в таких ситуаціях.

Також я очікував більшої участі у захисті прав адвокатів з боку керівництва НААУ, але допомоги або взагалі не було, або вона була мізерна! Тому єднання всієї адвокатської спільноти, сильні лідери і адвокати за покликанням в керівництві адвокатури України – це саме та формула, яка може суттєво вплинути на порушення прав адвокатів і відношення до них в цілому.

Ця ситуація ще раз показує, що адвокати мають об’єднуватися і працювати над зміцненням системи гарантій адвокатської діяльності. Нам потрібно створювати механізми підтримки не лише на рівні адвокатури, але й на рівні державних структур. Інакше такі випадки, як із Сергієнком, можуть повторюватися.

Олександр Сергієнко:

Я вдячний усім, хто підтримав мене у той складний час: моїй родині, колегам, правозахисникам. Їхня допомога стала вирішальною у цій боротьбі. Але я сподіваюся, що цей випадок стане уроком для всієї правової системи, і більше жоден адвокат не буде змушений проходити через це.

На Вашу думку, чи є цей випадок унікальним, чи схожі порушення прав є системними в українському правосудді?

Олександр Сергієнко:

На жаль, цей випадок не є поодиноким. Порушення прав адвокатів і клієнтів стали системною проблемою українського правосуддя. Ще під час мого затримання та розгляду справи я бачив, що такі порушення сприймалися як буденність.

Наприклад, коли мене затримували, порушення були очевидними: обшуки без адвоката, фізичне насильство, психологічний тиск. Було порушено більше 10 кримінальних справ. Проте жоден орган, відповідальний за нагляд, не реагував належним чином і справи були закриті. Це свідчить про те, що такі дії не лише толеруються, але й активно підтримуються на різних рівнях.

Особливу тривогу викликає ототожнення адвокатів із їхніми клієнтами. У моєму випадку це проявилося в тому, що мене фактично звинуватили у злочинах, які інкримінували моєму клієнтові. Тобто ототожнили адвоката з клієнтом. Це є кричущим порушенням не лише українського, але й міжнародного законодавства. Але цей підхід не є унікальним – адвокати в Україні регулярно стикаються з таким ставленням, особливо у резонансних справах.

Володимир Клочков:

Абсолютно погоджуюся. Системність проблеми добре ілюструє історія із затриманням Олександра. Тоді НАБУ не лише порушувало його права, але й ігнорувало всі правові запобіжники, які мали б цьому запобігти. Замість дотримання законів вони діяли за принципом «бачу мету, не бачу перешкод».

Це не було випадковістю чи помилкою. Я особисто бачив, як детективи НАБУ намагалися уникнути навіть мінімальних юридичних обмежень. Наприклад, вони уникали звернення до суду за санкцією, використовуючи формулювання про «невідкладність» слідчих дій. Це дозволяло їм обходити необхідність дотримання процедур і виправдовувати свої дії вже постфактум.

Олександр Сергієнко:

Так, і це ще один аспект системної проблеми. Детективи НАБУ, а іноді й прокурори САП, діяли тоді так, ніби закон для них не існує. Обшуки з порушенням процедур, іноді без дозволу суду, підписання фотокопій підозр з іншого кінця світу та передоручення їх вручення не уповноваженим особам, порушення адвокатських гарантій, тиск на адвокатів – усе це стало буденністю. Але ще страшніше те, що ці дії часто залишаються безкарними.

Володимир Клочков:

Масштаби цієї проблеми стали очевидними після створення нових антикорупційних органів, таких як НАБУ. Вони отримали широкі повноваження, але водночас бракувало належного контролю за їхньою діяльністю. Це призвело до того, що правоохоронці почали діяти, порушуючи права адвокатів, клієнтів і навіть суддів.

На жаль, система не створює умов для незалежного розслідування таких випадків. Коли ми подавали скарги на дії НАБУ, вони розглядалися самими детективами або їхніми колегами. Це створює очевидний конфлікт інтересів і фактично позбавляє постраждалих права на захист.

Олександр Сергієнко:

Схожі порушення не обмежуються лише моїм випадком. Ми бачимо, як адвокатів регулярно переслідують у справах, де вони захищають клієнтів у конфлікті з державою. Це може бути тиск через обшуки, затримання або навіть звинувачення в участі у злочинних організаціях – як це було у моєму випадку.

Це свідчить про системний підхід, коли адвокати стають найпершою мішенню правоохоронців. Але це також удар по всій системі правосуддя. Якщо адвокат не може виконувати свою роботу без страху переслідування, то про яку справедливість ми можемо говорити?

Володимир Клочков:

Проблема полягає не лише у діях окремих правоохоронців, а й у загальному стані правової системи. Відсутність дієвого нагляду, розпорошеність адвокатської спільноти та пасивність судів у таких випадках створюють підґрунтя для системних порушень.

Якщо ми хочемо змінити цю ситуацію, потрібно впроваджувати незалежні механізми контролю, зміцнювати адвокатське самоврядування та вимагати персональної відповідальності за кожне порушення.

Олександр Сергієнко:

Мій випадок – це лише верхівка айсберга. Але я вірю: розповідаючи про ці порушення, ми зможемо змусити систему змінюватися. Інакше подібні трагедії повторюватимуться знову і знову.

Чи плануєте Ви подальші юридичні дії або апеляції з цього приводу?

Олександр Сергієнко:

Так, звісно, я планую продовжувати боротьбу за справедливість. Рішення ЄСПЛ – це важливий етап, але не кінцевий пункт. Воно підтвердило грубі порушення з боку правоохоронців, але ці порушення ще мають бути визнані в українській правовій системі.

Моя головна мета – досягти повного закриття справи проти мене. Ця справа триває вже понад вісім років і не має жодних підстав для продовження. За цей час я побачив чимало спроб маніпуляцій із доказами, фабрикації нових звинувачень, але жоден із цих підходів не відповідає закону.

Я також хочу, щоб до відповідальності були притягнуті ті, хто допустив порушення моїх прав. Не можна просто змахнути це рішення ЄСПЛ і сказати, що тепер усе закінчено. Люди, які били мене, фабрикували проти мене справи, порушували закони, досі працюють у правоохоронних органах. Це не лише несправедливо, але й небезпечно, адже вони можуть робити те саме з іншими.

Володимир Клочков:

Ми вже готуємо нові юридичні дії, які спираються на рішення ЄСПЛ. Насамперед, це подання клопотань щодо матеріалів, які були отримані з порушенням прав. Зараз у нас є потужний аргумент – офіційне визнання того, що ці докази є «плодами отруєного дерева» і повинні бути виключені з судового процесу.

Окрім цього, ми розглядаємо можливість подання нових заяв до українських правоохоронних органів, включаючи ДБР, щоб забезпечити розслідування порушень під час затримання Олександра. Звісно, є певний скептицизм щодо ефективності цих органів, але ми маємо спробувати використати всі юридичні можливості.

Олександр Сергієнко:

Мене також хвилює питання, як це рішення вплине на весь процес у «газовій справі». Я вірю, що суди, включаючи Вищий антикорупційний суд, врахують це рішення. У багатьох епізодах справа ґрунтується на доказах, здобутих із порушенням закону. Це стосується не лише мене, але й інших учасників цієї справи.

Важливо, щоб це рішення стало прецедентом для виправлення системних проблем. Я хочу, щоб моє ім’я було повністю очищене, і щоб більше жоден адвокат чи громадянин не проходив через те, що пройшов я.

Володимир Клочков:

Це не лише справа Олександра, це справа принципів.

Якщо ми доб’ємося справедливості, це буде сигналом для всієї правової системи, що порушення прав не залишаться без наслідків. Я сподіваюся, що наші дії змусять суди та правоохоронців ставитися до гарантій адвокатської діяльності та прав людини з більшою відповідальністю.

Олександр Сергієнко:

Ця боротьба триває, і я готовий іти до кінця. Я знаю, що це нелегко і небезпечно, але я також знаю, що тільки так можна добитися змін.