Анна Худор засновниця ТОВ «Еквітас Консалт»

Пані Анно, що стало для Вас головним внутрішнім орієнтиром у житті та професії? Чи були події, які суттєво вплинули на Ваше світосприйняття?

Для мене головний орієнтир — відчуття внутрішньої безпеки та спокою. Не у формальному розумінні, а у щоденному рішенні «бути собою», не зраджувати власним принципам і професійному погляду. Вплинули, звісно, й події — робота в період війни, свій власний досвід, проблеми, коли кожен кейс перестає бути просто «справою». За мною стоять люди, їхні рішення, страхи, робота, і всі ми намагаємося вижити. Такий контекст робить юриста значно відповідальнішим і тверезішим у своїх судженнях.

Які якості характеру допомогли Вам сформуватися як фахівцю та людині, яка приймає відповідальні рішення?

Я б назвала три: комунікативність, аналітична холодність (іноді) і, водночас, внутрішня емпатія. Юристу потрібно розбиратися в деталях і тримати емоції під контролем — але не втрачати людяність. Вміння почути клієнта за межами документів часто дає більше, ніж саме законодавство. Завжди можна знайти вихід.

Як Ваші особисті принципи впливають на стиль ведення юридичної практики? Наскільки це важливо у складних кейсах?

Мій стиль дуже простий: прямо та професійно. Я не беруся за справи, у яких не вірю в результат, і сьогодні найскладніші кейси – це мій особистий досвід. Принциповість дає спокій: коли робиш те, що правильно з правової та етичної точки зору, — рішення знаходяться.

Чим наповнюєте себе поза професією, щоб зберігати баланс та внутрішню стійкість?

Я обов’язково маю власні «острівці тиші»: спорт, читання, подорожі, естетика, навчання. Все, що повертає відчуття цілісності. Ще — люди, з якими можна говорити не про роботу. Частина мого балансу – мої діти та наші домашні тварини.

Як Ви оцінюєте трансформацію українського правового поля за останні роки, які зміни стали найбільш відчутними у вашій роботі?

Ми пережили одну з найдинамічніших трансформацій у Європі. Право стало оперативнішим, більш цифровим і менш формальним. Але водночас — складнішим. Для юристів це означає: щоб бути компетентним, уже недостатньо просто «знати закон». Потрібно вміти прогнозувати і читати норми з урахуванням контексту.

Чи доводилось Вам стикатися із ситуаціями, коли законодавство не давало прямого рішення? Як дієте у таких випадках?

Такі ситуації — реальність української практики. Я в таких випадках завжди вибудовую логічну конструкцію: аналіз аналогії закону, судової практики, європейських підходів та фактичних обставин. Там, де немає прямої норми, завжди є логіка права. І саме вона дозволяє захищати ефективно.

Податкові питання сьогодні торкаються практично кожного юриста та підприємця. Яка роль податкової компетентності у сучасній юридичній роботі?

Податки перестали бути вузькою спеціалізацією. Сьогодні кожен юрист, який працює з бізнесом, сімейними питаннями, нерухомістю чи навіть міжнародними справами, має володіти мінімум базовою податковою грамотністю. Це та частина роботи, яка впливає на результат сильніше, ніж здається.

Які податкові реформи, на Вашу думку, найбільше вплинули на громадян і бізнес останніми роками? Чи все було реалізовано ефективно?

Звісно, це цифровізація процесів, зміни у підходах до РРО, оновлені правила фінмоніторингу, перегляд режимів для ФОП. Не всі зміни були комфортними, але саме вони сформували нову культуру прозорості й відповідальності.

З якими податковими ризиками сьогодні найчастіше стикаються платники податків? Які з них недооцінюють?

Дуже слушне питання. Топ-3: некоректна класифікація операцій; неповне ведення обліку; необізнаність щодо фінмоніторингових тригерів. А найбільше люди недооцінюють те, що ризик виникає не лише там, де є порушення, а й там, де є прогалини в документації.

Чому, на Вашу думку, українці продовжують допускати типові помилки у звітності й сплаті податків? Це питання освіти, комунікації чи довіри до системи?

Поєднання трьох факторів: брак фінансової освіти, постійні зміни правил і низький рівень довіри до системи, коли людина не впевнена, що варто звертатися до податкової за порадою. Коли система спроститься і стане більш сервісною, рівень помилок автоматично знизиться.

Наскільки цифровізація реально спростила податкові процеси? Чи є інструменти, які, навпаки, ускладнили взаємодію з системою?

Цифровізація забрала рутину, але додала відповідальності. З’явилося більше прозорості й швидкості — це добре. Але й стало більше автоматичних «червоних прапорців», які без пояснень призводять до блокування операцій. Цифра — це інструмент, і все залежить від того, як ним користуються.

Якби Ви мали можливість змінити одне податкове правило — яке б воно було?

Я б спростила податкові режими для малого й середнього бізнесу. Забрала б надмірну звітність, уніфікувала правила, прибрала частину технічних абсурдів. Коли підприємцю не потрібно витрачати години на документи, він створює робочі місця, продукти й економічну активність. Це найкраща інвестиція держави.