Чому необхідно обрати усіх членів ВРП

Незабаром відбудеться з’їзд суддів, основним завданням якого буде обрання восьми членів ВРП. Обрання саме такої чисельності членів ВРП, а не меншої, буде слугувати своєрідним «маркером» здатності судової гілки влади вирішувати внутрішні питання, реагувати на зовнішні зміни та виклики.

На результатах з’їзду зосереджена увага не тільки суддівської спільноти, а й всього суспільства. Під час урочистого Пленуму ВС 15 грудня 2022 року президент України, голова Верховної Ради України, прем’єр-міністр, керівник Офісу Президента, у такий важкий час знайшовши час для привітання суддів, неодноразово звертали увагу, що основним етапом проведення судової реформи є початок роботи основних органів суддівського врядування – ВРП та ВККСУ. Це не тільки необхідний крок для вступу в ЄС, а й нагальна необхідність для самої судової влади.

Початку роботи ВРП, що є частиною Плану  вступу України в ЄС, присвячено багато уваги – від закликів не виставляти країну в негативному світлі, до «роз’яснення» негативних наслідків необрання. А от що позитивного для судової системи та суддів буде мати обрання всіх членів ВРП, залишається поза увагою як державних діячів, так і експертів та активних членів суспільства.

Тому хочеться звернути увагу на той позитив, який очікується в результаті обрання повноцінного складу ВРП.

1. Судді, які в силу віку, стану здоров’я, певних життєвих обставин не можуть здійснювати правосуддя – зможуть піти у відставку, оскільки згідно зі ст. 131 Конституції України тільки ВРП має повноваження приймати рішення щодо звільнення суддів у відставку.
2. Тільки ВРП має повноваження обирати членів ВККСУ – сотні наших колег готові прийняти естафету, проте не мають повноважень. Йдеться про «суддів-п’ятирічок», які не зможуть розпочати роботу, навіть пройшовши оцінювання Вищої кваліфікаційної комісії суддів — їх все одно має призначити повноважна ВРП. Також безліч конкурсантів, які вже пройшли конкурс та навчання у Національній школі суддів, не можуть зараз зайняти посаду судді. А без цих нових призначень неможливо буде ані заповнити кілька тисяч вакантних посад у судах, ані зменшити навантаження на наявних суддів. Окрім того, необхідно нарешті поставити крапку в конкурсі на заміщення вакантних посад у IP-суді.
3. Апеляційні інстанції «захлинаються» від кількості справ і відсутності суддів, багато колег з апеляційних інстанцій скористаються своїм правом і підуть у відставку. Вирішити кадровий голод в судах апеляційної інстанції можна тільки через конкурс, який і проводить ВККСУ. Окрім цього, багато суддів першої інстанції спроможні здійснювати правосуддя в апеляції. Це також буде своєрідним запобіжником проти «професійного вигорання» суддів першої інстанції.
4. Повноважні ВРП та ВККСУ – це можливість кар’єрних змін для самих суддів, шанс перевестися до суду міста, де проживає родина. З певних причин більшість суддів, призначених у 2012-2013 роках, були позбавлені можливості перевестись до рідного міста або іншого суду.
5. Повноважна ВРП – це, насамперед, той орган, який захищає професійні інтереси саме суддів та комунікує з іншими державними органами. ВРП не тільки мусить виконувати роль, визначену у теперішньому законодавстві, а й повинна мати право законодавчої ініціативи щодо зміни норм судоустрою та статусу суддів. Тільки обрання повного складу ВРП, де більшість членів будуть суддями, дасть змогу виконати покладені Конституцією завдання.

Отже, нині в українських суддів є вибір: або відповісти на запит турбулентного часу і здорового глузду, зміцнивши судову гілку влади, або приректи українське правосуддя на параліч в умовах війни.