“Економічне зростання починається там, де бізнесу створюють умови для розвитку, а не ставлять бар’єри” – Яків Воронін

Сьогодні у всіх на вустах законодавча ініціатива щодо підвищення податків в Україні. За словами можновладців, це має вирішити потребу у додаткових коштах для фінансування оборони. Чи виправданий такий крок під час воєнного стану, адже це може доволі сильно вплинути на бізнес та пересічних українців? Чи може таке різке підвищення податкового навантаження призвести до зростання тіньової економіки, виплат зарплат «у конвертах», скорочення виробництв?

Коли ми говоримо про підвищення податків для фінансування оборони, то маємо чітко розуміти: це не просто зміна кількох цифр у законодавстві. Це рішення, яке вплине на життя мільйонів українців та може визначити траєкторію розвитку нашої економіки на роки вперед.

Давайте поглянемо на ситуацію комплексно. Так, держава потребує додаткових коштів — це факт, з яким важко сперечатися. За прогнозами уряду, підвищення військового збору з 1,5% до 5%, збільшення податку на прибуток банків до 50% та запровадження нових зборів для підприємців мало б принести до бюджету додатково 58 мільярдів гривень до кінця 2024 року.

Але виникає перше серйозне питання: чи реально ми досягнемо цієї мети саме таким шляхом? Моя практика та спілкування з бізнесом показують, що ситуація набагато складніша, ніж може здатися на перший погляд.

Почнемо з банківського сектору, оскільки тут зміни найбільш очевидно-радикальні. Підвищення податку на прибуток банків до 50% може здаватися простим рішенням — адже банки демонструють високі прибутки, тож нехай більше платять до бюджету. Але є декілька критичних моментів, які чомусь випадають з публічної дискусії.

Якщо поглянути на перші девʼять місяців 2024 року, то банки заробили майже 118 мільярдів гривень чистого прибутку — ніби як непогані показники. Але диявол, як завжди, криється в деталях — значна частина цього прибутку формується коштом процентних доходів від державних цінних паперів та депозитних сертифікатів НБУ. По суті, виходить доволі парадоксальна ситуація: держава через підвищений податок забирає половину доходів, які банки отримують від інвестицій у державні ж цінні папери.

Ще один важливий аспект — в країні працює понад 60 банків, з яких 26 мають іноземний капітал. При цьому системно важливими визнано лише 15 установ. Для великих державних банків, таких як ПриватБанк чи Ощадбанк, такий податок хоч і створить додаткове навантаження, але навряд чи стане критичним викликом. А от невеликі банки опиняться під серйозним тиском — деякі з них можуть зіткнутися з необхідністю виходу з ринку.

Якщо говорити про реальний сектор економіки, то тут ситуація ще складніша. За даними останніх досліджень, 55% компаній не зможуть компенсувати працівникам підвищення військового збору — це вказує на реальний ризик того, що частина заробітних плат піде в тінь.

Особливо гостро це питання стоїть для малого та середнього бізнесу. З 1 січня 2025 року ФОПи першої, другої та четвертої груп мають сплачувати фіксовану суму — 800 гривень щомісяця як військовий збір. Для підприємців третьої групи встановлено ставку 1% від обороту.

На перший погляд, можливо, і не критично. Але якщо врахувати скасування воєнної пільги щодо ЄСВ — картина стає зовсім іншою. На практиці це означає, що підприємець другої групи щомісяця має сплатити мінімум 4160 гривень податків, навіть якщо в нього не було доходу.

І тут ми підходимо до ключового питання — інвестиційної привабливості. За результатами останнього опитування НБУ у третьому кварталі 2024 року, лише 18% підприємств планують залучати іноземні інвестиції протягом наступних 12 місяців. Повномасштабне вторгнення, безсумнівно, повпливало на скорочення іноземних інвестицій, але виникає проблема у внутрішніх рішеннях, адже цей показник значно знизився навіть порівняно з попереднім кварталом, коли становив майже 22%. Доволі тривожний сигнал.

Щодо ІТ-сектору — Diia.City United вже виступила проти необґрунтованого підняття податків з обороту компаній та доходів фізосіб. Адже держава взяла на себе зобов’язання щодо стабільності податкового режиму для технологічного бізнесу в Дія.Сіті, і підвищення податків суперечить цим зобов’язанням.

Що особливо важливо розуміти — ми живемо в глобальному світі. IT-компанії, на відміну від традиційного бізнесу, надзвичайно мобільні. Вони можуть легко перенести свої операції в інші юрисдикції, якщо податкові умови стануть невигідними. А це означає не просто втрату податкових надходжень — це втрата високооплачуваних робочих місць та експортного потенціалу.

В розрізі розмови про додаткові надходження до бюджету – чомусь одразу думаємо про підвищення податків. Але парадокс у тому, що держава щороку втрачає значно більше через неефективність існуючої системи, і це не припущення, адже стан речей співвідноситься з конкретними показниками.

Втрати бюджету від ухилення від оподаткування зараз сягають 400-568 мільярдів гривень. Це майже в десять разів більше, ніж планується отримати від підвищення податків. І що особливо важливо — з цієї суми 120-167 мільярдів припадає на «сірий» імпорт та контрабанду. Іншими словами, основні втрати відбуваються в інших сферах.

Візьмемо, наприклад, банківський моніторинг. За минулий рік один з найбільших банків виявив понад 12 тисяч клієнтів-дропів, через рахунки яких проходить близько 200 мільярдів гривень щороку. Ще 5 тисяч карток використовувались на сайтах нелегальних казино. І це дані лише одного банку.

Як варіант, подивимось на гральний бізнес. За підсумками минулого року в тіні продовжувало залишатися близько 50% цього сектору. Через нелегальних букмекерів та онлайн-казино держбюджет втрачає орієнтовно 37 мільярдів гривень. Якщо додати сюди недоотримані податки від легального бізнесу — це ще 27 мільярдів. Разом маємо 64 мільярди гривень потенційних надходжень. І це ж лише в одному секторі.

Ще один показовий приклад — підакцизні товари. Через «сірі» схеми держава втрачає близько 40 мільярдів гривень на рік. У нафтогазовій галузі тіньова частка у першому кварталі 2024 року зросла до 18%. У тютюновій — до 19%. В алкогольній — аж до 41%.

Цілком логічно замість підвищення податків варто зосередитися на детінізації економіки. Але детінізація — це ж не просто популярна ідея. Це комплекс конкретних заходів, які потрібно впроваджувати системно. І тут є три ключові напрямки.

Перший — це реформа митниці. Не просто зміна керівництва, а повне перезавантаження. За оцінками експертів, повне перезавантаження БЕБ, митниці та податкової здатне принести бюджету до 200 мільярдів гривень. Це майже вдвічі більше, ніж планується отримати від підвищення податків.

Другий напрямок — це диджиталізація податкової системи. Автоматизація процесів, електронний аудит, мінімізація людського фактора — все це не просто полегшує життя бізнесу, а й робить ухилення від податків технічно складнішим.

Варто зрозуміти один важливий момент: податкова політика, яку зараз пропонують, може стати не просто тимчасовим викликом, а справжнім барʼєром для економічного відновлення України — вона створює системні викривлення на ринку.

Болючою також є тема податкових перевірок під час війни. Яка тенденція спостерігалася у 2024 році? Які тенденції сьогодні у судовій практиці щодо оскарження результатів податкових перевірок, на чий бік стають суди?

Якщо спробувати описати ситуацію з податковими перевірками у 2024 році метафорично, то це схоже на пробудження після довгої зими. Два роки обмежень (спочатку через COVID-19, потім через повномасштабне вторгнення) створили своєрідний мораторій на діяльність податкових органів щодо перевірок. Але з відновленням перевірок наприкінці 2023 року ми побачили кардинально новий підхід контролюючих органів.

Цікаво, що за девʼять місяців 2024 року податкова провела на чверть менше документальних перевірок ФОПів, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Здавалося б, гарна новина для бізнесу. Проте в цій історії є один нюанс, який змушує замислитися: при зменшенні кількості перевірок сума штрафних санкцій зросла майже у шість разів.

За минулі дев’ять місяців податкова провела 5483 документальні перевірки ФОПів. Для порівняння, у 2021 році таких перевірок було 31178, тобто в середньому 2600 щомісяця. Зараз цей показник знизився до 600.

Але якщо подивитися на суму донарахувань — вона сягнула 2,33 мільярди гривень. Причому після оскарження податкових рішень ця сума знизилася до 1,06 мільярда — платникам вдалося відстояти менше половини донарахувань, тоді як інша половина включає кількість донарахувань, які підприємці взагалі не оскаржували. Тобто єдиний спосіб не втратити свої гроші через донарахування податків, це оскарження їх донарахування.

Також необхідно звернути увагу на зміну фокуса перевірок. Якщо раніше податкова часто зосереджувалася на формальних порушеннях, то зараз ми бачимо більший інтерес до схем дроблення бізнесу, питань трансфертного ціноутворення, контролю за готівковими операціями. Особливо це помітно в контексті нових лімітів на банківські перекази та посилення фінансового моніторингу.

Важливо розуміти, що ця трансформація відбувається на фоні загального посилення фіскального тиску. Наприклад, заплановане підвищення військового збору до 5% створює додаткові ризики для бізнесу. У такій ситуації компаніям доводиться балансувати між необхідністю оптимізації податкового навантаження та ризиком потрапити під пильну увагу контролюючих органів.

Окремо хочу наголосити на тому, що змінився й підхід до проведення самих перевірок. Податкові органи почали активніше використовувати дані з різних джерел – від банківської звітності до інформації про зовнішньоекономічні операції. Це робить перевірки більш комплексними та складними для платників податків з точки зору захисту своїх інтересів.

Втім, практика показує, що податківцям інколи бракує розуміння специфіки роботи бізнесу в умовах воєнного стану. Особливо це помітно у справах, повʼязаних з неможливістю виконання податкових обовʼязків через обʼєктивні обставини війни.

Верховний Суд у 2024 році сформував кілька принципово важливих позицій. Перша стосується адміністративного арешту майна у випадку недопуску до перевірки. У справі № 640/17091/21 суд фактично змінив усталену практику, вказавши, що оскарження наказу про перевірку не є підставою для відмови у розгляді питання про арешт майна. Це серйозно ускладнило життя тим платникам податків, які раніше використовували тактику затягування через оскарження наказів.

Друга важлива позиція стосується неможливості виконання податкових обов’язків під час війни. У справі № 160/19575/22 Верховний Суд чітко зазначив: самого факту воєнного стану недостатньо. Платник податків має довести, що неможливість виконання обов’язків була реальною та об’єктивною, а не формальною. При цьому суд встановив досить високу планку доказування — потрібно надати документи про конкретні руйнування, втрату обладнання, відсутність доступу до документації.

Також показовою в цьому контексті є справа № 280/6527/22, де платник намагався обґрунтувати неможливість подання звітності через військові дії. Але виявилося, що він продовжував реєструвати податкові накладні — це стало ключовим аргументом проти нього. Суд вирішив: якщо платник міг здійснювати одні операції в електронному кабінеті, значить, міг виконувати й інші обов’язки.

Особливо важливо розуміти контекст цих змін. Якщо раніше справи часто розвалювалися через процедурні порушення, то тепер ми бачимо набагато ґрунтовніший підхід до збору та аналізу доказів.

Чи регулює сьогодні податкова політика, окрім прозорого сегменту економіки, і тіньові схеми?

Податкова політика в Україні — це старий та вже не дуже й смішний анекдот про лікаря, який лікує здорову ногу замість хворої. Справа в тому, що податкова система створює додатковий тиск на прозорий сектор економіки, майже не зачіпаючи тіньовий.

Про цифри та показники ми вже говорили — при цьому за ними стоять конкретні механізми та схеми, які продовжують працювати, попри всі зусилля контролюючих органів.

Показово, що навіть впровадження РРО, яке мало стати панацеєю від «сірого» готівкового обігу, призвело лише до появи нових схем. Замість фіскалізації готівкових операцій частина бізнесу просто перейшла на альтернативні способи розрахунків або взагалі пішла в тінь.

Особливо гострою ця проблема стала у 2024 році, коли на фоні воєнного стану з’явилися нові виклики. Деякі підприємці, зіткнувшись з об’єктивними труднощами ведення бізнесу, змушені шукати «альтернативні» шляхи виживання. І податкова система замість того, щоб допомогти їм залишитися в легальному полі, часто підштовхує до тіньових схем.

На мою думку, ключова проблема полягає не стільки в технічних можливостях контролю, скільки в самому підході до регулювання. Замість того, щоб створювати умови, за яких працювати в легальному полі буде вигідніше, ніж у тіні, ми посилюємо тиск на тих, хто вже працює прозоро. Це призводить до зворотного ефекту — розширення тіньового сектору замість його скорочення.

Тому без зміни самої філософії податкового регулювання, без переходу від «каральної» до «стимулюючої» моделі, ми будемо продовжувати спостерігати ситуацію, коли податкова система ефективно контролює тих, хто і так працює прозоро, залишаючи практично недоторканним тіньовий сектор.

Чому в Україні спостерігається такий попит на послуги «дропів»? 

Феномен «дропів» — це не просто проблема банківської системи, це індикатор значно глибших процесів в економіці. Коли ми говоримо про масштаби (через такі схеми проходить близько 200 мільярдів гривень щороку), важливо розуміти, що за цими цифрами стоїть складний комплекс економічних та соціальних факторів.

Показово, що попит на послуги дропів зростає паралельно з посиленням контролю за фінансовими операціями. Нові ліміти на банківські перекази (150 тисяч гривень на місяць для переказів між картками фізичних осіб) — це спроба боротьби з симптомами, а не з причиною хвороби. Схеми просто адаптуються: відкриваються рахунки в кількох банках, використовується криптовалюта, з’являються нові способи обходу обмежень.

Європейський досвід тут показовий. У ЄС пішли іншим шляхом — обмежили тільки готівкові операції до 10 тисяч євро, але не чіпали безготівкові перекази між картками. Натомість посилили контроль за криптовалютами та розширили перелік установ, які мають звітувати про підозрілі операції. Це створює більш збалансовану систему контролю.

В українських реаліях проблема набагато глибша. Один з найбільших банків за менш ніж рік виявив понад 12 тисяч клієнтів-дропів. До цього додаються ще близько 5 тисяч карток, які використовувались на сайтах нелегальних казино. Але навіть маючи такі дані, держава часто безсила — для ефективного аналізу такого обсягу інформації потрібні потужні технічні ресурси та кваліфіковані фахівці, яких наразі не вистачає.

Що особливо тривожно — поточна система контролю часто створює проблеми для звичайних громадян, але майже не зачіпає реальних порушників. Кількість звернень, пов’язаних з фінансовим моніторингом, зросла зі 181 випадку у 2022 році до 413 у 2023-му. При цьому значна частина цих звернень — це скарги на помилкове блокування рахунків законослухняних громадян.

Моя позиція — тут потрібні сучасні технології аналізу даних, кваліфіковані фахівці, чіткі процедури перевірки підозрілих операцій. Але головне — треба працювати над першопричинами: чому виникає попит на послуги дропів?

Без відповіді на це питання будь-які обмеження буде лише створювати незручності для законослухняних громадян, не зупиняючи реальних порушників.

Сьогодні також точиться багато дискусій щодо так званого дроблення бізнесу. Частина гравців ринку вважають це способом збагачення для підприємців, інша частина називає це стратегією виживання. Яка Ваша позиція з цього приводу?

У цій боротьбі з дробленням бізнесу ми часто забуваємо про важливий нюанс. Коли підприємець розділяє свій бізнес на кілька ФОПів – це не завжди про ухилення від податків. Часто це єдиний спосіб вижити в умовах, коли система оподаткування створює надмірне навантаження. І тут важливо розуміти: проблема не в тому, що бізнес шукає шляхи оптимізації, а в тому, що система не залишає йому інших опцій.

Коли підприємець, який платить білу зарплату, забезпечує офіційне працевлаштування, змушений конкурувати з тими, хто взагалі працює в тіні — про яку рівність умов можна говорити?

Дещо контроверсійний тут є приклад IT-сектору. Держава створила спеціальний режим Дія.City, визнаючи, що стандартна система оподаткування не відповідає реаліям цієї галузі. Але чому така логіка не поширюється на інші сектори економіки? Чому ми вважаємо нормальним створювати особливі умови для одних і тиснути на інших? Не маю на меті позбавити айтівців пільг, але ситуація досить дивна.

Досвід показує: коли бізнес бачить, що держава створює зрозумілі та справедливі правила гри, він готовий працювати прозоро. Але коли система змушує вибирати між виживанням та повною легальністю — не дивуйтеся, що підприємці обирають виживання.

Головна думка в тому, що боротьба з дробленням бізнесу має починатися не з посилення контролю, а зі створення умов, коли працювати легально буде вигідніше, ніж шукати шляхи оптимізації. Це складніший шлях, який вимагає системних змін, але тільки він дійсно може дати довгостроковий результат.

Що можете сказати про так званий «Клуб білого бізнесу», покликаний начебто підтримати сумлінних платників податків?

«Клуб білого бізнесу» — це, на жаль, типовий приклад того, як гарна ідея перетворюється на порожню декларацію. Замість створення реальних механізмів підтримки сумлінних платників податків ми отримали чергову «вітрину», яка не має нічого спільного з реальними потребами бізнесу.

Особливо цинічно це виглядає на тлі останніх законодавчих ініціатив. З одного боку, держава створює такі собі «преміум-клуби» для бізнесу, а з іншого — готує підвищення військового збору з 1,5% до 5%, збільшує податок на прибуток банків до 50% та запроваджує нові збори для підприємців.

Якщо говорити про реальні механізми підтримки сумлінного бізнесу, то вони мають базуватися на трьох принципах. Перший — передбачуваність податкової політики. Другий — справедливість оподаткування, коли всі працюють за однаковими правилами. І третій — ефективне адміністрування, яке не створює додаткового навантаження на бізнес.

Сьогодні жоден з цих принципів не працює повною мірою. Замість системних змін ми отримуємо косметичні ініціативи на кшталт «Клубу білого бізнесу», які не вирішують реальних проблем. Це схоже на спробу пофарбувати фасад будинку, в якому протікає дах: виглядає красиво, але не вирішує головної проблеми.

Якщо проаналізувати алгоритми та ризики повернення до класичної моделі оподаткування, наскільки вона підходить нашій країні?

Питання повернення до класичної моделі оподаткування набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Маємо чітко розуміти — класична модель формувалася в умовах стабільної ринкової економіки, де правила гри не змінюються щомісяця. Але чи можемо ми зараз говорити про таку стабільність? Питання риторичне.

Є й інший важливий аспект — адміністративний. Класична модель передбачає усталені правила гри між державою та бізнесом — в нормі вони мають бути ще й справедливими. У нас же зберігається практика, коли податкові органи спочатку донараховують податкові зобов’язання, а потім підприємство має доводити свою правоту в судах.

Найбільший ризик полягає в тому, що спроба швидкого повернення до класичної моделі може спровокувати нову хвилю тінізації економіки. Бізнес просто не встигне адаптуватися до нових вимог, особливо враховуючи поточні обмеження на банківські операції та посилений фінансовий моніторинг.

Водночас було б неправильно повністю відкидати класичну модель. Нам рано чи пізно все одно доведеться рухатися в цьому напрямку, але це варто буде робити, як мінімум, поступово, зберігаючи ті елементи поточної системи, які довели свою ефективність.

Оптимальний шлях — це створення гібридної моделі, яка поєднує базові принципи класичного оподаткування з гнучкими механізмами адаптації до кризових явищ. Така модель має враховувати специфіку воєнної економіки та необхідність швидкої післявоєнної відбудови.

Ключовий момент — забезпечення передбачуваності податкової політики. Бізнес має розуміти не тільки поточні вимоги, але й бачити чіткий план трансформації системи на найближчі 3-5 років. Без цього будь-які зміни будуть сприйматися як чергове посилення фіскального тиску, а не як системні реформи.

З якими проблемами бізнес сьогодні найчастіше звертається до Вас як до адвоката?

Якщо говорити про останні тенденції, то характер звернень суттєво змінився. Якщо раніше домінували питання класичного податкового планування, то зараз бізнес найчастіше стикається з більш комплексними проблемами.

Одна з найгостріших проблем цього року — блокування податкових накладних. Особливо складно, коли блокування відбувається через формальні причини, а підприємство реально працює і має всі підтверджуючі документи.

Для загальної картини: щомісяця під блокування накладних потрапляють 23-24 тис. платників податків, що становить приблизно 15% від усіх представників бізнесу, які взагалі подають ПН/РК на реєстрацію.

Після відновлення податкових перевірок значно зросла кількість звернень щодо оскарження їх результатів.

Ну і, звісно, багато звернень пов’язано з новими ініціативами щодо підвищення податків. Бізнес намагається зрозуміти, як адаптуватися до нових умов, не порушуючи закон. Особливо це стосується малого бізнесу, для якого збільшення фіскального навантаження може стати критичним.

Досить показовою є ситуація зростання запитів на превентивний юридичний супровід. Бізнес усвідомив, що краще заздалегідь проконсультуватися з фахівцем, ніж потім розв’язувати проблеми в суді. Особливо це стосується питань структурування бізнесу та податкового планування. Адже в умовах постійних змін законодавства дуже важливо розуміти не тільки поточні вимоги, але й можливі ризики в майбутньому.

Але найголовніше, що я можу відзначити — змінився сам підхід бізнесу до розв’язання юридичних питань. Якщо раніше багато хто сприймав юридичний супровід скоріше як вимушену формальність, то зараз приходить розуміння, що це невіддільна частина звичних бізнес-процесів, особливо в умовах постійних змін законодавства та посилення контролю з боку держави.

Як самостійно ефективно перевірити бізнес-партнера в умовах війни?

Інструменти та методи для перевірки бізнес-партнерів у своїй основі лишились майже тими самими, але деякі механізми оновились та додались — в Україні все-таки відбулась певна трансформація бізнес-середовища.

Практика показує, що найефективнішим досі є комплексний підхід з використанням спеціалізованих агрегаторів бізнес-даних на кшталт YouControl чи OpenDataBot — вони дозволяють швидко отримати базовий зріз інформації. Але важливо розуміти, що це лише перший рівень перевірки.

В сучасних реаліях критично важливим став аналіз санкційних списків. Причому йдеться не лише про українські санкції — необхідно перевіряти списки ООН, ЄС, США, Великобританії та інших країн. Особливу увагу варто приділяти змінам у структурі власності компаній, адже часто це може бути спробою обійти санкційні обмеження.

Окремої уваги заслуговує репутаційний аналіз. В умовах війни репутаційні ризики можуть бути не менш небезпечними, ніж фінансові. Тут важливо використовувати комплексний моніторинг інформаційного поля — від Google Alerts до спеціалізованих платформ аналізу репутації.

Серед індикаторів підвищеного ризику особливу увагу варто звертати на непрозору структуру бенефіціарів, особливо якщо вона веде до офшорних юрисдикцій. Також насторожити має відсутність чіткої інформації про керівний склад або часті зміни в ньому.

Важливо розуміти, що сама по собі наявність «червоних прапорців» не означає, що з компанією не можна працювати. Але це привід для більш детального аналізу та, можливо, запровадження додаткових механізмів контролю у відносинах з таким контрагентом.

З практики, найефективнішим є порівняльний аналіз інформації з різних джерел. При цьому важливо регулярно оновлювати дані, адже ситуація може змінюватися дуже швидко — компанія, яка вчора виглядала надійною, сьогодні може потрапити під санкції або зіткнутися з серйозними проблемами.

Також рекомендую звертати увагу на те, як потенційний партнер сам ставиться до питань прозорості. Якщо компанія відкрита до діалогу, готова надавати додаткову інформацію та документи — це зазвичай хороший знак. Якщо ж присутні спроби уникнути відповідей — задумайтесь.

У підсумку хочу наголосити: в умовах війни краще витратити більше часу на ретельну перевірку, ніж потім вирішувати проблеми з ненадійним партнером. Адже ціна помилки зараз може бути досить високою.

Які бачите шляхи зменшення кількості податкових спорів в Україні та альтернативні методи їх вирішення?

Податкові спори завжди були і, мабуть, залишатимуться одним із найскладніших викликів для бізнесу та держави. Ба більше, вони — своєрідний індикатор здоров’я економіки.

Але наразі статистика показує дещо парадоксальну ситуацію — кількість податкових перевірок зменшилася на чверть, але сума штрафних санкцій зросла майже у шість разів. Це свідчить про те, що наявна система потребує серйозного переосмислення.

Давайте поглянемо на це питання ширше. У світі відбувається зміна розуміння ролі податків та методів їх адміністрування. Наприклад, Естонія взагалі відмовилася від оподаткування реінвестованого прибутку, і це змінило відносини між бізнесом та податковими органами. Це стимулює бізнес до реінвестування, що сприяє економічному зростанню. Звісно, це не означає, що бізнес-відносини стали ідеальними, але кількість конфліктів з податковими органами стала значно меншою.

Йдемо далі, ще один приклад — Сінгапур, який створив систему, де податковий комплаєнс став частиною бізнес-культури, а не примусовим та суто формальним обов’язком.

В українських реаліях зараз, звісно, особливо не поекспериментуєш, але є певні речі, які ми можемо втілити в життя вже зараз.

Першим кроком може бути впровадження системи альтернативного вирішення спорів. Але це не просто про копіювання західних моделей медіації, а про створення адаптованої до українських реалій системи. Рівень «мінімум» — створити в ДПС спеціальні підрозділи досудового врегулювання, які б працювали за механізмом «спочатку діалог, потім спір».

Ще один важливий елемент — зміна самої філософії податкового контролю. Замість каральної моделі варто перейти до превентивної. Податкова служба повинна стати не просто контролером, а партнером для бізнесу, який допомагає уникнути помилок та порушень. Ідеальний податківець майбутнього — це далеко не контролер, а скоріше бізнес-консультант з глибоким розумінням економічних процесів.

І нарешті — підвищення професійного рівня як податківців, так і платників податків. Часто спори виникають через банальне нерозуміння норм законодавства або неправильне їх тлумачення. При тому як з однієї сторони, так і з іншої.

Насправді, зменшення кількості податкових спорів — це ж не просто ідея або технічне завдання. Це можливість повністю переосмислити відносини між державою та бізнесом, створити нову парадигму, де податки стають не тягарем, а інструментом розвитку суспільства. Це питання довіри між державою та бізнесом, питання ефективності економіки в цілому. І вирішувати його потрібно комплексно, враховуючи інтереси всіх сторін.

Які Ваші особисті економічні прогнози на 2025 рік? 

Прогнозування в умовах війни — справа дещо невдячна, але спробую поділитися своїм баченням ситуації.

Почну з головного — український бізнес входить у 2025 рік із серйозними викликами в податковій сфері. За моїми спостереженнями, це може призвести до певної турбулентності в перші місяці року, поки бізнес адаптуватиметься до нових умов.

Проте є й позитивні сигнали. Оборонна промисловість стає потужним драйвером економічного зростання. Держава планує надати податкові пільги на суму 154,7 мільярда гривень, з яких 85 мільярдів спрямують саме в оборонний сектор. Це створює цікаві можливості для розвитку суміжних галузей.

Що стосується інфляції — очікується рівень близько 9,7%. Це високий показник, але якщо згадати двозначні цифри минулих років, то ситуація виглядає керованою. Втім, бізнесу доведеться тримати руку на пульсі, особливо враховуючи можливе зростання курсу долара до 45 гривень.

Окремо хочу відзначити ситуацію з трудовими ресурсами. Високий рівень безробіття (близько 15%) парадоксально поєднується з дефіцитом кваліфікованих кадрів у багатьох галузях. Це створює специфічні виклики для бізнесу та може вплинути на темпи економічного відновлення.

У підсумку, 2025 рік, на мою думку, стане роком адаптації до нової економічної реальності. Бізнес, який зможе пристосуватися до підвищеного податкового навантаження та знайти нові рішення, матиме хороші перспективи для зростання. Водночас, критично важливим буде вміння управляти ризиками та швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища.

В одному з випусків FEMIDA.UA Ви розповідали про створення спеціального чат-бота, який автоматизує процес стягнення боргів – «СтягниБорг!». Як працює система сьогодні? Чи багато українців звертаються до вас за допомогою?

Ми створили СтягниБорг, щоб зробити процес стягнення боргів максимально простим та доступним для всіх. В основі лежить проста ідея: людина не повинна витрачати купу часу та грошей, щоб повернути те, що їй належить за законом.

Механізм роботи максимально простий: користувач спілкується з ботом, як зі звичайним співрозмовником у месенджері, відповідає на прості запитання про ситуацію та обставини виникнення боргу. На основі цих відповідей бот автоматично генерує всі необхідні юридичні документи та надає покрокові інструкції щодо подальших дій.

Що важливо — ми досі зберігаємо безкоштовний базовий функціонал. У тарифі «Дій самостійно» користувач отримує всі необхідні документи та детальні інструкції без жодної оплати. Для тих, хто потребує повного юридичного супроводу, ми пропонуємо тариф «Без турбот», де наші адвокати беруть на себе всю роботу з документами та комунікацію з судом.

Цікаво, що серед користувачів боту ми все частіше бачимо професійних юристів та адвокатів. Вони використовують його для оптимізації рутинної роботи з документами, що для нас є своєрідним підтвердженням якості та надійності системи. Адже коли професіонали обирають наше автоматизоване рішення замість ручного заповнення документів — це говорить саме за себе.

Щодо статистики звернень — присутнє зростання. При цьому, за нашою статистикою, близько 70% користувачів успішно проходять весь процес самостійно, використовуючи лише базовий функціонал та наші інструкції. Це підтверджує нашу початкову мету — зробити механізм захисту прав доступним для кожного громадянина, незалежно від його юридичної підготовки чи фінансових можливостей.

Наразі ми працюємо над розширенням функціоналу з використанням штучного інтелекту, який дозволить ще більше персоналізувати юридичні рішення та зробити їх максимально ефективними для кожного конкретного випадку.

Цей проєкт — наш внесок у розвиток українського legal tech сектору, який, сподіваюся, допоможе зробити правосуддя більш доступним для кожного українця.