На мій погляд, не обов’язково мати юридичну освіту, щоб усвідомлювати шкоду від корупції для суспільства і держави, – Оксана Кваша

Пані Оксано, чому Ви обрали своїм професійним шляхом саме юриспруденцію?

На це питання маю просту відповідь: юриспруденцію обрала тому, що мій тато був прокурором. Це був справжній служитель Феміди, розумний, чесний та непідкупний. Тому і я мріяла стати юристом.

Як починався Ваш кар’єрний шлях?

Мій шлях до обраної професії почався… з філологічного факультету, адже мала хист до написання творів та віршів. Досвід 4-х років навчання на філологічному факультеті неабияк допоміг мені на майбутній юридичній науковій ниві.

Після 8-ми років навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка у 1996 році я вступила до аспірантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, де спочатку (у 1999 році) захистила кандидатську, а потім (у 2013 році) докторську дисертації. Предметом моїх дисертаційних досліджень стали проблеми співучасті у злочині.

І до мого обрання на посаду члена Вищої ради правосуддя у листопаді 2023 я «не зраджувала» цій славетній науковій установі! Пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до вченого секретаря Інституту, доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України.

Які основні напрями Вашої діяльності в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України?

27 років я «віддала» рідному Інституту держави і права. Напрямами моєї діяльності були: власне наукові дослідження, підготовка експертних висновків та проєктів нормативно-правових актів, підготовка наукових кадрів, експертна діяльність у сфері юридичної науки, участь у різного роду науково-консультативних радах тощо.

Пріоритетом наукових досліджень були проблеми кримінального права та кримінології. Значну увагу приділяла дослідженню принципів кримінального права, співучасті у злочині, протидії корупції та організованій злочинності, кримінально-правовій охороні правосуддя, кримінально-правовій охороні національної та державної безпеки України. Брала участь у підготовці великої кількості нормативно-правових актів, у роботі комітетів Верховної Ради України, здійснювала науково-експертну роботу щодо законопроектів та інших нормативно-правових актів, готувала наукові висновки на запити вищих органів державної влади України, Генпрокуратури, ДБР, СБУ, НАЗК.

З 2016 по 2022 рік − член Експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України. З 2018 року − член Науково-консультативної ради при Верховному Суді. З 2021 року – член Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України. Тривалий час була вченим секретарем спеціалізованої вченої ради Інституту, підготувала більше 30-ти кандидатів юридичних наук та докторів філософії у галузі права, а також 2-х докторів юридичних наук.

Як трансформувався сам Інститут за роки Вашої роботи в ньому?

В Інститут я прийшла молодою аспіранткою у 1996 році. Для мене він завжди був і є флагманом юридичної науки, осередком стабільності та, що дуже важливо, – академічної свободи.  Пригадую, як під час Революції Гідності (2014 рік) до Інституту на експертизу були надіслані так звані диктаторські «закони 16 січня». Тоді наш відділ підготував об’єктивну відповідь, без будь-якого тиску з боку керівництва. Тому Інститут завжди був та залишається взірцем академічної свободи, патріотизму та незалежності, фахового підходу до складних юридичних питань, і сьогодні, безумовно, – провідником європейського вектору розвитку нашої держави.

Ви досліджуєте проблеми кримінального права та кримінології. З якими труднощами сьогодні найчастіше стикаються юристи у цих галузях права?

До 2014 року основними напрямами кримінальної юстиції були протидія насильству, у тому числі домашньому, корупції, екологічній та корисливій злочинності, тероризму, так званим «фоновим явищам» злочинності тощо.

З 2022 року кримінально-правова політика України, як і всі сфери суспільного життя, значною мірою була переорієнтована на потреби воєнного часу, на забезпечення першочергових напрямів протидії збройній агресії росії. Відповідно, вектори наукових досліджень у галузі кримінального права та кримінології було змінено: з вивчення «мирних» проблем держави та права – на розробку тих проблем, що стали першочерговими після 24 лютого 2022 року.

Сьогодні у наукових розробках пріоритет надається проблематиці, пов’язаній з кримінально-правовою протидією злочинам, вчиненим в умовах війни. Найбільше складнощів виникає під час розслідування та судового розгляду відповідних «воєнних» проваджень.

Новітні напрями, що набули своєї актуальності під час війни: протидія міжнародним, воєнним кримінальним правопорушенням, злочинам проти основ національної безпеки (проти держави), розширення переліку обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння.

Перемога України у триваючій війні проти росії залежить, зокрема, від мобілізації всієї вітчизняної системи кримінальної юстиції для ефективного розслідування та притягнення до відповідальності винних у злочинах проти українського народу. Головними труднощами я б назвала неготовність органів кримінальної юстиції до розслідування значної кількості вчинюваних воєнних злочинів на території України. Йдеться, зокрема, про співвідношення положень міжнародного кримінального та гуманітарного права та кримінального права України. Одне з ключових питань полягає в тому, яким чином ці правові положення реалізувати на практиці, а саме – які існують механізми для  притягнення до відповідальності політичного керівництва держави-агресора за зухвале нехтування правилами світового правопорядку? Це питання потребує додаткових дипломатичних та правових зусиль України у взаємодії із міжнародними організаціями, а також іншими державами.

Задля ефективного вирішення виокремлених мною проблем надзвичайно важливим напрямом державної політики України має стати створення концепції перехідного (транзитивного) правосуддя. В контексті російсько-української війни перехідне правосуддя – це складна система судових та позасудових національних і міжнародних механізмів, які спрямовані на відновлення порушених в умовах військової агресії росії прав людини, що включає в себе такі взаємопов’язані елементи, як відплата винним, відшкодування шкоди, встановлення правди, впровадження заходів з превенції повторення агресії.

Із 2023 року Ви є членом Вищої ради правосуддя. Чому вирішили балотуватися до цього органу?

Відомим є вислів Конрада Анкера: «Вершина – це те, що рухає нами, але важливе саме сходження».

Як громадянка України та юрист з багаторічним стажем я із особливим пієтетом ставлюсь до Правосуддя. Мене було обрано членом Вищої ради правосуддя 16 листопада 2023 року з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Цей факт вважаю вважливим, адже мене обирали представники тієї сфери, в якій я працювала чверть століття. Для мене це є великою честю – бути обраною на таку високу посаду моїми колегами.

Сьогодні суспільство очікує від нас неупередженості, професійності, патріотизму та відданості інтересам держави. Тим більше, під час повномасштабної війни, відкритих загроз конституційному устрою України, коли російська федерація в порушення всіх норм міжнародного права намагається знищити нашу державу та чинить геноцид українського народу.

Як фахівець у галузі кримінального права я неодноразово у своїх працях зверталась до проблеми кримінально-правової охорони правосуддя в Україні: незалежності суддів, реалізації принципів та засад здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд, на судовий захист прав та свобод людини і громадянина. До призначення членом ВРП тривалий час була дотична до сфери правосуддя: як член Науково-консультативної ради при Верховному Суді готувала наукові висновки; входила до Групи експертів з розробки модульних кейсів для кандидатів на посади Вищого антикорупційного суду. Спільно із Координатором проектів ОБСЄ в Україні брала участь від Інституту в організації конференцій з проблем кримінально-правової охорони правосуддя, протидії корупції та злочинності.

Я завжди відстоювала позицію, що недотримання засад здійснення правосуддя містить ризики руйнації усієї системи вітчизняного права і законодавства, а зрештою загрожує самому існуванню держави. Правосуддя має бути захищене від будь-яких посягань, щоб кожна людина в Україні була впевнена  у тому, що суд захистить її права та відновить справедливість.

Такою я вбачаю місію члена Вищої ради правосуддя: забезпечення кожній людині права на справедливий суд, іншими словами − на правосуддя, яке відновлює природну справедливість.

Отже, моє рішення стати членом ВРП не було спонтанним, воно значною мірою було зумовлено двома чинниками: по-перше, тим, що як науковець я була причетна до дослідження проблем правосуддя і бачила ці проблеми зовні; по-друге, мала велике бажання безпосередньо долучитися до практичного розв’язання цих проблем.

Не є новиною, що рівень довіри українців до суддів вкрай низький. Як юрист з багаторічним стажем, як вважаєте, що може відновити довіру громадян до нашого правосуддя?

З листопада 2023 року я безпосередньо дотична до забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів. Відновити довіру громадян до українського правосуддя здатен кожен суддя першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог закону.

На конкурс з обрання на цю високу посаду я йшла із гаслом з Великої Хартії (Magna Carta) 1215 року: «Ми не продаватимемо жодній людині, ми не відмовимо жодній людині чи не відстрочимо для жодної людини − ні правосуддя, ні відновлення права справедливості». Цією формулою забезпечуються три «ні», без яких як у ХІІІ столітті, так і у ХХІ не можна уявити правосуддя як інститут відновлення справедливості та захисту прав особи. Ні – «продажу» правосуддя! Ні − «відмові» в правосудді! Ні − «зволіканню» з правосуддям. Дотримання цих трьох «ні» кожним із українських суддів відновить довіру громадян до вітчизняного правосуддя.

Відновлення довіри до суду залежить, передусім і головним чином, від самих суддів. Але для цього їм мають бути створені належні умови для здійснення справедливого судочинства. У цьому суддям мають сприяти політична влада та суспільство. Вищій раді правосуддя у системі забезпечення правосуддя відведена особлива роль, яку я як член цього органу добре розумію та докладаю усіх зусиль, щоб її реалізувати.

В цілому, наскільки сьогодні задоволений суспільний запит на справедливість?

Справедливість є вищою цінністю юриспруденції. Категорія справедливості має світоглядний характер і є тим фундаментом, на якому має засновуватись система права в Україні. Однак, в умовах триваючої понад десять років війни такий запит буде задоволений лише з притягненням держави-агресора до відповідальності, засудження до кримінального покарання кожного, хто чинив злочини на території нашої країни.

Я вже згадувала про перехідне правосуддя, яке стало предметом науково-правових досліджень порівняно недавно, і стосується держав, які перебувають у кризових, екстремальних умовах. Так от, місією (високим призначенням) запровадження в Україні перехідного правосуддя є відновлення справедливості. Українське суспільство і під час війни заслуговує на здійснення правосуддя такого рівня, коли імперативом, абсолютом має бути захист справедливим судом прав та свобод людини і громадянина.

Варто розуміти, що під час війни з росією та після нашої перемоги суспільний запит на справедливість ще багато років залишатиметься незадоволеним повною мірою. Сьогодні ми це бачимо по зміні вектору міжнародної підтримки України. Але я вірю: Arma potentius aequum (справедливість сильніше зброї).

З огляду на Ваш багаторічний науково-педагогічний стаж, як вважаєте, наскільки досконала сьогодні юридична освіта в Україні? Можливо, прояви корупції в судовій системі спричинені тим, що майбутнім правникам не в повній мірі доносять інформацію про її прояви та шкоду?

Досконалості не існує у жодній сфері життя. Юридична освіта в Україні, на мій погляд, має достатньо високий рівень. У свій час за сумісництвом я викладала у багатьох закладах вищої освіти такі навчальні курси, як кримінальне право, кримінологія, протидія організованій злочинності та корупції, захист національної безпеки України. Зокрема, працювала у Київському університеті права НАН України, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському інституті інтелектуальної власності та права НУ «Одеська юридична академія».

Тому в жодному разі не погоджусь із тезою про те, що корупція в судовій системі спричинена тим, що майбутнім правникам не в повній мірі доносять інформацію про її прояви та шкоду. Наскільки мені відомо, у всіх ЗВО юридичного профілю викладаються спеціальні курси щодо проблем протидії корупції.

На мій погляд, не обов’язково мати юридичну освіту, щоб усвідомлювати шкоду від корупції для суспільства і держави. Адже кожен громадянин потерпає від високого рівня корупції в державі. Більше того, в умовах війни, поглиблення соціально-політичної та фінансово-економічної кризи корупція є загрозою національній безпеці України. Звісно, подолати корупцію повністю, як і злочинність як явище, неможливо в жодній державі. Але мінімізація її рівня – це мета, якої слід прагнути. І, звісно, корупцію можливо подолати лише за дієвої ролі молоді як активної частини суспільства. Звісно, молоді правники у цьому мають відігравати ключову роль.

Як Вам вдається утримувати баланс між науковою, викладацькою діяльністю та родиною?

Справді, багато років я поєднувала наукову і викладацьку діяльність. У 2023 році до цього додалась ще й державна діяльність на посаді члена ВРП. При цьому виховували з чоловіком двох синів. Нещодавно ми відзначили 30-річчя нашої сім’ї.

Мій особистий рецепт поєднання кар’єри та сімейного благополуччя – це терпіння, самопожертва, оптимізм і почуття гумору. Всім, чого я досягла, я завдячую підтримці моїх близьких. І все, що я роблю, – це заради майбутнього моїх дітей в Україні – сильній, незалежній, правовій державі. Якщо мої батьки та діти пишаються мною, значить я іду вірним шляхом.

Як любите проводити дозвілля, які хобі маєте?

Дозвілля, як свідчить Вікіпедія, це проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму. Для мене, як і для багатьох моїх співгромадян, які не покинули Україну під час війни, така мета є майже недосяжною. Неможливо відновитися під час постійних обстрілів ворожими  ракетами та дронами. Але, на моє переконання, відвідування театрів, вистав, концертів має не лише відновлювальний вплив на українських громадян, але й позитивно впиває на економіку нашої держави.

Хобі з’явилось під час війни. Це звучить дивно – але це захист Києва від БПЛА! У лютому 2023 року я стала членкинею Добровольчого формування територіальної громади «Мрія». Разом з іншими добровольцями полюю на ворожі БПЛА у вільний від роботи час. Адже кожному слід робити щонайбільше для нашої перемоги над ворогом. Вважаю абсолютно правильним принцип життя кожного під час цієї війни: «Або ти в ЗСУ, або ти щось робиш для ЗСУ». Найбільшим моїм задоволенням сьогодні  є «співучасть» у збитті ворожих шахедів у нічному небі Києва.

Чи замислювалися, ким би стали, аби обрали не юриспруденцію?

Якби б я не стала юристкою, то обрала б якусь творчу професію, до прикладу. акторство! «Все наше життя – гра, а люди в ній – актори», вважав Шекспір. По суті, протягом усіх цих років я виконую різні ролі: доньки, дружини, мами, сестри, юриста, вченого, викладача, члена Вищої ради правосуддя, добровольця сил територіальної оборони…

Така місія сучасної жінки – нести гармонію у суспільне життя, бути Берегинею сім’ї, справедливості, держави.

Оксана Кваша,

Член Вищої ради правосуддя, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України