Олег Рачук: «Якщо ти відчуваєш, що здатний змінити цей світ, – змінюй!»

Олег Рачук – з 2009 року адвокат, з 2013 року директор Адвокатського об’єднання «Нацина Рачук».
Спеціалізація: податкове право,корпоративне право, медичне право, судова практика.
Президент Асоціації адвокатів України у 2017-2018 роках. Член правління Асоціації податкових радників (з 2014 року до сьогодні).
Учасник робочих груп з розробки законопроектів в галузі податкового, енергетичного та природоохоронного права. Постійний доповідач на форумах, конференціях, круглих столах та інших професійних заходах.

– Інтерес до професії адвоката в Україні залишається досить високим, все нові й нові молоді адвокати отримують свідоцтва. Олеже, на Вашу думку, чи достатньо підготовлені вчорашні студенти до практичної роботи?

– Зміни в системі органів правосуддя, що закріплені в Конституції, а саме виключне представництво в суді адвокатами, привели до небувалого сплеску бажання молодих, а інколи не дуже (відразу перепрошую, тільки статистика та власні спостереження без прив’язки до статі та віку) правників отримати статус адвоката. На сьогодні, крім масового вступу до адвокатського цеху представників правоохоронних органів, не менший ажіотаж серед осіб – практично вчорашніх випускників ВНЗ. Що може бути кращим для молодої людини, як не романтика представництва та захисту в процесі?! Тобто можливість бути універсальним солдатом, який сьогодні складає проекти документів, завтра консультує, а післязавтра здійснює представництво чи захист. І в цьому плані поряд з професійними навичками постає одна з ключових складових – моральна зрілість, можливість глибокого, змістовного осмислення власної місії, візії. А тут є питання…

Щодо професійного рівня, то можу зазначити, що рівень підготовки вчорашніх студентів відповідає нашим очікуванням від вчорашніх студентів. Як правило, це – амбітні, цілеспрямовані, впевнені в собі з досить прийнятним багажем знань молоді люди. Гарна «глина», «пластилін» для підготовки. При запрошенні на роботу чи стажування (а стажування це перший крок до наступного працевлаштування) ми формуємо «образ», «портрет» та очікування від кандидата. Головний критерій – високий рівень академічних знань, пошук нестандартних рішень при розв’язанні поставлених задач, і головне – здатність самостійно мислити, формувати думки та їх аргументовано захищати.

– Яка кадрова політика у Вашій фірмі? Берете на роботу юристів без досвіду?

– В залежності від запитів та задач, що ставлять клієнти перед фірмою, ми періодично запрошуємо молодих спеціалістів без досвіду. Як правило, це 1-2 особи на рік. За методом професійного відбору протягом року на фірмі залишається 1 юрист. Дороге задоволення, скажу відверто, бути для ринку якщо не кузнею, то майстернею кадрів. Проте, юристи без досвіду роботи приносить багато позитивних емоцій, дають можливість реалізувати себе як ментора-скульптора.

Щодо юристів від 1 року до 3 років практики. По статистиці, найбільшою групою ризику потрапляння в ДТП є водії з 2-річним стажем водіння. Тобто, якщо скласти узагальнюючий портрет, то це буде особа, яка отримала навички водіння, закріпила їх практикою і відчула смак швидкості. І виникнення одної нестандартної ситуації на дорозі може привести до непередбачуваних наслідків. Ми скептично відносимося до осіб, які за 2 роки практики змінили по 4-6 місць роботи, і якщо брати за аналогією, то найкращим варіантом, який ми будемо розглядати при запрошенні до команди, буде особа, що має практичний стаж більше 3 років з одним-двома місцями трудової діяльності.

– Що важче – створити власну юридичну компанію чи підтримувати її рейтинг?

– В спорті є уставлена думка, що захистити результат набагато важче, ніж його отримати. Всі команди в змаганнях з чемпіонами викладаються більше, ніж на сто, отримуючи максимальне задоволення від перемоги над фаворитом. Тому підтримувати реноме (я свідомо проти дефініції «рейтинг») на сьогодні набагато важче, ніж створювати власну юридичну фірму. Врешті-решт, створення юридичної фірми не потребує значного стартового капіталу в грошовій формі, порівняно з реальним сектором економіки. Тут найцінніший актив – це інтелект, досвід, репутація та плече колеги.

– Особисто Вам більше подобається працювати з корпоративними клієнтами чи вести справу простої фізичної особи?

– При виборі є три критерії оцінки. По-перше, це інтелектуальна складова справи, неординарність та унікальність кейсу. По-друге, фінансова складова цього проекту, тобто гонорар. Гонорар, який дасть змогу повністю, з головою «впірнути» у справу, не думати про залучення паралельно іншого клієнта. По-третє, соціальний ефект, тобто, як результат надання правничої допомоги змінить цей світ: чи буде відновлене порушене право, чи відповідатиме результат твоїй місії, твоєму очікуванню, твоєму шляху в професії.

– На Вашу думку, які основні помилки допускає бізнес при організації свого правового захисту?

– На сьогодні ми стикнулися з рядом кейсів, де власники бізнесу не здійснили ряд заходів, які б унеможливили виникнення правових конфліктів за їх смерті. Тобто відсутність заповіту, наявність ряду питань у шлюбно-сімейних стосунках, відсутність системного та всебічного контролю топ-менеджменту до моменту вступу у спадщину приводить до ситуації, в якій успішний бізнес стає заручником непередбачуваних обставин. Також я бачу проблемні питання в побудові системного, структурованого бізнесу, його захисту, коли власник бізнесу не створює системи ефективного контролю за топ-менеджментом, який, користуючись нагодою, приводить бізнес до занепаду чи навіть ліквідації.

– Олеже, Ви були президентом Асоціації адвокатів України, що Вам дав цей досвід?

– По-перше, за наслідками роботи в ААУ ми сформували команду однодумців, команду професіоналів, з якими можна мати справу, з якими можна провести час та здійснити різного роду соціальні та юридичні проекти (спільні юридичні заходи, благодійні проекти, тощо). Тобто, я отримав досвід формування команди зі спільним цілями та ідеями. По-друге, я мав можливість побачити адвокатський світ з його найкращими рисами та вадами, а головне – можливість зробити асоціацію не як не черговий бізнес-проект, а асоціацію для адвокатів, асоціацію з людським обличчям.

– Чи можете порадити усім адвокатам брати участь у розвитку професійного самоврядування?

– Я можу порадити тільки одне – бути самим собою. І якщо ти відчуваєш, що здатний змінити цей світ, – змінюй!