Плани на майбутнє у мене, як і у всіх українців, пов’язані із Перемогою України, – Олександр Коровайко
/ 8 Серпня 17:47
3 хв читати
Понад 30 років у суддівській професії, суддя першої та апеляційної інстанцій, досвід наукової роботи. І тепер настав час для кардинальних змін – рішення балотуватися до суду конституційної юрисдикції. Про причини свого рішення, чому реформи заради реформ не потрібні, що забезпечить баланс у суспільстві, чому важливі інтерактивні комунікації між владою та суддями, про медійні скандали та їх можливі причини ми дізнавалися в інтерв’ю з головою Херсонського апеляційного суду Олександром Коровайком.
– Олександре, 24 лютого розділило наше життя на «до» та «після». Яким запам’ятався перший день повномасштабної війни?
– Війна назавжди змінила свідомість українців, усієї країни, буквально за один день. І перше питання, що постало перед кожним: як таке можливо у цивілізованому світі, у центрі Європи? Проте реальність виявилася іншою. Таке дикунське вторгнення в Україну виявилося, на жаль, можливим і стало очевидно, що цивілізаційні цінності потребують захисту усім світом.
– Ваша рідна Херсонщина – одна із найгарячіших територій цієї війни. Як зараз працюють суди регіону?
– Херсонщина зазнала навали ворога однією із перших. Суди області змушені були зупинити процесуальну діяльність у зв’язку із окупацією її території, оскільки ситуація була досить загрозливою та наражала на небезпеку працівників суду і учасників процесу під час здійснення судових засідань. Отже, з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну судді апеляційної інстанції та працівники суду змушені були виїжджати з тимчасово окупованої на підконтрольну державі територію. Наразі розпочалася і триває процедура відрядження для суддів Херсонщини. Всі судді апеляційної інстанції подали заяви про відрядження для того, щоб до звільнення окупованої території тимчасово здійснювати судочинство в інших судах держави.
– Продовження судової реформи – одна із головних вимог, яку Україна повинна виконати для того, щоб стати членом Європейського Союзу. Як Ви вважаєте, чого нам бракує, щоб в Україні дійсно відбулися якісна судова реформа та становлення верховенства права?
– Справді, на шляху до ЄС судова реформа посідає чільне місце, і це було одним із головних пунктів у загальному переліку питань для обговорення на міжнародній конференції в Лугано, присвяченій Плану відновлення України.
На мій погляд, для того, щоб реформа стала ефективною, насамперед потрібно дотримуватися комплексного підходу. Усі зміни в судовій системі мають відбуватися у взаємозв’язку із реформою суміжних правових інститутів, адже саме такий підхід зможе забезпечити ефективність реформи. Зрозуміло, реформа заради реформи не потрібна. Також хотілося б зазначити, що реформування судової системи повинно відбуватися в інтерактивний спосіб, у комунікації з судовою владою. Коли законодавці дослухаються до думки представників судової влади, суддівського врядування та самоврядування, судової спільноти в цілому. Що стосується становлення та панування принципу верховенства права в Україні – необхідно, щоб для суспільства це стало внутрішньою потребою, органічною основою діяльності усіх державних інституцій, місцевого самоврядування. Така ідеологія має поширитися на усі правовідносини у державі. Саме тоді принцип верховенства права можна повністю реалізувати в практичній площині. Принцип верховенства права в цілому, як було зазначено в одному із рішень КСУ, це панування права у суспільстві, коли реалізація прав і свобод людини органічно поєднується з виконанням обов’язків, що є властивим для розвинених демократій.
– Ви серед кандидатів до складу КСУ за суддівською квотою. Чому Ви прийняли рішення балотуватися? Наскільки для Вас близька за ідеологією і за своєю сутністю ця посада?
– Рішення балотуватися до суду конституційної юрисдикції є відповідальним і виваженим кроком у моїй професійній діяльності. Адже стаж моєї роботи у суддівській професії становить вже понад тридцять років. Маю досвід роботи у першій та апеляційній інстанціях щодо розгляду судових справ усіх категорій, які входять до компетенції судів загальної юрисдикції. Моя професійна діяльність судді ще за часу роботи у судах першої інстанції поєдналась з науковою. У 2010 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 12.00.09, а вже у 2017 році захистив докторську дисертацію за тією ж спеціальністю. Предметом мого наукового пошуку були як процесуальні аспекти, так і особливості реалізації міжнародних стандартів кримінального судочинства у судовому провадженні України. Основою, емпіричним матеріалом у ході захисту дисертацій, зокрема, стала моя процесуальна діяльність, матеріали судових справ, що були безпосередньо у моєму провадженні та провадженні моїх колег і трансформувались у правозастосуванні, в ухваленні судових рішень.
Статус судді Конституційного Суду для мене полягає насамперед у відповідальності перед суспільством та суддівською спільнотою, яка, реалізуючи свої повноваження, делегує своїх представників до суду конституційної юрисдикції. Адже рішення цього суду, без перебільшення, стосуються долі мільйонів людей, всієї країни. Тому бути суддею КСУ для мене – це професійність, компетентність, виваженість, колективна мудрість у рішеннях та висновках, які мають забезпечити баланс у суспільстві та функціонуванні державних інституцій.
– На Вашу думку, чи стануть законодавчі зміни підґрунтям для успішного функціонування конституційної юрисдикції?
– В інституційній моделі Конституційного Суду, закріпленій в Основному Законі, закладалося підґрунтя для ефективного функціонування конституційної юрисдикції.
Водночас значну частину питань щодо організації роботи КСУ і конституційної процедури визначено профільним Законом та Регламентом і, як зазначається у висновках Венеційської комісії, вони підлягають перегляду та корегуванню з урахуванням її рекомендацій.
А тому, звичайно, законодавчі ініціативи, спрямовані на удосконалення роботи суду, щодо добору суддів КСУ, організації роботи суду, конституційної процедури тощо, які зараз пропонуються на розгляд у парламенті і корелюються з міжнародними стандартами, сприятимуть ефективності його діяльності та досягненню очікуваного результату в роботі.
І як наслідок, допоможуть забезпеченню балансу в суспільстві, балансу та взаємодії з державними інституціями.
– Як Ви ставитеся до процедури конкурсного добору?
– Враховуючи те, що Україна взяла чіткий і незворотний курс до ЄС, усі європейські стандарти, зокрема дотримання конкурсних процедур (під час обрання, призначення), імплементуються у наше суспільне і правове життя, в організацію роботи судових органів, у роботу КСУ. Нещодавно Голова Верховної Ради України зазначив, що найближчим часом має бути внесений законопроєкт про реформування у частині відбору суддів КС на конкурсних засадах. І звичайно, у разі встановлення такої процедури продовжуватиму участь у конкурсі на посаду судді КС, оскільки це європейський курс і єдині стандарти, які наразі впроваджуються в Україні.
– Як Ви ставитеся до критики суспільства стосовно суддів? Чи є у ній конструктивна складова, тобто коли критика – це добре? Як вибудовуються комунікації у таких випадках?
– Хочу зазначити, що вже у самому питанні криється елемент відповіді на нього. Якщо критика конструктивна та спрямована на розвиток, то дискусія вибудовується у цих межах і сприймається як позитивне явище. В іншому випадку критика позбавлена раціонального підходу, веде у глухий кут, не сприймається, викликає недовіру. Звичайно, суспільство має право на критику, але таку, яка сприяє діалогу та відновленню довіри. Конструктивна критика має бути почута і трансформована чи то в окремі рішення, чи в організацію роботи тих же судів, чи в інші процеси. Комунікація може бути вибудувана лише тоді, коли сторона, яка піддається критиці, відчуває, що критика є конструктивною і спрямована на розвиток.
– Інформаційні атаки під час виборів, судових процесів… Це вже стало частиною життя. Наскільки часто Вам трапляються маніпулятивні повідомлення у медіа? (Особливо цим зловживають заангажовані медіа, соціальні мережі, анонімні ТГ-канали…) Чому вдаються до таких методів? Якою може бути мета подібних публікацій?
– З великою повагою ставлюся до ЗМІ, адже професія журналіста у суспільстві є дуже важливою. Недарма медіа називають «четвертою владою». Водночас це накладає і особливу відповідальність, адже ЗМІ формують суспільну думку, що набуває важливого значення в умовах воєнного часу. Проте, на жаль, непоодинокими є випадки маніпуляцій у ЗМІ, їх використання задля досягнення «бажаних» результатів у розгляді певної справи, тиску на суд, помсти за процесуальну діяльність судді чи суду, які нічого спільного з високими стандартами журналістської професії не мають. На жаль, такі випадки є реаліями нашої ще молодої демократії.
Нещодавно я на собі відчув, як використовують такі методи недобросовісні медіа. А саме, коли правоохоронні органи викрили фігуранта у злочинах проти держави, деякі ЗМІ, маніпулюючи офіційними повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення цим фігурантом, створили штучний інформаційний привід. Використовуючи офіційне повідомлення правоохоронного органу, просто притягнули «за вуха» посилання на моє прізвище і посаду, заявивши про начебто мою причетність до цього фігуранта. Звісно, це брутальна брехня, а сама причина криється в деталях. Ця інформаційна атака щодо мене відбулася в період проведення конкурсу до Конституційного Суду України, адже я балотуюся на посаду судді КСУ. Вважаю, це і було, власне, ціллю можливих бенефіціарів конкурентної боротьби, що могло збігтися у часі з бажанням помсти, пов’язаної з професійною діяльністю. За будь-яких обставин це огидно.
– Якими були Ваші дії?
– Моє перше відчуття – це обурення та потреба реагувати на неправдиві, маніпулятивні вигадки, які не відповідають дійсності і нічим не підтверджені. Про випадок поширення неправдивої інформації щодо себе я повідомив керівників судової влади. Оскільки функціонування сайту Херсонського апеляційного суду призупинено, на сайті ДСА було розміщено відповідну інформацію про спростування. Крім того, звернувся з інформаційними запитами про спростування та вилучення недостовірної інформації до медіа, які опублікували це, і до правоохоронних органів, від яких отримав відповідь, що жодного кримінального провадження щодо мене не зареєстровано.
– Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє.
– Плани на майбутнє у мене, як і у всіх українців, пов’язані із Перемогою України, подальшим розвитком та розбудовою нашої держави, з її європейським майбутнім, зі світовими цінностями, що єднають українців і об’єднують нас з усім цивілізованим світом. Ми разом будемо розвивати Україну, працювати над її зміцненням та благом українського народу.
Матеріал взято з ресурсу
“Юридична газета”:
