Право, відповідальність і довіра: як Роман Тесля будує юридичну культуру воєнного часу

Роман Тесля – юрист із більш ніж п’ятнадцятирічним досвідом, засновник юридичної фірми Roman Teslia & Partners, експерт у військовому та міграційному праві.

Його ім’я сьогодні добре знайоме українцям, які шукають правовий захист у час війни. Ми поговорили з Романом про виклики сучасної юриспруденції, про людяність у професії й про те, чому довіра стала головною валютою в його роботі.

Романе, ви один із небагатьох юристів, хто відкрито говорить про проблеми мобілізаційного права. Як почалася ця сторінка вашої кар’єри?

Вона почалася не з планів, а з реальності.

Після 2022 року я почав отримувати десятки звернень щодня – від військових, їхніх дружин, матерів, хлопців, які не розуміли, як діяти при повістці. Тоді я зрозумів, що держава не встигає пояснювати людям, що відбувається. А юрист має не лише захищати, а й пояснювати.

Так з’явився напрямок військового та мобілізаційного права у нашій фірмі. Ми створили команду, яка працює саме з такими кейсами, і вже допомогли сотням людей знайти рішення у ситуаціях, які здавалися безвихідними.

Які справи сьогодні найчастіше потрапляють до вас?

Найбільше – це питання мобілізації, медкомісій, статусу військовослужбовців, оформлення поранень, компенсацій і незаконних дій під час призову.

Буває, що до нас приходить людина після фронту, яка навіть не знає, що має право на відновлення документів, лікування чи соціальні виплати.

У мирний час це була б просто юридична консультація. А сьогодні – це фактично допомога вижити.

Ви неодноразово говорили про важливість етики у праві. Що вона означає для вас у цей час?

Етика – це не лише про кодекс юриста. Це про ставлення до людини.

Коли приходить військовий, який три місяці лежав у шпиталі, він не потребує “юридичного монологу”. Йому потрібно, щоб його вислухали, пояснили простими словами, що буде далі.

Ми не працюємо “по папці”, ми працюємо по людині. Це моя внутрішня позиція: юрист має бути не суддею, а партнером у боротьбі.

Ви заснували фірму Roman Teslia & Partners. Чим вона відрізняється від більшості фірм, що працюють у схожій тематиці?

Ми зробили ставку на чесність і прозорість.

У нас немає прихованих платежів, незрозумілих тарифів чи “чудесних рішень”. Клієнт має знати все – від першої консультації до фінального результату.

Це створює довіру, а довіра, як я завжди кажу, – головна валюта юриста.

Крім того, ми працюємо не лише в Україні, а й з українцями за кордоном. Під час війни багато хто опинився в ЄС, Канаді та США. Вони теж потребують правового супроводу – наприклад, у питаннях міграції, тимчасового статусу, податкових обов’язків.

Ви створили онлайн-курс “Мобілізація 2.0”. Як з’явилась ідея, і що він дає людям?

Цей курс народився з тисячі повідомлень у Telegram.

Я бачив, як багато запитань повторюються – “чи можу я виїхати?”, “що робити, якщо медкомісія не відповідає?”, “чи мають право вручати повістку на роботі?”.

Тому я вирішив структурувати все в короткі, зрозумілі блоки. Без юридичних “підручників”, лише практика і алгоритми.

Як ви справляєтеся з емоційним навантаженням? Адже кожна справа – це доля.

Так, і це не завжди легко.

Є дні, коли історії клієнтів залишаються з тобою надовго.

У таких моментах допомагає родина – мої дві доньки й дружина, які розуміють, що я живу цією справою. Допомагає спорт – я бігаю, щоб “розвантажити голову”.

А ще допомагає усвідомлення, що твоя робота має сенс. Коли людина після довгої боротьби дякує не за папери, а за спокій – це безцінно.

Як ви бачите розвиток юридичної професії в Україні після війни?

Я вірю, що юриспруденція стане ближчою до людей.

Ми живемо у час, коли право перестає бути абстракцією – воно стає питанням виживання.

І тому я бачу майбутнє за тими юристами, які не просто цитують статті, а говорять людською мовою.

Ваше професійне кредо?

“Захищати – не означає виправдовувати, захищати – означає розуміти”.

Це не про перемогу в суді, а про чесність перед собою і тими, кому допомагаєш.

Що мотивує вас продовжувати щодня?

Люди.

Їхня довіра, їхні історії, їхня віра, що закон може бути справедливим.

І ще – моя країна. Бо навіть у найтемніші часи вона заслуговує на те, щоб її громадяни мали право на правду.