«Правосуддя України загартовується, працюю – чи в надскладних умовах»

Як змінювались Ваші уявлення про роботу ВС від початку його роботи до сьогодні? Чи вплинув час на особисту професійну мотивацію?

Завдяки нашому спілкуванню я вперше замислилась над цими питаннями.

На початку роботи ВС у 2017 році мене, як і багатьох суддів КЦС ВС, напевно, хвилювало питання, як швидко розглянути близько 55 000 справ, переданих нам у спадок від  ВСУ та ВССУ, забезпечуючи таку очікувану від нового ВС якість судових рішень та єдність судової практики. При тому, що в першому доборі, нагадаю, у КЦС ВС прийшло лише 30 суддів, 4 з яких ми делегували до Великої Палати  ВС. Було непросто, майже всі працювали по 10-12 годин  6 днів на тиждень, але результати статистики говорять самі за себе, КЦС ВС достойно справився із цим непростим викликом.

Перші два роки роботи ВС були також яскраві для мене тим, що завдяки процесуальним повноваженням Великої Палати у правозастосуванні в деяких категоріях справ були сформовані нові підходи шляхом відступу від висновків ВСУ. Ми іноді отримували від Великої Палати неочікувані висновки в частині визначення юрисдикції певних справ, проте всі працювали натхненно.

З приходом у другій половині 2019 року суддів другого добору ВС отримав нову кров, нові думки, нові ідеї та бачення, тому судова практика також  продовжувала розвиватись. Прогнозовано, що чим більше ставало суддів, тим ускладнювалося завдання забезпечення єдності судової практики. Тут можна пригадати відомий юридичний жарт: у двох юристів – три думки.

За п’ять років мої уявлення про роботу ВС змінювались, напевно, лише в контексті використання здобутого досвіду з метою напрацювання механізмів підвищення ефективності роботи суду та вдосконалення  алгоритмів забезпечення єдності практики. Процесуальний закон надає для цього певні можливості, важливо ними користатись.

Щодо впливу часу на особисту професійну мотивацію, то вона не послабилась, а навпаки, тільки набула нових напрямків. На рівні з бажанням, яке я мала під час конкурсу до ВС, – займатись улюбленою роботою та вдосконалюватись у цьому, –  робота в ВС та відповідний етап професійного розвитку додали також бажання ділитись досвідом, тому активно викладаю в НШСУ, хочу, щоб рішення ВС високо оцінювались та сприймались не тільки учасниками процесу та суспільством,  а й нашими колегами із першої та апеляційної інстанції, оскільки це  допоможе у забезпеченні єдності судової практики. Якщо судді першої та апеляційної інстанції не сприймають (не погоджуються)  із рішеннями ВС, то ні про яку єдність практики мова не може йти. Корисним також бачу спілкування з професійними юристами – адвокатами в рамках різних заходів, що також дозволяє вдосконалювати практику та бачити проблеми реальних життєвих ситуацій не тільки за матеріалами справ, які не завжди відображають усі обставини.

На початку роботи ВС багато часу приділяли вдосконаленню написання судових рішень. Можливо, я помиляюсь, але за ці роки за моїм спостереженням рішення ВС набирають все більше і більше обсягу. Думаю, що настав час попрацювати над тим, щоб рішення ВС, не втрачаючи свою вмотивованість, ставали більш лаконічними та легшими у прочитанні.

Наскільки ефективно ВС виконує роль формування єдиної судової практики, в якій сфері це вдається найкраще?

ВС встиг попрацювати лише два роки в умовах нових процесуальних кодексів, як законодавець запровадив зміни в процесуальне законодавство, і найістотніші зміни стосувались саме процедури перегляду справ у касаційному порядку. Будь-які зміни у процесуальному законодавстві на практиці потребують певного періоду «налаштування», що також не може не відобразитись на єдності правозастосування. Безумовно, що усі 5 років ВС намагається забезпечувати єдність судової практики, використовуючи процесуальні механізми: передача справ на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати.

Зміни процесуального законодавства, що набрали чинності з 8 лютого 2020 року, зменшили обсяг справ, які могли бути передані на розгляд  Великої Палати, завдяки зміні таких процесуальних підстав.

Найбільш істотними змінами, які, на мою думку, вплинули на здатність ВС забезпечувати сталість та єдність судової практики, стали зміни підстав касаційного оскарження та визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції. На моє глибоке переконання (і тут я не претендую на те, щоб бути істиною в останній інстанції), ефект від зміни цих ключових процесуальних категорій на практиці мав діаметрально протилежні наслідки, ніж мета, яку переслідував законодавець. Законодавець відійшов від усталених та зрозумілих підстав касаційного оскарження,  таких як неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, обтяживши такі підстави складними умовами, як то: неврахування висновку ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, обґрунтована необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС, відсутність висновку ВС та інше.

Наслідком таких змін стало те, що якісно складена касаційна скарга, яка відповідає вимогам процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження, – це рідкість. Найскладнішим у цій ситуації є знайти (визначити) справу з подібними правовідносинами. Саме об цю скелю з назвою «висновки у справі з подібними правовідносинами» розбиваються більшість сподівань осіб, які звертаються до суд касаційної інстанції. А ті справи, які допущені до касації та пройшли жорнова касаційних фільтрів, переглядаються лише в межах  доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (усічена касація). Тому іноді очевидні помилки судів попередніх інстанції у правозастосуванні не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, якщо про це  не було доводів касаційної скарги, що вочевидь не сприяє єдності судової практики.

Які справи КЦС ВС є найбільш складними?

Не можу сказати за весь КЦС ВС, бо як у кожного юриста є правові теми, на яких він спеціалізується, а є теми, яких у своїй практиці може ніколи і не торкнутись, так і у кожного судді є категорії справ, в яких більше подобається розбиратись, а є такі, розгляд яких викликає складнощі з різних причин. На мою думку, найскладнішими справами залишаються справи, які стосуються захисту прав та інтересів дітей, наприклад: визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, повернення дитини у країну звичайного місця проживання; справи з іноземним елементом. Відзначу також складності із вирішенням земельних спорів, оскільки сформовані на сьогодні у практиці ВС підходи до визначення ефективних способів захисту у цій категорії справ викликають великі дискусії, як серед самих суддів, так і у професійних юристів та науковців.

Чи можете назвати знакові судові рішення КЦС ВС, якими Ви пишаєтеся?

У КЦС ВС не має спеціалізації суддів, тому кожен суддя вирішує великий спектр справ. Визначити якусь справу як знакову – неможливо, тому що кожна справа проходить через розум і серце судді, і кожне ухвалене рішення є результатом праці та зусиль конкретного судді чи колегії суддів. Іноді формування правової позиції проходить тривалий шлях від обговорення на робочій нараді усіх суддів КЦС ВС та аналізу висновків Науково консультативної ради при ВС, направлення справи на Велику Палату з мотивів виключної правової проблеми, повернення її та нарешті ухвалення рішення КЦС ВС. Проте, завжди відчуваєш тягар підвищеної відповідальності, коли ухвалюється рішення з правового питання, з якого ще не висловлювався ВС,  це може бути рішення лише в одній справі, а може бути рішення у першій справі із сотні чи тисячі серійних справ.

Тому, я б сказала, що кожне рішення, у якому вперше ВС сформована позиція з певного правового питання, можна вважати знаковим.

Цьогорічним лідером по значущості правових наслідків та масштабам обговорюваності, безумовно, є рішення КЦС ВС від 14 квітня 2022 року  у справі № 308/9708/19 про відсутність судового імунітету країни-агресора на території України.

Використання інструментів Е-суду стало проблемним через енергетичну кризу?

Використання Електронного суду і у довоєнний час мало істотні складності, а через постійні атаки ворога на енергосистему України, перебої з електропостачанням ЄСІТС працює ще з більшими труднощами.

Дуже часто ми стикаємось із ситуаціями, коли учасник процесу відправив в суд процесуальне звернення за допомогою Е-суду, у своєму кабінеті бачить відмітку, що таке звернення доставлено в суд, а у системі діловодства суду такого електронного документа немає. Недоліків у роботі ЄСІТС дуже багато, ми їх виявляємо щодня, проте, їх технічне усунення  забирає багато часу.

Судді, як ніхто, зацікавлені у тому, щоб Електронний суд працював. Ми іноді з колегами жартуємо, що найскладніше у роботі судді це належним чином повідомити всіх учасників процесу про час та місце розгляду справи. В мирний час значна частина судової кореспонденції поверталась без вручення, а під час війни тим більше. Всі дотичні до правосуддя суб’єкти, а також особи, які звертаються до суду, повинні усвідомити, що Електронний суд це об’єктивна необхідність, це доступ до суду з будь-якої точки планети, це пришвидшення комунікації з судом, це можливість отримати судове рішення не видячи з дому, і нарешті, це колосальна економія коштів кожного платина податків на потреби судової системи, бо кожна судова повістка чи повідомлення, які повернулись  в суд не врученими, – це викинуті у смітник кошти.

Тому  як би не було складно та іноді незручно, ми повинні використовувати доступні на сьогодні можливості  ЄСІТС, в тому числі для того, щоб виявляти її недоліки та вказувати спеціалістам на те, що потрібно доопрацьовувати.

Як Вам працюється під час воєнного стану, враховуючи повітряні тривоги та інші труднощі?

Кожен по різному реагує на стреси та страхи, які принесла війна. Мені здається, що ті, хто залишився і працює в Україні, були  свідомі того, що доведеться працювати у непростих умовах. Для мене найбільші незручності створює відключення світла. Повітряні тривоги не так лякають, як у лютому-березні. Напевно, звикли. Віримо в Збройні сили України! Найскладніше для мене як для мами під час війни – це забезпечити спокій своєї дитини, особливо коли через повітряні тривоги скасовуються заняття у школі.

Як часто українці звертаються до ЄСПЛ, чи вирішуються в Україні проблемні питання щодо виконання рішень цього Суду?

Статистика звернень українців до ЄСПЛ, на жаль, не має позитивної динаміки. Хоча, тут потрібно розуміти, що найбільший відсоток рішень, постановлених проти України, стосується невиконання остаточних судових рішень, і ця системна проблема, на мою думку, під час війни взагалі відійшла на другий план.

Безумовно, що ВС у цьому аспекті виконує свої процесуальні повноваження та Велика Палата ВС забезпечує перегляд судових рішень за виключними обставинами. Варто відзначити, що ВС не тільки переглядає судові рішення за виключних обставин, але поступово формує практику в спорах, де відповідачем є держава, аналізуючи виконання державою своїх позитивних та негативних обов’язків, що за певних умов стає підставою для стягнення з держави компенсації.

Чи не ускладнився для громадян доступ до правосуддя під час війни?

Вимушене переселення, зруйновані місті та села, ракетні обстріли та інші жахіття, які принесла війна, вплинули на усі сфери суспільного життя, відповідно і на доступ до правосуддя.  Коли у людини немає даху над головою,    втрачено все майно, вона буде думати зовсім не про те, як звернутись до суду. Але ті, хто знайшов час, сили, можливості та все ж таки вирішив звернутись до суду – безперечно, матиме таку можливість, головне правильно визначити територіальну підсудність.

Однією з перешкод, але не з числа нездоланних, яка актуалізувалась під час війни, – це сплата судового збору. Кожна друга касаційна скарга сьогодні містить клопотання про звільнення від сплати судового збору з посилання на те, що в країні війна. Суди намагаються у кожні конкретній справі віднайти справедливий баланс між доступом до правосуддя та здатністю судів функціонувати, оскільки за відсутності фінансування суди не в змозі здійснювати правосуддя.

Якими Ви бачите майбутнє українського правосуддя?

Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими! Так само, як і вся країна у цій війні стала сильнішою, згуртованішою, так і  правосуддя України як її невід’ємна частина – загартовується, працюючи в надскладних умовах.

Переконана, що реалії сьогодення змусять прискорити  запровадження Е-суду,  на місці зруйнованих судів будуть відбудовані нові, які відповідатимуть умовам сучасності, а вакансії в судах будуть заповнені відданими Україні професіоналами.