Робота і родина – це дві частини одного цілого, які взаємно підсилюють одна одну, – Наталія Якімлюк

Пані Наталіє, Ви є співзасновником та партнером АО «АВЕРУМ Лігал», яка була заснована у 2024 році. Як виникла ідея створити свою фірму?

Ідея створення спільного Адвокатського об’єднання «АВЕРУМ Лігал» належить моєму колезі – керуючому партнеру об’єднання Вадиму Іванову. Я із задоволенням підтримала цей проєкт, адже участь у створенні нової юридичної фірми та можливість реалізувати себе в новому статусі партнера стали для мене цікавим і важливим етапом професійного розвитку.

Ми співпрацюємо з 2015 року, успішно реалізуючи спільні справи, тому злагоджена робоча взаємодія залишилася незмінною і в новому форматі партнерства.

Вихід за межі звичного, створення нового – це завжди виклик, що водночас відкриває перспективи особистісного та професійного зростання.

Як йдеться на вашому вебсайті, спершу планувалась невелика юрфірма-бутік. Втім, на сьогодні компанія є членом міжнародних юридичних асоціацій з офісами в 30 країнах світу; розвивається група партнерських юридичних фірм у найбільших містах України; займає провідні позиції у численних рейтингах. Як вдалося досягти таких результатів?

Модель бутікової юридичної фірми є найбільш ефективною у взаємодії з клієнтами, оскільки передбачає безпосереднє спілкування партнера з клієнтом, особистий контроль за виконанням доручення та повну відповідальність за результат. Водночас, наявність партнерських зв’язків із колегами в інших регіонах України та за кордоном дає змогу розширити спектр професійної правничої допомоги, яку може бути надано клієнту.

Щодо участі в професійних рейтингах та відповідного визнання з боку клієнтів – тут визначальним чинником є саме фаховий підхід і злагоджена командна робота. Разом з колегами прагнемо якісно виконувати свою роботу й водночас не забуваємо ділитися своїми професійними здобутками з правничою спільнотою.

Якими принципами керуєтеся у кадровій політиці, як обираєте працівників?

Формування сильної професійної команди є однією з ключових умов ефективної діяльності нашого Адвокатського об’єднання. Процес добору кандидатів базується на поєднанні формалізованих процедур та ретельного оцінювання особистих і професійних якостей потенційного працівника. Насамперед, акцент робиться на мотивації, ціннісних орієнтирах та загальній сумісності з колективом. Надалі проводиться аналіз практичного досвіду, глибини фахових знань, здатності до стратегічного мислення та орієнтації в судовій практиці.

Одним із важливих стратегічних напрямів розвитку адвокатського об’єднання є формування власного кадрового резерву. З цією метою команда активно залучає до роботи студентів старших курсів юридичних факультетів, які демонструють високий рівень мотивації, глибокі знання теорії та зацікавленість у практичному застосуванні права. Для них передбачено проходження стажування та участь у реальних правових проєктах під наставництвом досвідчених адвокатів.

Залучення студентів дозволяє не лише надати молодим правникам можливість реалізувати себе у професійному середовищі, але й поступово формувати команду, яка поділяє цінності об’єднання, його підходи до роботи та культуру відповідальності.

Ми переконані, що інвестування в молоді таланти – це шлях до сталого розвитку юридичної практики, збереження професійного рівня команди та формування нової генерації адвокатів, для яких якість, етика і партнерський підхід є беззаперечними пріоритетами.

Які практики АО сьогодні найбільш затребувані серед клієнтів?

Зважаючи на те, що серед постійних клієнтів нашого об’єднання значну частину становлять аграрні компанії, ми маємо глибоку експертизу у супроводі справ, пов’язаних зі стягненням заборгованості з контрагентів. Це, зокрема, стосується спорів, що виникають у межах виконання договорів поставки та вексельних зобов’язань, переданих в рахунок оплати за товари. Робота ведеться як у судовому порядку, так і шляхом досудового врегулювання спорів, залежно від доцільності та інтересів клієнта. Суттєву частину практики також становить стягнення заборгованості на користь клієнтів за контрактами, укладеними з іноземними юридичними особами. Така категорія спорів є наслідком активної участі українських компаній у міжнародній торгівлі. У зв’язку з цим додаткову актуальність набуває правове консультування щодо управління валютними ризиками, а також запобігання застосуванню штрафних санкцій з боку податкових органів.

Окрім того, протягом тривалого часу надаємо правничу допомогу будівельним компаніям, у тому числі у спорах з контролюючими органами. Зокрема, йдеться про правове супроводження процедур отримання дозвільної документації, а також оскарження неправомірних рішень, дій або бездіяльності відповідних органів.

Яких справ додалося у зв’язку із повномасштабним вторгненням?

У зв’язку з повномасштабною війною в Україні суттєво зросла кількість справ, пов’язаних із сімейними спорами. Зокрема, йдеться про справи щодо розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні. Особливістю таких справ є те, що вони дедалі частіше виходять за межі юрисдикції України.

Адвокати нашого об’єднання здійснювали представництво інтересів клієнтів у спорах, сторони яких перебували за межами України – в одній або навіть у різних іноземних державах. Окрему категорію становлять звернення, подані в інтересах клієнтів до міністерств юстиції іноземних країн відповідно до положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Такі дії були зумовлені зростанням випадків вивезення дітей за кордон одним із батьків без згоди чи відома іншого, що стало поширеним явищем у контексті масового переміщення громадян після вторгнення російської федерації.

Окрім того, актуальним напрямом діяльності стало правове консультування військовозобов’язаних громадян. Йдеться про надання правничої допомоги клієнтам у відносинах із територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), зокрема щодо дотримання законодавства, оформлення документів для отримання відстрочки від мобілізації, а також інших процедур, передбачених чинними нормативно-правовими актами.

Зміна суспільних умов та викликів вимагає від юристів не лише високого професіоналізму, а й здатності оперативно адаптуватися до нових потреб клієнтів, водночас зберігаючи якість і юридичну обґрунтованість кожного кроку.

У період воєнного стану виникають нові виклики, які змушують переглядати підходи до вирішення окремих видів спорів. Чи стикалися з такими справами і як вирішували їх?

Так, безперечно, воєнний стан суттєво вплинув як на кількість, так і на характер спорів, з якими ми працюємо. Зокрема, з’явилися нові правові виклики, які потребують нестандартних рішень та оперативної адаптації до змін у законодавстві.

Одним із найбільш поширених прикладів стали сімейні спори з міжнародним елементом, що виникають через вимушене переміщення громадян за кордон. У таких справах виникає низка складнощів: від встановлення юрисдикції й забезпечення належного повідомлення сторін до застосування міжнародних конвенцій.

Також змінилася динаміка у спорах, пов’язаних із виконанням зобов’язань. Наприклад, за договорами постачання чи оренди. Поширеними стали ситуації, коли сторони посилаються на форс-мажор або істотну зміну обставин. Тут важливо зважено оцінювати кожну справу: чи дійсно існують підстави для звільнення від відповідальності, чи є можливість для реструктуризації зобов’язань. У таких випадках ми часто орієнтуємо клієнтів на досудове врегулювання, зокрема через медіацію, аби зменшити фінансові та часові витрати для клієнтів.

Таким чином, нові реалії не лише змінили обсяг звернень, а й актуалізували потребу в гнучкості та комплексному підході адвоката.

Сьогодні зростає кількість судових спорів, які ініціюються батьками з метою уникнення мобілізації. Чи траплялися такі випадки у вашій роботі?  Яка судова практика у цій сфері? 

Наразі таких випадків у моїй практиці не було. Однак, якщо навіть клієнт і звернувся би до мене з таким дорученням, я надала б йому вичерпну консультацію щодо абсурдності подібних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 та ратифіковано Україною 27.02.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Такі положення повністю дублюються у нормативно-правових актах України.

Нещодавно Фундація DE JURE провела дослідження «У найкращих інтересах батька: як зловживають правами дітей під час мобілізації», де було проаналізовано рішення судів першої інстанції, ухвалені у 2022-2023 роках. Вказані дослідження підтвердили, що у справах про права та інтереси дитини такими правами та інтересами більшість суддів повністю нехтували.

Незважаючи на сумні результати цих досліджень щодо рішень судів першої інстанції, аналіз постанов Верховного Суду свідчить про сформовану судову практику, яка повністю відповідає концепції «якнайкращого забезпечення інтересів дитини», нормам національного законодавства та міжнародним актам.

Для прикладу, у постанові від 10.11.2023 Верховний Суд за результатами розгляду справи № 401/1944/22 залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов наступних висновків:

• заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав,не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини;
• суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 Сімейного кодексу України, та порушує інтереси дитини;
• саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов’язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України для позбавлення батьківських прав.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 214/5134/22.

Також Верховний Суд у постанові від 29.11.2023 у справі № 607/15704/22 виснував, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19).

Ви як адвокат супроводжувала проекти для компаній Porsche Mobility, Vamed Ukraine, Corteva Agriscience, Dupont Ukraine, Strube Ukraine GMBH, FM Logistic, Agrotrade ND та інших. Які кейси були найцікавіші?

Один із найбільш цікавих кейсів, який ми супроводжували, стосувався великої української компанії-виробника сільськогосподарської техніки. У період пандемії COVID-19 вона уклала контракт на поставку обладнання з італійським партнером, але через локдауни і зупинку виробництва за кордоном постачання було зірвано. Замовник (українське агропідприємство) подав позов до нашого клієнта з вимогою стягнення багатомільйонної суми збитків за невиконання зобов’язань.

На перший погляд, справа виглядала безнадійною: строки справді були порушені, а постачання не здійснено. Проте, ми побачили шанс – у контракті була доволі нечітка, але наявна умова про форс-мажор. Ми вирішили побудувати захист на доказуванні того, що зірване постачання є наслідком форс-мажорних обставин, хоча клієнт не мав відповідного сертифікату ТПП на момент порушення.

Ми звернулися до Торгово-промислової палати з ретроспективним запитом, долучили свідчення італійських контрагентів, листування, внутрішні документи з логістичної компанії, а також експертний висновок про міжнародні торгові обмеження, які діяли в той період. У суді ми довели, що ситуація була не лише непередбачуваною, а й такою, що об’єктивно унеможливлювала виконання зобов’язань.

Господарський суд першої інстанції задовольнив позов. Ми оскаржили рішення та виграли і в апеляції, і в касації. Ба більше, ця справа стала підставою для ширшого обговорення застосування форс-мажору у господарських договорах під час пандемії, її цитували в кількох галузевих публікаціях. Для нас цей кейс був важливим не лише як успішний результат для клієнта, а й як приклад того, як правильна юридична стратегія може змінити хід, здавалося б, програшної справи.

Які виклики сьогодні стоять перед українською адвокатурою?

Понад три роки повномасштабної війни кардинально змінили умови, в яких працює українська адвокатура. Сьогодні адвокати не лише захищають права клієнтів, а й виступають опорою правової стабільності в умовах кризи.

Серед основних викликів:

• обмежений доступ до правосуддя – у деяких прифронтових регіонах зруйнована судова інфраструктура, евакуація установ, нестабільний зв’язок та безпекові ризики (оголошення повітряних тривог, повідомлення про замінування приміщень судів) ускладнюють здійснення захисту та представництва;
• порушення професійних гарантій – фіксуються часті випадки втручання у діяльність адвокатів, порушення таємниці спілкування з клієнтом, недопуск до процесуальних дій;
• фізична небезпека – адвокати продовжують працювати у прифронтових регіонах, часто без належного правового захисту від мобілізації чи загроз життю;
• емоційне виснаження – постійний стрес, втрата близьких, клієнтів чи колег посилює ризики професійного вигорання.

Попри складні обставини, адвокатура України зберігає свою професійну гідність та продовжує виконувати ключову місію – захист прав і свобод в умовах війни.

З точки зору адвоката як можете наразі охарактеризувати роботу української судової системи? Що, на Вашу думку, необхідно докорінно змінювати чи поліпшувати?

Як адвокат можу зазначити, що робота судової системи України в умовах воєнного стану заслуговує на окрему увагу. Значна частина судів, попри надзвичайні обставини, продовжує здійснювати правосуддя, забезпечуючи доступ громадян до захисту своїх прав. Судді та працівники апаратів судів демонструють гнучкість, професійність та здатність адаптуватися до складних умов.

Окремо хочу зазначити про цифровізацію процесів у суді – запровадження ЄСІТС та підсистеми «Електронний суд», який став дійсно зручним інструментом для адвокатів, особливо в умовах воєнного стану та віддаленої роботи. «Електронний суд» дозволяє подавати процесуальні документи, отримувати судові рішення, відстежувати рух справ у режимі онлайн, що значно економить час і ресурси. Також система забезпечує своєчасну комунікацію з судом без необхідності фізичної присутності – це особливо актуально при розгляді справ у віддалених судах або в регіонах з ускладненим доступом.

Разом з тим, судова система потребує докорінного перегляду в кількох ключових аспектах. Насамперед, це стосується кадрового оновлення. На жаль, частина судів досі працює з надмірним навантаженням через нестачу суддів, що негативно впливає на строки розгляду справ, створює нерівномірність у доступі до правосуддя в різних регіонах та спричиняє зниження якості судових рішень. Наприклад, наразі ми супроводжуємо декілька господарських справ, рішення по яких оскаржені опонентами до Центрального апеляційного господарського суду. Враховуючи нестачу суддів у цьому суді, розгляд апеляційних скарг колегіями суддів призначаються вже на жовтень 2025 року.

Не менш важливим є підвищення прозорості та єдності судової практики. Незважаючи на наявність Єдиного державного реєстру судових рішень, часто спостерігаємо ситуації, коли однакові правові питання вирішуються по-різному в судах різних інстанцій чи навіть в межах одного регіону, що наразі знижує довіру до системи й створює правову невизначеність.

Поговоримо про відпочинок. Яким видам дозвілля надаєте перевагу?

В адвокатській практиці складно знайти час для повноцінного відпочинку – між підготовкою процесуальних документів, судовими засіданнями та спілкуванням із клієнтами. Проте емоційне розвантаження є не менш важливим, ніж професійна ефективність. Саме тому намагаюся знаходити час для відпочинку з родиною – це для мене найкраще джерело відновлення. Найчастіше ми виїжджаємо на природу: проводимо час біля водойм, рибалимо, гуляємо у парках. Такі моменти допомагають відновити внутрішню рівновагу та повернутися до роботи з новими силами.

Як вдається утримувати баланс між роботою та родиною?

Утримувати баланс між роботою та родиною – завдання не з легких, особливо в адвокатській професії, яка потребує постійної залученості, високої концентрації та часто непередбачуваного графіку. Проте, з часом розумієш, що цей баланс – необхідність, яка дає сили ефективно працювати.

Особисто мені допомагає чітке планування та вміння делегувати завдання в команді. Крім того, для мене необхідна й підтримка близьких людей, саме це допомагає зберігати мотивацію в складні періоди.

Зрештою, робота і родина – це дві частини одного цілого, які взаємно підсилюють одна одну, якщо знайти для них правильне місце у своєму житті.

Наталія Якімлюк,

Адвокат, партнер АО «АВЕРУМ Лігал»