“Україні потрібна нова філософія виконавчого провадження”, – Оксана Русецька

Пані Оксано, з якими проблемами сьогодні найчастіше стикаються приватні виконавці в Україні у своїй діяльності?

Питання доволі широке, але я можу зупинитись на трьох аспектах – це війна в Україні, неналежне законодавче регулювання, надмірна (іноді навіть занадто) обережність законодавця та регулятора щодо інституту приватних виконавців.

Якою загалом є ситуація з виконанням судових рішень в Україні?

Протягом 2021-2023 років приватними та державними виконавцями фактично виконано 5,1 млн виконавчих документів та стягнуто 55,1 млрд грн, а також забезпечено стягнення до бюджету коштів в сумі 13,9 млрд грн. При цьому на кінець 2023 року на виконанні державних і приватних виконавців перебувало виконавчих проваджень на суму 485,3 млрд грн, що становить 9,3 % ВВП України за 2022 рік.

Із 2023 року сфера примусового виконання рішень вийшла на «довоєнні показники», однак залишається на низькому рівні та потребує покращення.

З детальною інформацією щодо показників виконання можна ознайомитись на сайті Асоціації приватних виконавців України, де за допомогою наших партнерів Проекту ЄС «Право-Justice» на підставі офіційних даних МЮУ підготовлена широка інфографіка з цього питання.

Як би Ви оцінили нинішню модель судового контролю за виконанням рішень судів?

Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль» (законопроект № 9462), який спрямований на удосконалення положень про судовий контроль та забезпечення ефективних механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Передбачається доповнити Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, такими положеннями:

– у немайнових господарських та цивільних спорах за заявою стягувача суд, який ухвалив судове рішення, може зобов’язати боржника подати звіт про виконання судового рішення;

– якщо боржником є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державне чи комунальне підприємство, суд може зобов’язати подати звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору;

– за наслідками розгляду звіту суд може накласти на боржника (у тому числі його керівника) штраф від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму;

– якщо боржник є колегіальним органом, в адміністративних спорах суд може накласти штраф на кожного із членів цього органу, які в межах своїх повноважень не забезпечили виконання судового рішення;

– скарга на дії державного чи приватного виконавця розглядається у 20-денний строк з дня прийняття її до розгляду;

– встановлюються формальні вимоги до змісту скарги на дії державного чи приватного виконавця.

Крім того, якщо боржник не виконує судове рішення про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, стягувач зможе клопотати перед судом змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості такого майна.

З одного боку, чудово, що в країні потрошку починає формуватись нова культура виконання рішень та контролю за їх виконанням, але з іншого боку, повністю підтримую колег щодо питання повноцінного запровадження астренту  (від франц. l’astreinte – примус) у немайнових спорах.

Поняття та правова природа астренту чудово викладена в Постанові ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, з якою раджу ознайомитись всім, кого цікавить це питання.

Запровадження повноцінного астренту у нашому законодавстві є вкрай необхідним, насамперед, щодо рішень про виконання зобов’язання в натурі, виселення, вселення, рішень, які зобов’язують боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Застосування астренту має призводити до ситуацій, коли невиконання рішення буде фінансово невигідним для боржника.

Введення повноцінного астренту в українське законодавство є надзвичайно важливим і в контексті рішень щодо виконання немайнових рішень.

Нам, безумовно, є над чим працювати й надалі в рамках забезпечення належного судового контролю за виконанням судових рішень, та сьогодні ми бачимо позитивні рухи законодавця в даному напрямку.

Як можна пояснити причини низьких показників виконання рішень?

Це не потрібно пояснювати, цього потрібно позбуватись.

Звісно, причинами є неналежне законодавче регулювання, наявність надмірної кількості мораторіїв, які, на жаль, лише зростають, та незавершена реформа сфери примусового виконання рішень.

Ми сьогодні активно працюємо над тим, щоб донести необхідність та важливість продовження реформування сфери примусового виконання та удосконалення законодавства з цього питання. Однак, розуміючи першочергові пріоритети держави, зважаючи на військовий стан, намагаємось ефективно працювати вже з існуючою моделлю.

Також, на мою думку, потрібно культивувати у населення розуміння необхідності виконання судових рішень, формувати нову культуру виконання рішень та повернення боргів, адже порівняно з нашими європейськими партерами ми ще знаходимось на початку цього шляху.

Цифровізація виконавчого провадження має надважливий показник в цьому процесі, адже прискорює виконання рішень та усуває наявність ймовірних корупційних ризиків.

Сьогодні ми розуміємо, що в цілому для громадян тема примусового виконання є не дуже популярною, адже несе в собі заходи примусового виконання та певні  обмеження, але задача як наша, так і парламенту та уряду, – забезпечити механізми, які будуть сприяти підвищенню показників виконання рішень в Україні.

Що, на Вашу думку, варто зробити на законодавчому рівні, аби виконання рішень відбувалося більш ефективно та злагоджено?

Позиція нашої спільноти викладена у законопроекті № 5660, що був прийнятий у першому читанні ще у 2021 році, який ми разом плануємо разом з нашими європейськими партнерами, профільним міністерством та нардепами переформатувати під сьогоднішні реалії та втілити у життя.

Це цілий комплекс дій в напрямку змін та доопрацювання нормативно-правових актів, а також зміна підходу до повноважень приватних виконавців та їх помічників, продовження реформування органів ДВС та, можна сказати, нова філософія виконавчого провадження.

Наскільки активно відбувається реформування самоврядування приватних виконавців, з огляду на 6-річний досвід АПВУ та міжнародну практику?

На сьогодні ми рухаємось до інституційної спроможності самоврядної організації. Моя мета донести, що сильні інституції самоврядування – це гарантії незалежності виконавців.

На мою думку, сьогодні приватні виконавці є однією із найсильніших професійних спільнот в Україні.  І хоча поки що в українському суспільстві не існує чіткого уявлення про статус та роль професійного самоврядування, сприймаючи прагнення професійної спільноти до самоврядування, держава все-таки зменшує свій вплив у відповідних відносинах шляхом передачі певних своїх повноважень відповідному органу самоврядування.

Тож для набуття АПВУ відповідної спроможності ми маємо працювати як єдиний організм, як одна кровоносна система, ми маємо бути ефективними. І кожен член спільноти, кожен створений орган та комітет Асоціації повинен працювати наповну, дотримуючись спільних цінностей та принципів.

Питання саме реформування самоврядування закладено у вже згаданому мною законопроекті № 5660, але на сьогодні ми розуміємо, що війна змінила пріоритети і контекст зокрема парламенту, тому ми разом із партнерами будемо працювати над оновленням та створенням актуального законопроекту з урахуванням змін, які були прийняті у період військового стану. І звісно, розраховуємо на підтримку регулятора в цьому питанні, а також активну роботу парламенту.

Щодо самоврядування – на сьогодні в АПВУ представлена непогана модель децентралізації самоврядної організації. І діяльність Ради приватних виконавців України чудово демонструє той факт, що в РПВУ  повинні бути представлені всі регіони, хоча ми живемо в одній країні і за одними законами, та в дуже різному контексті, і на це потрібно зважати, особливо в період повномасштабного вторгнення.

Так, моє бачення зводиться до того (хоч автори законопроекту № 5660 можуть зі мною не погодитись), що ми повинні розширювати компетенцію регіональних рад шляхом надання додаткових повноважень РПВР. Наприклад, таких як перевірка офісів приватних виконавців, перевірка здійснення діяльності виконавцями регіону забезпечення належного представництва регіональної спільноти тощо, але дуже важливу  роль в цьому процесі відіграє саме активна позиція голови відповідного регіону та складу ради.

Однозначно, підтримую запропоновану в згаданому законопроекті концепцію прямого виборчого права. Але при цьому, на мою думку, нам життєво необхідно зберігати та розвивати, якщо так можна висловитись, місцеве самоврядування без надмірної централізації.

В контексті міжнародного співробітництва та запиту сьогодення саморегулівні організації відіграють ключову роль у становленні та розвитку правничих професій. Міжнародний досвід свідчить про те, що рівень довіри суспільства до правничих професій значно підвищується в тих країнах, де самоврядні організації виконують активну та відповідальну роль.

Наша мета сьогодні також і в тому, щоб досягти належної ваги на державному рівні при прийнятті важливих рішень для сфер, наприклад, примусового виконання, нотаріату та банкрутства. Звісно, я розраховую на підтримку та активну позицію керівників інших СРО. Ми (АПВУ) точно будемо активними, позиція та проблематика, яка є у виконавців, буде донесена до уряду та парламенту, а як керівні органи країни будуть використовувати таку проблематику – це вже інше питання. Тому наше завдання – ставати сильнішими щодня та бути рушійною силою при формуванні державної політики.

Чи потребує змін Кодекс професійної етики приватного виконавця?

Кодекс професійної етики приватних виконавців був ухвалений на 7 з’їзді приватних виконавців України в 2021 році. Враховуючи реалії сьогодення та виклики, з якими стикається спільнота, цей документ однозначно потребує змін.

Принципи, на яких будується професійна етика, є фундаментальними і достатньо відомими для всіх: незалежність, неупередженість, конфіденційність, професійна таємниця.

Однак, етичні дилеми з часом змінюються, на них впливають такі фактори, як конфіденційність в еру IT-технологій, використання ChatGPT, соціальних медіа, і звичайно ж, війна.

В Асоціації приватних виконавців України ведеться системна робота над удосконаленням Кодексу професійної етики. Думаю, що наприкінці цього року ми зможемо побачити оновлену редакцію.

У Рекомендаціях Ради Європи та Європейської комісії з питань ефективності правосуддя зазначається, що виконання судового рішення є невід’ємною частиною основоположного права людини на справедливий суд. При цьому одним з основних елементів ефективної системи примусового виконання судових рішень є розбудова належної професійної етики виконавців.

Кожен член професійної спільноти – важливий для професії. І вчинки одного мають наслідки для всієї професії. Тому дотримання  професійної етики є надзвичайно важливим для нашої професії, особливо враховуючи контраверсійність та кількісний склад приватних виконавців.

У рекомендаціях Європейської комісії з питань ефективності правосуддя закріплені вимоги до кодексів етики виконавців судових рішень, які повинні містити професійні стандарти щодо: інформації, яку виконавці зобов’язані надавати сторонам щодо процедури примусового виконання; правил, що регулюють формулювання повідомлень сторонам, що визначає соціальну роль виконавців, професійної етики (поведінка, професійна таємниця, етичні критерії, що визначають вибір дій тощо); безперешкодного виконання рішень (передбачуваність, пропорційність витрат і термінів виконання); процесуальної гнучкості, ну і, звісно ж, закріплення принципу законності вчинення виконавчих дій.

Мені дуже подобається вираз, що правила професійної етики – це компас, який полегшує пошук відповідей на дилеми, що виникають під час здійснення професійної діяльності. Водночас професійна етика не зводиться лише до певного набору правил, зафіксованих у Кодексі, це – ціла система, яка включає також органи, відповідальні за їхнє дотримання. Тож сьогодні в Асоціації ведеться системна робота Комітету з етики приватних виконавців та Дисциплінарної комісії над вибудовуванням високих етичних стандартів представників нашої професії.

Етика приватного виконавця повинна бути на найвищому рівні, оскільки вона породжує довіру до професії у суспільстві в цілому.

Наскільки популярна в Україні медіація у виконавчому провадженні?

На сьогоднішній день ми лише працюємо над повноцінним провадженням медіації у виконавче провадження в Україні. За допомогою Проекту ЄС «Право-Justise» Асоціацією розроблено законопроект щодо впровадження медіації у виконавче провадження, надання можливості приватним виконавцям здійснювати функції медіатора та можливості повернення виконавчого документа стягувачу на підставі укладення угоди за результатами медіації, а також впровадження медіації дисциплінарні процедури приватних виконавців.

Ми презентувати проект народним депутатам та розраховуємо на його підтримку, зокрема з боку Міністерства юстиції України. Наразі ми додатково вивчаємо міжнародний досвід, зокрема європейських країн, в яких вже досить успішно впроваджена медіація в процедурі виконання рішень.

Також важливо, що в АПВУ було засновано спеціальний Комітет з медіації та інших видів альтернативного врегулювання спорів, який успішно працює з листопада 2023 року під керівництвом приватного виконавця і сертифікованого медіатора Катерини Каращук.

За останні  місяці завдяки діяльності Комітету спільнота приватних виконавців змогла мирним шляхом врегулювати численні спори, зокрема відкликати низку скарг на приватних виконавців з боку сторін виконавчого провадження. Статистка врегульованих спорів у дисциплінарних процедурах становить близько 30%, вважаю це чудовим результатом.

Також Асоціація на початку 2024 року офіційно закріпила співробітництво з ключовими організаціями, які просувають медіацію в Україні: Національною асоціацією медіаторів України, Українською академією медіації, Львівським центром медіації.

Приємним бонусом для нас стала відзнака за підтримку розвитку медіації в Україні від Української академії медіації. АПВУ увійшла до 50 організацій, які отримали таку відзнаку, поряд з Верховним Судом та Міністерством юстиції України.

На якому рівні в Україні перебуває автоматизація та цифровізація виконавчого провадження?

Автоматизація процесів у примусовому виконанні та так звана «цифровізація» виконавчого провадження, безсумнівно, відіграє важливу роль у швидкості виконання рішень та потребує вдосконалення.

Асоціація приватних виконавців України підтримує законодавчі ініціативи, спрямовані на «цифровізацію» виконавчого провадження, та вважає їх одними з ключових для підвищення ефективності примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

«Цифровізація» виконавчого провадження розглядається як один із засобів підвищення його ефективності. При цьому «цифровізація», на думку АПВУ,  повинна бути спрямована не лише на автоматизацію робочих процесів виконавця, а і на впровадження зручних та доступних електронних сервісів для громадян, як один з пріоритетів у розвитку нашої держави. Обговоримо основні зміни.

1. Запровадити нові цифрові інструменти у виконавчому провадженні.

Замість чинного порядку автоматизованого арешту коштів перейти до повноцінної системи електронного арешту коштів та їх списання. Пропонується, щоб АСВП забезпечувала не тільки надсилання в електронній формі постанови про арешт коштів боржника до банку, а і примусове списання заблокованої суми на підставі такої постанови, визначення рахунку боржника, з якого відбудеться списання, з метою уникнення подвійного списання; автоматичне розблокування інших арештованих рахунків у разі достатності на одному або декількох рахунках суми коштів. З метою забезпечення обов’язковості підключення банків до системи та дотримання ними встановленого порядку її функціонування пропонується додатково передбачити у профільному банківському законодавстві відповідальність банку та механізм її реалізації.

Асоціація пропонує парламентарям використати досвід іноземних країн та запровадити таку систему. Зокрема, у Литовській Республіці успішно функціонує система PLAIS. Вона дозволила значно скоротити процес примусового стягнення заборгованості, забезпечити автоматичне блокування і списання грошових коштів боржника, пропорційне стягнення заборгованості на користь декількох кредиторів, пришвидшити розблокування арештованих рахунків. Крім судових виконавців, таку систему також використовують податкова і митні служби. З 2015 року система PLAIS забезпечила стягнення понад 2 млрд євро заборгованості. У Хорватії після запровадження електронного арешту коштів з початку 2011 року із 8,1 млн документів про стягнення коштів на загальну суму 39,7 млрд євро кількість виконаних документів склала майже 7 млн документів (82%) на суму більше 23 млрд євро (58%). Через кілька років після введення електронного арешту коштів за оцінками, складеними для доповіді Світового банку «Ведення бізнесу-2017», Хорватія піднялася з 52 на 7 місце.

Запровадити «захищену суму» на рахунку фізичних осіб у банку із розрахунку на один календарний місяць. Розмір такої суми пропонується визначати Кабінету Міністрів України з урахуванням прожиткового мінімуму. Така сума буде завжди доступна на одному з арештованих рахунків боржника та з метою забезпечення основних потреб життєдіяльності боржника не підлягатиме арешту і примусовому списанню виконавцем.

Слід зазначити, що відповідні норми вже реалізовані у змінах до прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про виконавче провадження», але тимчасово – на період до припинення або скасування воєнного стану та без елементу «цифровізації». Асоціація пропонує імплементувати в українське законодавство такий інститут на постійній основі як соціальну складову повноцінної системи електронного арешту і списання коштів боржників.

Передбачити електронну систему діловодства приватних виконавців з можливістю її інтеграції з АСВП. Пропонується надати Раді приватних виконавців України повноваження на розробку й затвердження такої системи, яка б задовольняла всі вимоги у ефективності і своєчасності здійснення виконавчих дій, виготовлення документів та діловодства приватних виконавців. Розробка та впровадження системи не потребуватиме витрат державного бюджету.

Перевести виконавче провадження в електронну форму, передбачивши, що АСВП забезпечує виготовлення, централізоване зберігання і надсилання документів виконавчого провадження у формі електронного документа.

«Цифровізувати» надсилання документів виконавчого провадження та іншої паперової кореспонденції, передбачивши можливість інтеграції АСВП з електронними системами операторів поштового зв’язку. Документ після його підписання електронним підписом виконавця в один клік автоматично завантажуватиметься до електронної системи оператора поштового зв’язку у формі електронного документа та надсилатиметься адресату у формі його паперової копії. При цьому справжність документа можна перевірити за спеціальним кодом-посиланням на його електронний оригінал.

За боргами у невеликому розмірі Асоціація пропонує встановити режим «спрощеного виконавчого провадження». До відома сторін виконавчого провадження доводитимуться лише основні документи – постанови про відкриття виконавчого провадження та про його завершення. Отримати інформацію про виконавчі дії та ознайомитись з іншими документами виконавчого провадження сторони зможуть, авторизувавшись, за допомогою онлайн доступу до АСВП, яка забезпечуватиме завантаження всіх документів у формі електронного документа, підписаного цифровим підписом виконавця. Граничний розмір суми боргу, у якому застосовуватиметься такий підхід, пропонується визначити не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року.

2. Суттєво розширити функціонал АСВП.

Автоматизувати перевірку майнового стану боржника. Забезпечити за допомогою АСВП автоматичне оновлення електронних запитів до державних реєстрів щодо майна та доходів боржника, аналіз змін у його майновому стані та повідомлення про них виконавця.

Удосконалити процес збирання інформації та даних про арештоване майно, його оцінку та формування лоту для реалізації арештованого майна, інтегрувавши АСВП з електронним кабінетом систем продажу арештованого майна.

Автоматизувати обрахування розміру витрат виконавчого провадження з метою їх подальшого стягнення з боржника у відповідності фактично понесених виконавцем витрат.

Удосконалити електронний інформаційний обмін з інформаційною системою Державної прикордонної служби України. Передбачити автоматичне виключення відомостей про обмеження боржника у виїзді за кордон у разі сплати боржником заборгованості за виконавчим провадження, у тому засобами онлайн сплати заборгованості.

Запровадити автоматичну фіксацію факту ознайомлення сторін виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження, що містяться у АСВП. Передбачити доступ до документів виконавчого провадження за умови авторизації засобами електронної аутентифікації (BankID, MobileID тощо). Надати такому факту юридичного значення.

Запровадити для приватних виконавців за допомогою АСВП автоматизований розподіл виконавчих документів про стягнення адміністративних штрафів на користь держави та у подальшому надати  їм повноваження на виконання вказаної категорії справ.

Початок цифровізації закладено в урядовому законопроекті 9363, який вже пройшов пере читання, а всі вищевикладені ініціативи ми, безсумнівно, будемо продовжувати лобіювати, і  я розраховую, що вони знайдуть своє відображення  як в законодавчих актах, так і в позитивному впливі на ефективність виконання судових рішень.

Як Ви ставитеся до імплементації положень Директиви 2019/1023 про превентивну реструктуризацію у національне законодавство та внесення відповідних змін до Кодексу України з процедур банкрутства?

Ми маємо певні законодавчі зміни протягом останніх років, зокрема зовсім свіжі, які стосуються саме положень Директиви 2019/1023, та  які, на мою думку, свідчать про те, що стрілка годинника у нашого  законодавця на 5 хв більше направлена в сторону банкрутства, ніж примусового виконання рішень.

Мені, насправді,  дуже подобається, як рухаються законодавчі зміни та ініціативи у сфері банкрутства, і хотілось би пришвидшитись в законодавчих змінах у виконавчому провадженні. Сподіваюсь на те, що найближчим часом законодавець зверне свою увагу і на примусове виконання, оскільки  сьогоднішній активний етап євроінтеграції України, на мою думку, може дати новий поштовх продовження реформування системи примусового виконання.

Можна з впевненістю  сказати, що там, де починається процедура банкрутства, закінчується процедура виконавчого провадження і в силу вступають наші улюблені мораторії, про які, власне, багато чого сказано. Але я сподіваюся, що рано чи пізно законодавець почує наші страждання та проблемні питання, і ми з вами отримаємо ідеальний законодавчий акт, який не доведеться врегульовувати судовою практикою.

Тож однією із вже визнаних проблем в процедурах банкрутства є порядок звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави.

Положення Кодексу, які визначають порядок задоволення забезпечення вимог кредиторів після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, не узгоджуються між собою. Статтями 39 та 41 Кодексу визначено, що задоволення забезпечення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Водночас, частиною восьмою статті 41 Кодексу передбачено автоматичне припинення дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

На практиці, як всім нам добре відомо, автоматичного припинення мораторію не відбувається. Забезпечені кредитори для того, щоб отримати та реалізувати майно боржника, яке є предметом забезпечення, мають отримати дозвіл суду. І у тих випадках, коли суд виносить відповідну ухвалу про надання дозволу на звернення стягнення на предмет забезпечення, одночасно разом з цим суд визначає умови щодо реалізації майна боржника в межах процедури банкрутства та під контролем арбітражного керуючого.

Судова практика з цього питання говорить  про її спрямованість на дотримання принципів КУзПБ, зокрема, принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, що забезпечує дієвість механізму забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Неврегульованість відносин щодо звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави, нарешті привернули увагу Міністерства юстиції та  стали предметом Моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сфері банкрутства за 2023 рік.

Частиною чотирнадцятою статті 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (абзац 6 частини п’ятої статті 41 КУзПБ).

Відповідно до частини шостої статті 41 КУзПБ, під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п’ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. У частині п’ятій статті 41 КУзПБ визначено режим звернення стягнення на майно боржника за вимогами до боржника, які не підпадають під дію мораторію. Таким чином, зазначені положення не стосуються задоволення забезпечених вимог кредиторів, на які поширюється мораторій.

Поряд з цим, відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 41 КУзПБ, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Дослідження зазначених положень КУзПБ свідчить про неузгодженість порядку задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення реалізації майна.

З одного боку, КУзПБ чітко встановлено, що мораторій припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів, тобто незалежно від волі суду і сторін, з іншого – визначено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Аналіз судової практики з досліджуваних проблемних питань свідчить про наступне: рішення суду ґрунтуються на дотриманні принципів КУзПБ (судового контролю у відносинах неплатоспроможності/банкрутства, конкурсного імунітету та концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник); процесуальною формою отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, є ухвала суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановлена за результатами розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими; надання пріоритету приписам спеціального закону (КУзПБ) перед нормами ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Основні гравці  цієї процедури кардинально по-різному ставляться до визначення проблеми та її вирішення.

Представники нашої спільноти приватних виконавців та представники банківської спільноти не погоджуються із наявною судовою практикою та пропонували при онлайн-консультації з МЮ  чітко визначити в законодавстві, що мораторій знімається саме «автоматично», тобто без участі суду та арбітражного керуючого.

Своєю чергою, арбітражні керуючі та практикуючі адвокати у сфері банкрутства здебільшого погоджуються з позицією Верховного Суду про важливість оцінки судом кожної конкретної ситуації боржника, необхідність застосування судового контролю під час реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, та можливість використання заставного майна у санації та/або у складі єдиного майнового комплексу.

Це напряму стосується вже підписаного Президентом України Закону про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації. Можливо, він внесе ясність в питанні 170-денного строку, оскільки стаття викладена в редакції, відповідно до якої дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Але, я думаю, ми ще неодноразово стикнемось протягом найближчих років в судових процесах з шановними арбітражними керуючими в питаннях початку дії цієї норми.

Також згаданий Закон вносить зміни в Закон «Про виконавче провадження» в частині зупинення виконавчих дій. Положення, що передбачало зупинення у складі санації, переформатоване у п.8 ст. 34 «Застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів».

Окрім того, ми висловлюємо своє глибоке занепокоєння нормами змін ст. 41, які розширюють дію мораторію на все не заставне майно. Такі зміни, на моє переконання, можуть негативно вплинути на виконання рішень відносно боржників, які перебувають у стані банкрутства.

Яких першочергових кроків потребує реформування сфери примусового виконання рішень?

Це цифровізація виконавчого провадження, продовження реформування сфери примусового виконання, розширення повноважень приватних виконавців, гармонізація законодавства у сфері примусового виконання з іншими нормативно-правовими актами.

Як Ви бачите подальший розвиток професії приватного виконавця в Україні?

Професія приватного виконавця з самого початку своєї діяльності зарекомендувала себе як ефективний інструмент в підвищенні відсотку виконання судових рішень в Україні  та пошуку нових творчих підходів до примусового виконання.

Ми бачимо, що сьогодні приватні виконавці – це партнери держави, які можуть сприяти як наповненню бюджету, зокрема шляхом надання нам повноважень виконувати рішення на користь держави, так і покращення інвестиційного клімату в Україні в цілому – шляхом належного забезпечення виконання рішень судів і інших органів на користь кредиторів.

Крім того, важливим фактором є те, що приватні виконавці, незважаючи на свою невелику чисельність, займають майже третину всього ринку проблемної заборгованості.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет держави, оскільки в такому разі не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Крім того, забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.

Наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень: «Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».

В Державній антикорупційній програмі на 2023-2025 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220, окремо наголошується на недостатньо ефективному виконанні судових рішень та підкреслюється необхідність його удосконалення (п. 2.1.4.4). Адже невиконання судових рішень і відсутність захисту прав власності несе серйозні корупційні ризики та вкрай негативно впливає на економічне життя країни. А саме виконання судових рішень є недостатньо ефективним, зокрема у зв’язку з обмеженими можливостями виконання  рішень приватними виконавцями, а також через необґрунтовані мораторії щодо примусового виконання рішень, боржниками, якими є державні підприємства.

На початку 2024 року Європейська Комісія схвалила План України у межах Інструменту ЄС Ukraine Facility на 2024-2027 роки, який визначає умови отримання 50 мільярдів євро макрофінансової допомоги. Фінансування спрямоване на допомогу Україні у підтриманні адміністрації, виплаті зарплат та пенсій, наданні основних державних послуг та підтримці відновлення та реконструкції, поки вона продовжує захищатися від агресії.

Реформи виконання судових рішень та цифровізації судової системи стали одними з основних у Компоненті І Ukraine Facility (п. 2.1): «Виконання судових рішень є ще однією запорукою функціонування ринкової економіки та верховенства права. У контексті примусового виконання судових рішень в Україні, насамперед, спочатку буде розроблено Дорожню карту щодо реформування примусового виконання судових рішень та вдосконалення діяльності державних та приватних виконавців з урахуванням поточної ситуації».

Також нещодавно суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський в інтерв’ю «Укрінформ» зазначив: «Проблема виконання рішень національних судів набагато ширша за відносини України та ЄСПЛ. Стоїть питання про здатність держави в принципі забезпечувати верховенство права – без виконання остаточних судових рішень його бути не може. Очевидно, що це загрожує виконанню Україною вимог для вступу до Європейського Союзу. Адже цілком зрозуміло, що країна-кандидат на вступ до ЄС повинна мати здатну нормально функціонувати національну правову систему. А без розв’язання сталих проблем виконання остаточних судових рішень вона такою визнана бути не може».

Отже, можна зробити висновок, що розвиток інституту приватних виконавців потрібен нашій державі, адже приватні виконавці сьогодні – це забезпечення справедливості, стимулювання довіри та підвищення інвестиційної привабливості!

Оксана РУСЕЦЬКА,

Голова Асоціації приватних виконавців України, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області