Уляна Шадська: «Потрібно об’єднати законодавчі інструменти та ідеї людей, щоб збудувати країну, у якій буде панувати верховенство права»

Уляна Шадська – юристка, керівниця проектів в ГО «Експертний центр з прав людини». Експертка у галузі інформаційних прав людини та розвитку соціальних проектів у сфері безпеки.

– Уляно, які Ви можете назвати основні проблеми у сфері захисту прав людини в Україні?

– Деякі дослідження показують, що населення переважно стурбоване забезпеченням соціально-економічних потреб людини. Водночас, правозахисники до списку проблем скоріше віднесуть порушення громадянських прав. Актуальною є проблематика дотримання права на справедливий суд, особистої недоторканості, свободи вираження поглядів, думки, совісті й релігії тощо. Тому, на мій погляд, потрібно зосереджувати увагу на аналізі ситуації окремо в кожній галузі.

Наприклад, одним з напрямків розвитку демократії в Україні є забезпечення права людини на захист персональних даних. Кожного дня, щоб отримати необхідні послуги, нам доводиться надавати великий обсяг інформації про себе різним структурам, організаціям тощо. Погоджуючись на обробку своїх даних, маємо бути впевненими, що вони будуть належно захищені, що завтра ми не побачимо їх в Інтернеті, про них не дізнаються треті особи та не використають у власних інтересах.

–Законодавство щодо захисту персональних даних недостатньо дієве?

– Сьогодні діє законодавство, яке гарантує право людини на захист персональних даних. Але, незважаючи на це, зберегти своє приватне життя недоторканим виявляється неабияким зусиллям.

Серед поширених випадків порушень можна назвати такі: державні чи приватні установи збирають, використовують, поширюють персональні без законної підстави та обґрунтованої мети; недотримання прав осіб на інформування про операції з обробки персональних даних, які їх стосуються; в установах чи організаціях відсутні внутрішні політики безпеки, які б регламентували порядок доступу та обробки даних в інформаційних системах (особливо це стосується бізнес-середовища); незаконне надання доступу або розкриття для широкого загалу «чутливої» категорії даних (наприклад, медичних, біометричних) тощо.

Здебільшого, порушення принципів захисту інформації є наслідком службової (професійної) недбалості, відсутності належного контролю та низької правосвідомості осіб, чиї дані обробляються.

– Мета Вашої нинішньої роботи – правопросвітництво. У яких сферах найпростіше та найскладніше цим займатися?

– Так, просвітництво – важлива частина моєї роботи, але вона поєднується з комплексом інших заходів. Ми розробляємо наші ініціативи на основі попереднього аналізу проблеми та її причин. Вже потім ставимо перед собою завдання, створюємо необхідний контент та, у разі потреби, проводимо просвітницькі заходи.

Думаю, немає сфер, де цим займатися просто чи складно. Передусім, має бути чітке розуміння, яку проблему може вирішити просвітництво. Наприклад, якщо ми ставимо ціль знизити рівень порушень у сфері захисту персональних даних, то підвищення обізнаності осіб про їхні права – це буде лише одне із завдань.

–У Вас є досвід роботи з новою поліцією України. Як вважаєте, чи на достатньому рівні налагоджена взаємодія громади та поліції, чи стали люди більше довіряти правоохоронцям?

– Безпека громад є одним з напрямків діяльності Експертного центру з прав людини. Наші експерти проводять комплексні дослідження у цій сфері, розробляють та впроваджують інноваційні моделі правоохоронної діяльності, проводять навчальні заходи для органів місцевого самоврядування, поліції та мешканців.

У Законі України «Про Національну поліцію» визначена необхідність розвитку взаємодії поліції і населення. Тепер рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Як свідчить наш досвід, за три роки було зроблено багато кроків у напрямку подолання бар’єру в комунікації̈ між поліцією та населенням. В українських громадах збільшується кількість ініціатив, спрямованих на створення безпечного середовища. Це хороший показник того, що в суспільстві з’являється розуміння спільної відповідальності за якість життя.

Налагодження взаємодії є складним і тривалим процесом. Досить часто чую твердження: «У нашій громаді вже є комунікація з органами влади, проте ще немає партнерства». Тобто, є ідеї щодо вирішення конкретної проблеми, але ще немає бачення, як це можна зробити у взаємодії. Не все одразу. Саме через успіх та поразки вчимося створювати позитивний досвід!

– Ви підтримуєте філософію децентралізації влади? Можливо, наші громади не готові до цього?

– Повертаючись до теми безпеки, я підтримую підхід щодо посилення ролі громади у формуванні ефективних місцевих політик (програм). Коли мешканці визначатимуть потреби та пріоритети правоохоронної та іншої діяльності на території за місцем проживання.

У цьому контексті важлива готовність влади ОТГ створювати відповідні механізми, розробляти нові стратегії роботи, активізувати жителів та співпрацювати з ними. Адже мотивувати людей стати партнерами для спільного пошуку рішень – це непросте завдання, оскільки потребує детальної підготовки та певних дій.

–Чи згодні Ви із твердженням, що життя завжди змінює на краще активна меншість? У кожній громаді можна знайти таких лідерів, які поведуть за собою пасивних людей?

– Безперечно, у кожній громаді є люди, які готові стати рушіями змін, ініціюючи їх кожен на своєму рівні. Завдяки активній участі громади у розробці й ухваленні рішень можна вплинути на розвиток місцевої політики у різних сферах. Тому протягом трьох років наша діяльність була направлена на посилення здатності громад формувати стратегії у сфері безпеки.

Думаю, що для успішного майбутнього потрібно об’єднати законодавчі інструменти та ідеї людей, щоб збудувати країну, у якій замість насилля, конфліктів і шкоди довкіллю буде панувати верховенство права, спільна відповідальність, нові можливості та розвиток.

–Що може зробити кожен громадянин для поліпшення захисту своїх власних прав?

– Передусім, знати про свої права та інструменти захисту в разі їх порушень.