“Війна закінчиться, але стосунки, які ми побудуємо зараз, залишаться з нами і з нашими дітьми”, – Світлана Трофимчук

Пані Світлано, які ключові зміни Ви спостерігаєте у сфері сімейного права за останні роки?

Останні роки принесли суттєві зміни в сферу сімейного права. Однією з найпомітніших тенденцій стало збільшення справ, пов’язаних із транснаціональними шлюбами та питаннями захисту дітей у таких ситуаціях. Також зростає увага до рівного розподілу обов’язків батьків після розлучення. Цифровізація процесів, як-от можливість подання документів онлайн чи дистанційні засідання суду, значно полегшила доступ до правосуддя, проте створила виклики, зокрема щодо конфіденційності даних і технічних складнощів.

Ви згадували, що збільшилася кількість конфліктів, пов’язаних із дітьми. Що саме стало причиною цих проблем?

Під час війни діти стають чи не найболючішою темою в сімейних спорах. Особливо це стосується розлучених пар. На жаль, часто жінки маніпулюють дітьми, обмежуючи батьків у спілкуванні. Це трапляється з різних причин: через страх, небажання відпускати дитину до іншого міста чи просто через образу на колишнього чоловіка. Водночас багато чоловіків, які перебувають у зоні бойових дій або служать у ЗСУ, просто фізично не можуть брати участь у житті дитини так, як вони б цього хотіли. Це породжує нерівність і, на жаль, іноді конфлікти.

Що б Ви порадили родинам, які зараз переживають кризу?

Найголовніше — це спілкування. Говоріть, слухайте одне одного і не бійтеся звертатися за допомогою – до адвоката, психолога чи медіатора. У сучасному світі немає нічого соромного в тому, щоб звернутися за підтримкою. І пам’ятайте: у будь-якому конфлікті є можливість знайти рішення, якщо обидві сторони готові працювати над цим. Війна закінчиться, але відносини, які ми побудуємо зараз, залишаться з нами і з нашими дітьми.

З якими проблемами сьогодні найчастіше звертаються клієнти?

Найпоширенішими є такі питання:

• розподіл спільно нажитого майна під час розлучення – через економічні труднощі ці справи стали частішими та складнішими;
• визначення місця проживання дітей – це завжди емоційно складні процеси, адже на перший план виходять інтереси дитини;
• захист від домашнього насильства (на жаль, через стреси війни кількість таких справ зросла);
• питання спадщини, особливо у випадках, коли майно знаходиться на окупованих територіях або спадкодавець перебував за кордоном.

Чи звертаються до Вас за допомогою військовослужбовці або їхні родини? Які проблеми найбільш актуальні?

Так, я працюю з багатьма військовослужбовцями та їхніми сім’ями. Серед найбільш актуальних питань:

• оформлення компенсацій з приводу загибелі захисників, особливо якщо мова йде про цивільних дружин чи дітей від попередніх шлюбів;
• захист прав військових, які стали жертвами дискримінації чи неналежного ставлення;
• соціальне забезпечення – пільги, виплати, питання житла для ветеранів і їхніх родин.

Що можете сказати про складнощі, які виникають у цивільних дружин загиблих воїнів ЗСУ при отриманні компенсацій? Чи ведете такі справи?

Такі справи є у моїй практиці, і вони дійсно непрості. Законодавство України чітко регламентує, хто має право на компенсацію. Якщо пара перебувала у цивільному шлюбі, довести факт спільного проживання може бути складно. Це вимагає ретельної роботи з доказами: показання свідків, документи про спільне майно чи побут. Подібні ситуації демонструють, що законодавство потребує вдосконалення, щоб не допустити дискримінації цивільних партнерів.

Яка наразі ситуація із всиновленням дітей в Україні?

Процес всиновлення ускладнився через війну. Тимчасово припинено процедури міжнародного всиновлення, щоб запобігти незаконному вивезенню дітей за кордон. Натомість активно працюють програми тимчасового прихистку дітей, які залишилися без батьківського піклування. Велика кількість українських родин готові всиновити, але війна створює безпекові й юридичні перешкоди.

Сьогодні у ЗМІ багато повідомлень про насильницьке вивезення українських дітей до росії. Чи вирішується це питання на законодавчому рівні?

Ця проблема стала одним із найважчих викликів для України. Дії росії кваліфікуються як воєнні злочини. Наша держава робить усе можливе, щоб зафіксувати кожен випадок. Органи влади співпрацюють із міжнародними партнерами, такими як ООН і Міжнародний кримінальний суд, для повернення дітей і притягнення винних до відповідальності. За останніми даними, понад 20 тисяч дітей були насильно депортовані.

Ви часто працюєте pro bono. Які справи берете безкоштовно?

Моя основна мета — допомогти тим, хто цього найбільше потребує. Pro bono я працюю у справах, пов’язаних із захистом жертв домашнього насильства, правами дітей, компенсаціями для сімей загиблих військових. Особливу увагу приділяю питанням, що стосуються внутрішньо переміщених осіб. Для мене це не просто робота, а можливість зробити свій внесок у відновлення справедливості.

Розкажіть про один із нещодавніх успішних кейсів, яким Ви пишаєтеся.

Останнім часом я багато працюю над справами, де йдеться про відновлення батьківських прав для чоловіків, які повернулися з фронту.

Один із кейсів, яким я дуже пишаюся, — це справа військового, якого обмежили у праві бачитися з дитиною, поки він служив. Завдяки злагодженій роботі ми не тільки відстояли його право на спілкування, але й допомогли сім’ї знайти компроміс, що дозволило уникнути тривалих судових процесів.

Також я веду справи переселенців, які змушені розлучатися через різницю в очікуваннях або втрату зв’язку. У кожному випадку важливо пам’ятати, що будь-яке рішення має враховувати інтереси дитини та забезпечувати стабільність.

Світлана ТРОФИМЧУК,

Керуючий партнер Адвокатського об’єднання «LexArs»