Владислав Молодід: Законність ведення бізнесу залежить від вимог споживача

Директор, старший юрист ТОВ «Юридична фірма «Молодід і Партнери». У 2015 році був визнаний «Молодим правником року» в номінації «Юрисконсульт» за версією КРМЮ при Міністерстві юстиції України.

– Владиславе, Ви є представником молодого покоління українських юристів. Чи відчувається різниця між динозаврами професії та молоддю?

– Різниця – шалена. Я встиг попрацювати і в бізнес-моделі юридичної фірми, створеної дуже досвідченою юристкою, і в бізнес-моделі юридичної фірми – «інтернет-магазину». Абсолютно різні підходи до залучення клієнтів, різні підходи до їх утримання, різне розуміння суті професії, різний рівень клієнтоорієнтованості.

Динозаври професії працюють дуже консервативно, не публічно, з підкилимними домовленостями і т.д. Молодь більше полюбляє ринкові рейки у відносинах з клієнтом, ринкові методи конкуренції і т.д.

Я не хотів би заглиблюватись у те, що було хорошого і що поганого в обох цих моделях. Але, мабуть, саме бажання пошукати свій ідеальний рецепт поєднання молодості і досвіду, розуміння запитів клієнта і того, як слід ці запити задовольняти, і стало рушієм для прийняття мною рішення створити власну юридичну фірму.

Я вже колись писав на Facebook (до речі, підписуйтесь на аккаунт, буду радий новим знайомствам), що в Україні є два основних типи юридичних фірм. Одні працюють, грубо кажучи, «без вивіски» і вона їм і не потрібна. Інші – навпаки, є гіперпублічними, і більше часу  і ресурсів витрачають на рекламу, ніж на саму клієнтську роботу. Я намагаюсь у своєму юридичному бізнесі поєднати обидва підходи. Через це мало сплю, але, впевнений, воно того варте.

– Чи пам’ятаєте той момент, коли виникла ідея заснувати власну юридичну фірму? Які труднощі виникли на цьому шляху?

– Між ідеєю заснувати власну юридичну фірму і, власне, її заснуванням у мене пройшло може з пару тижнів максимум. Порадився з дружиною, позичив у батька 700 долларів плюс забрав зарплату за останній місяць з останнього місця роботи, придбав стареньку МФУшку, почистив систему на ноутбуці і пішов «на вільні хліба».

В мене був всього лиш один контракт на абонентське юридичне обслуговування, з одним з київських садових центрів. З нього все і почалося. Далі керівник садового центру порадив мою фірму своїм знайомим, ті – своїм. Потім ми запустили корпоративний сайт, почали отримувати якісь замовлення з мережі Інтернет. І так, потроху, фірма почала розвиватись.

Коли чимось загорівся – головне не втратити цей імпульс, не втопити його в бізнес-планах і марудному стратегічному плануванні. Так, це все доведеться робити потім,  в процесі, ночами і з переробітками.

Але не слід готуватись до запуску бізнесу аж надто довго, інакше можна перегоріти. Принаймні, коли ми говоримо про юридичний бізнес – точно.

Юридичний бізнес потребує досить мало основних засобів. Почати можна з одного МФУ, одного ноутбука, однієї пачки паперу і однієї голови на плечах.

– Що можете порадити юристам-початківцям, які мають такі ж амбітні цілі?

– Спочатку обов’язково попрацювати в чиємусь юридичному бізнесі. Побачити все зсередини. Є речі, які знає кожен юрист-практик, але які у підручнику не напишеш і навіть на курсах для молодих юристів не розповіси.

Цей бізнес, як і будь-який інший потрібно зрозуміти, відчути, подивитись, як він працює, спробувати себе в ньому найманим працівником. І тільки після цього починати його з нуля в рамках створеної собою фірми.

Плюс, по можливості, поки вчишся  – варто бігати по різних тренінгах і семінарах, які читають саме юристи-практики. Професор, доктор юридичних наук, який жодного разу в житті не був в судовому засіданні, ніколи не навчить, як себе в ньому поводити, і не розповість дрібниць, які часто вирішують суть справи.

– Ваша фірма спеціалізується на юридичному обслуговуванні підприємств, реєстрації бізнесу. Чому обрали саме цю нішу?

– Ми надаємо послуги щодо первинної реєстрації, перереєстрації  і юридичного абонентського обслуговування ТОВкам, ФОПам і громадським організаціям (останні не є бізнесом, є неприбутковими організаціями).

Щодо абонентського  обслуговування бізнесу – так склалось «історично». Мій вчитель у професії свого часу кинула мене «на амбразуру» обслуговування великого туроператора з мережею турагентів по всій Україні та кількох інших бізнесів у сфері авіації, IT, агросфері у дуже молодому віці – 21-23 роки. Варіантів було два: або облажатись, або дострибнути до поставленої мені високої планки.

Здається, вдалось дострибнути. Коли робиш щось, здавалось би, нездійсненне у молодому віці, – «виростають крила». Потім слід набратись досвіду, щоб навчитись ці крила не задирати більше ніж потрібно. Потім стаєш самодостатнім фахівцем.

Фірма, на якій я працював, юридично обслуговувала багато бізнесів, я знав цю роботу добре, знав чого хоче клієнт, що робити можна і що не можна. Тому питання, працювати в цій ніші чи ні, для мене навіть не стояло. Ця ніша – те, що я знав і знаю найкраще. Відповідно, мені не складно обрати необхідний мені персонал у цій ніші, оцінити ризики тих чи інших кроків тощо.

Щодо реєстрації. Ринок юридичних послуг складається таким чином, що є ряд послуг, які юристи столиці продають вже навіть не як послуги, а як товари. З чітко визначеними характеристиками, з більш-менш зрозумілим таймінгом і т.д. Ці «послуготовари» є дуже затребуваними. Мова йде про реєстрацію ФОП, реєстрацію ТОВ, реєстрацію ГО, вичитку документів при купівлі нерухомості.

Люди не мають ані часу, ані достатньої компетенції щоб займатись реєстрацією ФОПів, ТОВок, громадських організацій, громадських спілок, змінами директорів, учасників, кведів, місцезнаходження, розміру статутного капіталу, приведенням статутів юридичних осіб у відповідність до чинного законодавства. Тому переважна більшість юридичних фірм надають такі послуги. Моя в тому числі.

До того ж, навіть завдяки заснуванню своєї власної фірми я пройшов шлях реєстрації бізнесу від А до Я. А коли став ще і фізичною-особою підприємцем – пройшов його повторно. Не бачу причин, чому б фахово не допомогти пройти цей шлях іншим людям.

Вважаю, що бізнес та громадські діячі насамперед мають навчитися делегувати, а вже потім запускати власні проекти. Бізнеси і громадські рухи, які не можуть делегувати навіть реєстраційні дії своїм юристам – приречені на неефективну організацію своїх процесів.

Делегування внутрішніх операційних  процесів юридичної особи відповідним фахівцям – юристам, бухгалтерам і т.д. має бути правилом №1 для кожного керівника проекту. Інакше і керівник, і проект потоне у операційному болоті, в якому директори плавають погано і повільно, а юристи і бухгалтери – добре та швидко.

– Наскільки зараз українські підприємці юридично підковані?

– Я би не ділив українських підприємців на «юридично підкованих» і «юридично непідкованих». Мені більше імпонує поділ за критерієм «вміють делегувати» і «не вміють делегувати». Маю на увазі вміння делегувати свої юридичні проблеми юристам-професіоналам.

Знати все – неможливо. Бути експертом у безлічі галузей – неможливо. Саме тому в сиву давнину і виникла необхідність у професіях. Люди в цьому – не новатори. Будь-які соціальні істоти, взяти хоча б тих же мурах, в процесі еволюції прийшли до того, що кожен повинен виконувати певну функцію в соціумі. І тоді 1+1 дорівнюватиме не 2, а 3 і більше.

Обсяги доступної інформації сьогодні сягають об’ємів, які важко навіть уявити. В тому числі і щодо інформації юридичного характеру (в сфері теорії права, законодавчого регулювання і т.д.). Людина, яка не має вищої юридичної освіти (а підприємець – саме така людина) може витратити сотні годин і днів на читання інформації у певній ніші, у тому числі – юридичній. Але це не зробить такого підприємця юристом, тим паче юристом-практиком з хорошим досвідом. І не зробить висновки такої людини юридично грамотними і доцільними.

Звісно, є підприємці, які читають експертні статті і більш-менш слідкують за новинками законодавства. Також є і підприємці, які законсервували свою бізнес-модель на десятки років і дуже далекі від якісного юридичного оформлення своїх бізнес-процесів. Тут скоріше грає велику роль фактор «розумного споживача».

Ті бізнеси, де споживач вимагає від підприємця робити все юридично красиво, наймають юристів і вдосконалюють і свої юридичні знання, і свій бізнес. Ті бізнеси, де споживач звик до правового хаосу, так і продовжують існувати в режимі юридичної стагнації, допоки не знайдеться новатор, який візьме на себе соціальну місію вивести бізнес у своїй ніші на якісно новий рівень.

Простий приклад. Гляньте на ринок продажу меблів в Україні. Левова частка майстерень та мікропідприємців навіть не мають офіційної реєстрації у якості ФОП або ТОВ. Тобто, по суті, з юридичної токи зору, і підприємцями то не є. Спробуйте придбати кухню, обставити квартиру за безготівкові кошти. Спробуйте купити меблі IKEA в Україні не шляхом «закиньте мені хххх грн. на карту Приват». Це ж не бізнес, це паразитування талановитих менеджерів з продажу на тому, що населення дуже погано знає законодавство про захист прав споживачів. Це паразитування окремих «чорних підприємців» на тому, що люди не бачать різниці між придбанням товару або послуги у зареєстрованого суб’єкта господарювання і скиданням хххх грн. на карту або завезенням пачки готівки у відділ продажу.

Тому мій висновок такий: підприємці сьогодні витрачають рівно стільки часу на юридичну підкованість, скільки вимагає від них їх покупець/споживач/контрагент. А український покупець/споживач/контрагент не так вже багато й вимагає. Але радує те, що з кожним роком споживач стає розумнішим і бізнес змушений приводити свої процеси в законне русло. Хто з підприємців не встигає за запитом свого покупця – зрештою такого покупця втрачає.

– А якою є основна проблема юридичного бізнесу?

– Дуже мало юридичних фірм, керуючі партнери котрих однаково добре розуміються і на юриспруденції, і на сфері продажу, і на додачу відчувають свою соціальну відповідальність за розбудову правової держави в Україні.

Є тисячі фірм, очолювані чудовими професіоналами  в галузі права, які навіть не можуть запустити корпоративний сайт або зробити мінімальний набір рекламної поліграфії. Такі фірми вміють надавати якісні юридичні послуги, але масовий споживач про існування цих фірм просто не здогадується. У 2018 році сподіватись суто на «сарафанне радіо», – м’яко кажучи, не найкраще рішення.

Натомість є сотні юридичних фірм, у яких з сайтами, поліграфією і стратегією продажів все чудово, але послуги надає дуже низькокваліфікований персонал. І, що найнебезпечніше, саме такі фірми сьогодні потихеньку завойовують лідерські позиції на ринку юридичних послуг, тим самим підриваючи довіру людей до юридичної професії в принципі.

Замовник, який повівся на дешеву ціну на сайті юрфірми або на якісно відмальований дизайнером флаєр, часто отримує кепсько відпрацьовану юридичну послугу і зневіряється у доцільності звертання до юристів в майбутньому взагалі. Це, мабуть, найстрашніше, що зараз відбувається на ринку юридичних послуг. При чому це страшно як для власників юридичного бізнесу, так і для споживачів юридичних послуг, та і для українського суспільства загалом.

– Три основні риси ідеального юриста – це…

Намалював у голові з півтора десятки. І зараз намагатимусь викреслити  ті, без яких я собі хорошого юриста не уявляю. Що ж, залишимо такі:

1. Вміння сказати клієнту об’єктивну правду, а не те, що клієнт волів би почути;
2. Вміння ставити себе на місце клієнта і приймати не лише юридичне, але і юридично-фінансове, юридично-організаційне рішення;
3. Вміння працювати не шаблонно.

Поясню детальніше. По пункту 1. Звертається клієнт, який хоче судитись за майно або кошти, на які не має достатніх прав. Достатніх – не з точки зору клієнта, а з токи зору закону, судової  практики і т.д. Клієнт завжди переконаний, що йому всі винні і його всі ображають. Поганий юрист зіграє на амбіціях і незнанні клієнта, виставить клієнту рахунок, а коли справа буде програна – розведе руками з фразою «суд – завжди ризик». Хороший юрист скаже гірку правду клієнтові, навіть якщо це зменшить потенційний дохід юриста. Я не говорю про ситуації, коли досягнення мети неможливе через корупцію в українському судочинстві або новаторство певних категорії справ. Я говорю про справи, результат котрих відсотків на 95 відомий юристу-практику наперед, але завдаток отримати «руки чухаються». У більшій половині випадків юрист може собі уявити, яке рішення буде прийнято у тій чи іншій судовій справі.

По пункту 2. Клієнт може вивчити напам’ять прайси сотні юридичних фірм, але все одно до кінця не розумітиме вартість юридичної послуги. Юрист її теж може не знати до кінця, але точно може співвідносити затратність для клієнта різних сценаріїв співпраці. Я дуже не люблю, коли юрист пропонує людині з низьким рівнем доходів вв’язуватись у дуже ресурсозатратний судовий спір. Я дуже не люблю, коли юрист не пояснює клієнту, що він може зареєструвати людину ФОПом у іншому місті за 2 відрядження, а якщо клієнт почне це робити сам, – з огляду на відсутність досвіду, швидше за все витратить на це близько 5 поїздок і відповідно у 2,5 рази більше коштів на трансфер. І таких прикладів можна навести безліч. Юрист повинен дбати і про свій дохід, і про фінансовий та організаційний добробут клієнта. Лікар, який вилікував один орган, щоб відмовив інший – мабуть, не зовсім правий. Юрист, який надав мегаякісну послугу, вартість котрої доводить замовника до банкрутства – мабуть, не зовсім правий теж. В усьому слід шукати золоту середину.

По пункту 3. Мій особистий біль як власника юридичної фірми. На ринку праці дуже мало юристів, які вміють складати договори, а не заповнювати шаблон реквізитами. На ринку праці дуже мало юристів, які вміють писати Протоколи загальних зборів і Статути, а не підставляти у них паспортні дані. Документи – лише відображення бажань клієнта, обставин, що існують в реальному світі, домовленостей і т.д. Кожні правовідносини, у які вступають замовники юридичних послуг, мають безліч відтінків. Ці відтінки треба відчувати і працювати з ними, переносити їх на папір, а не тупо підставляти паспортні дані або реквізити компаній з одних шаблонів в інші. Юрист, який може створити «з нуля», базуючись на вимогах законодавства і інтересах клієнта, – дуже цінний. Але таких мало.