Володимир Клочков: «Найефективніші дії – це виведення правоохоронців із зони комфорту»

Володимир Клочков — керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Клочков та партнери». Загальний досвід юридичної практики – 14 років, у тому числі 11 років адвокатом. Неодноразово визнавався кращим згідно юридичних рейтингів. Голова Комітету захисту прав адвокатів Асоціації адвокатів України. Має відзнаки та нагороди від органів державної влади. Життєве кредо: «Да будет дано достойнейшему!»

– Володимире, одним із напрямків Вашої діяльності є кримінальні справи. Яка новація КПК  минулого року вразила Вас найбільше?

– Минулого року відбулися дві визначальні зміни у КПК, які, на мою думку, є прогресивним кроком до забезпечення належного захисту осіб від свавілля правоохоронної системи.

Нарешті ми отримали процесуальний механізм оскарження повідомлення про підозру. Можливість оскарження повідомлення про підозру після 2 місяців  з моменту її вручення розв’язує руки захисту у можливості скасування необґрунтованих та незаконних підозр.

Інша новація – це визначення чітких часових рамок здійснення досудового розслідування.

Відтепер строк досудового розслідування почне спливати з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не з моменту повідомлення про підозру, як було раніше. Це сприятиме усуненню існування так званих «фактових справ».

Тепер слідчі повинні завершити розслідування кримінального проступку максимум за півроку, злочину невеликої або середньої тяжкості – за рік, а тяжкого чи особливо тяжкого злочину – за півтора року.

– Чи вірите Ви в дієвість так званої «судової медіації»?

– Це, скоріше, штучний термін, оскільки класична судова медіація і «судова медіація» як способи альтернативного врегулювання спору є біполярними речами. Основна мета класичної медіації – це досягнення консенсусу. Натомість судова медіація базується на компромісах, за яких сторони поступаються позиціями.

На мою думку, така медіація матиме свої результати лише у тих спорах, де можливість дійти компромісу є очевидною. Крім того, запустити процедуру медіації можна лише за взаємною заявою сторін, а тому дієвість цього механізму залежить у першу чергу від бажання і довіри громадян до такої процедури.

Чи зможе суддя стати повноцінним медіатором в Україні – велике питання. Адже суддя, за класикою жанру, є служителем Феміди та керується, насамперед, буквою закону. В цілому ж, закордонний досвід показує, що судова медіація є звичним явищем не лише для країн Європейського союзу, а й для пострадянських держав.

– Як Ви оцінюєте поточну ситуацію щодо захисту професійних прав адвокатів?

– Порушення професійних прав адвокатів в Україні наразі набирають все більш цинічних форм. Від процесуальних порушень до збільшення випадків насильницьких дій проти практикуючих адвокатів. Йдеться про побиття та навіть спроби замахів на життя моїх колег, таких як стрільба. Розслідування зі сторони правоохоронних органів за цими фактами проводять дуже пасивно. Ситуація ускладняється тим, що ні одна з профільних організацій чи комітетів з захисту професійних прав адвокатів не має повноважень правоохоронних органів, таких як розслідування, затримання, передача до суду чи збір доказів. Таким чином ситуація з захистом професійних прав адвокатів наразі набирає критичних обертів.

Я обрав для себе такий вид громадського навантаження і служіння інтересам української адвокатури, як захист професійних прав моїх колег. Я є активним членом практично всіх асоціацій та комітетів, котрі займаються захистом прав адвокатів. Це і Комітет захисту прав адвокатів при НААУ і членство у Раді адвокатів Києва, членство у Комітеті по захисту прав адвокатів ААУ. Крім того, зараз ми активно розвиваємо цей напрямок у розрізі Всеукраїнської профспілки адвокатів.

У цьому контексті, найефективніші дії у складі профільних комітетів – це виведення правоохоронців із зони комфорту. Прес-конференції, скарги – це наші ключові механізми. Адже для того, щоб знову увійти до звичної зони комфорту, правоохоронці  змушені розслідувати ці злочини попри своє бажання. Це тиск на правоохоронців для збільшення їхньої активності щодо розслідувань.

– Чим особлива Ваша юридична фірма?

– 70% справ Адвокатcького об’єднання «Клочков та партнери» – це захист клієнтів від кримінального переслідування. Наша «фішка», те, що відрізняє наше АО від інших юридичних фірм, бюро та Адвокатських об’єднань у тому, що 24 години на добу, 7 днів на тиждень, у випадку проведення процесуальних дій щодо наших клієнтів, ми можемо надати до десяти адвокатів для захисту під час проведення слідчих дій. Це наше ноу-хау. Адвокати «Клочков та партнери»  24/7 готові за першим же телефонним дзвінком виїхати до клієнта та надавати правову допомогу під час проведення обшуків, допитів, затримань.

Адвокати АО «Клочков та партнери» цілодобово знаходяться на чергуванні та готові одномоментно покрити до десяти обшуків. Адвокати, за плечима котрих, десятки обшуків та допитів.

– На Вашу думку, чи потрібно щось змінити у процедурі допуску в адвокатську професію?

– Що треба змінити на законодавчому рівні? Перше і єдине – змінити умови допуску в адвокатуру колишніх процесуальних опонентів – прокурорів, суддів та поліцейських.

Я поясню. Існує таке поняття, як професійна деформація. Людині, яка протягом багатьох років прослужила з боку держзвинувачення чи боротьби зі злочинністю, доволі тяжко одразу перебудувати свою психологію і ставитися до людини так, як повинен ставитися адвокат. Будь-який екс-правоохоронець все одно продовжує ставитися до клієнта, як до злочинця. А це кардинально заважає йому захищати людину і прямо суперечить принципам адвокатської діяльності.

Буде неправильним повністю обмежити доступ екс-правоохоронців та суддів в адвокатуру. Але тут потрібен певний карантин. А це, як мінімум, три роки після звільнення із силових відомств чи правоохоронних структур.

– Яку правову подію минулого року вважаєте найбільш знаковою для адвокатури?

– Тут треба говорити про спроби протягнути законопроект 9055. Він, з однієї сторони, має немало позитивних моментів, які посилять позицію адвоката у процесі. З іншого боку законопроект 9055 містить категоричні моменти, які можуть просто знищити процесуальну незалежність адвоката.

Резюмую, прийняття законопроекту 9055 у нинішньому форматі може стати катастрофічним для української адвокатури. Я вважаю, що доцільніше не приймати новий закон, а змінити старий. Внести у нього поправки із тих позитивних моментів, які є у новому законопроекті.