Воєнний стан «розвʼязав руки» правоохоронним органам і тиск на бізнес тільки зріс, – Лідія Карплюк

Чому Ви обрали своїм професійним шляхом саме юриспруденцію?

Ще в дитинстві я завжди хотіла всім допомагати, заступалася за слабших в якихось суперечках, гостро реагувала на будь-які прояви несправедливості. Коли мене запитували, ким я хочу стати, то відповідала, що адвокатом або президентом. Мені здавалося, що тоді я зможу вирішити проблеми всіх людей і всім допомогти. З часом я зрозуміла, що із президентством все не так просто, а от бажання стати адвокатом нікуди не зникло. Тому свідомо обрала навчання саме за юридичною спеціальністю, хоча деякі люди мене переконували, що навіть вступити у навчальний заклад на бюджетну форму навчання дуже складно, а реалізуватися в професії – тим більше. Але я мала перед собою мету і впевнено до неї йшла.

Які найбільші складнощі траплялися в кар’єрі?

Важко пригадати якісь конкретні складнощі, проте робота адвоката сама по собі складна – і розумово, і морально. Кожна нова справа – це часто заглиблення в якусь зовсім нову сферу правовідносин, для якісного та ефективного результату потрібно розібратися навіть в найменших деталях та тонкощах. Тому найбільша складність – це постійний брак часу.

З 2009 по 2017 роки Ви працювали в органах державної влади та місцевого самоврядування. Чому вирішили піти в адвокатуру?

Я навчалася в Одеській національній юридичній академії (зараз це Національний університет «Одеська юридична академія») за державним замовленням, тому мала обовʼязок відпрацювати три роки в органах Пенсійного фонду України – саме там я і починала свою роботу. З власного досвіду і досвіду своїх однокурсників можу з впевненістю сказати, що насправді виконання обовʼязку відпрацювати три роки на державу не варто сприймати як щось негативне, адже це можливість отримати безцінний досвід, який точно згодиться в подальшому, незалежно від того, де ви будете далі себе реалізовувати. Згодом я перевелася в органи місцевого самоврядування і деякий час працювала на благо свого рідного міста. Знову ж таки, здобула багато нових знань, навичок і знайомств, які часто допомагають мені й сьогодні.

Водночас, бажання допомагати людям в юридичній площині не зникло. У 2016 році відбулася конституційна реформа та запровадження «адвокатської монополії», саме в той рік я подала документи на кваліфікаційний іспит, який успішно здала. А згодом, після шестимісячного стажування, у 2017 році отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Які основні відмінності роботи в держорганах та приватній практиці?

В приватній практиці – особиста відповідальність за результат. Від адвоката часто залежить не просто вирішення якогось майнового питання, а й доля людини. Коли працюєш на державній службі, переважно не йде мова про персональну відповідальність, адже працівник відстоює не свої інтереси чи інтереси людей, а інтереси державного органу чи органу місцевого самоврядування. Також в адвокатурі – великий простір для креативності (звісно, в межах закону), розвитку і професійного росту. А в державних органах все суворо регламентовано – працюючи в одній сфері, робиш переважно однотипну роботу, що з часом може і набриднути. Ну і, звичайно, є відмінність в системі оплати праці: чим сумлінніше і якісніше працює адвокат, тим більшу віддачу він може отримати за результатами своєї роботи, на державній службі можливості збільшення заробітної плати обмежені.

19 грудня 2022 року Ви стали партнером Attorneys at Law «Leshchenko, Doroshenko & Partners». Чи не відчувається гендерна нерівність в керівництві компанії?

Навіть коли я не була партнером нашого обʼєднання, гендерної нерівності я не відчувала ніколи. Більше того, якби вона була, то, мабуть, я би не стала партнером, не мала би змогу поєднувати роботу і материнство, тому я є прикладом її відсутності.

Проте, на мою думку, у будь-якій сфері жінці досягнути карʼєрних висот, маючи сімʼю і дітей, все ж складніше, ніж чоловіку, адже жінка, окрім робочих справ, завжди має неймовірну кількість завдань для забезпечення побуту, виховання дітей та створення гармонії в родині. Тому часом потрібно десь поступатися та жертвувати одним заради іншого, бо часу в добі для жінок не більше, ніж для чоловіків. А вимоги в професійній діяльності для усіх однакові.

Загалом, на юридичному ринку України домінують чоловіки, чи все-таки є баланс?

Думаю, що баланс є, незважаючи на те, що жінкам важче бути ефективними і успішними професіоналами та встигати реалізовуватися в інших сферах життя. Але аналітичний склад розуму, вміння вирішувати багато завдань одночасно та висока відповідальність дають змогу жінкам не відставати від чоловіків, і не лише у юриспруденції.

За результатами дослідження Асоціації адвокатів України Вас визнано Адвокатом року 2023 в практиці «Захист бізнесу». Наскільки змінилася ця практика за останні роки? З якими запитами та проблемами сьогодні звертається бізнес за допомогою?

Воєнний стан «розвʼязав руки» правоохоронним органам і тиск на бізнес тільки зріс, незважаючи на те, що в умовах війни держава повинна, в першу чергу, дбати про економіку і наповнення бюджету, щоб мати ресурси для боротьби з ворогом. У нас же замість підтримки платники податків стикаються зі значними перешкодами, а часом і повним блокуванням роботи через «ефективну» боротьбу правоохоронців зі злочинністю. Прикро, що часто «твори на вільну тему» у формі рапортів оперативних працівників органів безпеки стають підставою не лише для початку фактових кримінальних проваджень, а й агресивних обшуків, арештів рухомого і нерухомого майна, передачі майна в управління АРМА, а часом і безпідставних повідомлень про підозру менеджменту підприємств та застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою із захмарними розмірами застави, або і взагалі без неї. І для того, щоб довести безпідставність версій сторони обвинувачення, скасувати арешти, повернути майно тощо, потрібно витратити не один місяць, а іноді й не один рік. І не всім підприємствам, на жаль, вистачає ресурсу для боротьби. При цьому фактові провадження можуть тривати роками. Підприємства, навіть «відвоювавши» своє майно і можливість працювати, залишаються під постійним ризиком відновлення активних процесуальних дій, наприклад, після кадрових змін у правоохоронних органах. У підсумку наслідки таких проваджень призводять до економічних втрат не лише для власників бізнесу, але й, в першу чергу, для держави.

Адвокатська діяльність – досить складна робота. Як вдається поєднувати роботу та сім’ю, підтримувати внутрішню гармонію?

Дійсно, маневрувати між роботою адвокатом та сімʼєю часом доволі непросто, адже не завжди тривалість робочого часу залежить виключно від тебе чи твоєї команди. У нашій роботі часто виникають несподівані проблемні ситуації, які потрібно вирішити тут і зараз, незважаючи на те, що це може бути вже позаробочий час чи вихідний день. Самостійно виконувати всі завдання і на роботі, і вдома – точно нереально, бо не вистачить ні часу, ні власних ресурсів. І тут точно потрібно делегувати частину як робочих, так і домашніх обов’язків, залишаючи за собою лише контроль за їх виконанням. Тому без команди ніяк, у будь-якій сфері життя. Буду відвертою, мені не завжди вдається делегувати, бо все ж часто маю в голові думку «якщо хочеш зробити щось добре, то зроби це сам», але я з цим борюся. Також без планування й запису своїх завдань і справ важко втримати все в голові та вчасно організувати.

Щоб мати енергію на все і всіх, потрібно не забувати і про себе, постійно поповнюючи свій внутрішній резерв. Добре працює той, хто добре відпочиває.

Що найбільше надихає в роботі та особистому житті?

У роботі надихають реальні результати, коли вдається вирішити проблему клієнта і за це отримати його щиру подяку. Також це можуть бути і результати колег, на які хочеш рівнятися. Упевненості в собі та бажання рухатися вперед додає визнання досягнень чи професійного рівня колегами, процесуальними опонентами, представниками органів державної влади чи судів.

В особистому житті найбільшим мотиватором є моя сімʼя. Це люди, які завжди вірять в мене, підтримують, високо оцінюють – навіть там, де я в собі сумніваюся чи вважаю досягнення незначними. Час, проведений з рідними, завжди мене заряджає і відновлює, тому намагаюся залишати роботу за порогом нашого дому, хоча це не завжди вдається. Пишаюся навіть найменшим досягненням своїх дітей і працюю, зокрема, для того, щоб мати можливість втілювати їхні бажання та мрії, радіти життю і бути щасливою разом з ними.

Чи замислювалися, ким би стали, якби не пов’язали своє життя із юриспруденцією?

Чесно кажучи, ніколи не бачила і навіть не розглядала себе в якійсь іншій сфері. Хоча, після початку повномасштабного вторгнення, коли йшла мова про можливий виїзд з дітьми за  кордон, замислювалася над тим, чим би я могла займатися там. Оскільки це явно не могла би бути адвокатура, то аналізувала те, що вмію і люблю робити. Мабуть, відкрила би кавʼярню зі смачною випічкою, адже це мені непогано вдається, як кажуть мої рідні та друзі.

Розкажіть про своє життя поза роботою: як проводите дозвілля, які хобі маєте?

Якщо це короткий відпочинок – післяробочий час у будні чи вихідні дні – то максимально проводжу час із сімʼєю. Разом ходимо в кіно чи театр, зустрічаємося з друзями, граємо в настільні ігри. Повторюся, що люблю випічку, тому коли знаходжу час, залюбки тішу своїх рідних чимось смачненьким. Цю естафету вже перейняла моя середня донька, яка в свої 9 років почала самостійно випікати солодощі, бо мама не завжди знаходила час робити це разом з нею. І вже три роки вона успішно вдосконалює свої вміння.

Для фізичного і ментального здоров’я – обожнюю йогу.

Якщо часу для відпочинку трохи більше, то намагаюся подорожувати і відкривати наш прекрасний світ. Обожнюю подорожі – як архітектурно-культурного спрямування, коли пізнаєш нові міста, країни з урбаністичного та мистецького боків, так і поїздки, в яких переважно досліджуєш природні чудеса в трекінгових походах. Також взимку любимо з сімʼєю кататися на лижах. Буває і «лінивий» відпочинок влітку на березі моря, хоча його переважно поєднуємо з екскурсіями чи походами.

Чи є улюблені місця, куди хочеться обов’язково повертатися?

В Україні та світі є ще безмежна кількість місць, де я не була, тому стараюся планувати нові подорожі у нові місця. Але, наприклад, в рідні Карпати повертаємося завжди – і влітку, і взимку. Також є країни, природня краса яких особливо вразила: на сьогодні в скарбничці моїх вражень це Ісландія, Норвегія, Швейцарія, туди хотілося б повернутися.

Що побажаєте українцям у цей складний період?

Сили, витримки, віри в нашу перемогу, проактивної позиції і усвідомлення, що від кожного з нас залежить світле майбутнє нашої рідної України. Ніколи не будьте осторонь. Не бійтеся робити навіть найменші кроки, адже в загальному результаті вони приведуть до великої мети.

Нехай якнайшвидше над нами буде мирне українське небо, щоб якнайбільше сімей дочекалося своїх рідних здоровими і неушкодженими, щоб усі мали змогу просто радіти життю в мирний час.

Дуже хочу, щоб наші діти мали щасливе і безтурботне дитинство в Україні, бо саме вони і є нашим майбутнім.

Лідія Карплюк,

Партнерка Grain Law Firm

(до ребрендингу — Attorneys at Law «Leshchenko, Doroshenko & Partners»)