Юридичний фронт цифрової епохи: як право адаптується до нових викликів

Пані Яно, Ви практикуєте в таких галузях як ІТ, медіа, цифрові технології, інтелектуальна власність, захист персональних даних тощо. Як змінилися ці сфери на законодавчому рівні з початку повномасштабного вторгнення?

Безумовно, повномасштабне вторгнення стало каталізатором як прискорених законодавчих змін, так і цифрової трансформації в цілому. Україна — насправді дивовижна країна. Мабуть, одна з небагатьох країн світу, яка під час повномасштабної війни може продовжувати повноцінно функціонувати у всіх сферах життя, приймати закони та втілювати їх в життя.

За період 2022 – 2023 років ми спостерігали декілька важливих змін. По-перше, варто відзначити розвиток правового режиму Дія.City. Хоча цей режим був запущений ще на початку 2022 року, саме в умовах воєнного стану він продемонстрував свою гнучкість та ефективність для ІТ-сектору. За цей час відбулась активна адаптація законодавства для полегшення доступу до такого спеціального режиму: уточнювались податкові стимули, спрощувались вимоги для резидентства у Дія.City, і навіть надавались певні пільги для бізнесу, який релокувався.

По-друге, значні зрушення відбулись у сфері захисту персональних даних. Україна взяла курс на адаптацію законодавства до вимог європейського, зокрема, GDPR, що вилилось у появу нового законопроєкту про захист персональних даних. Він передбачає створення незалежного органу з нагляду, чіткі механізми реалізації прав суб’єктів даних та штрафи, максимально наближені до європейських стандартів.

У медіа-сфері теж відбулась реформа законодавства через ухвалення нового Закону України “Про медіа”, який гармонізує українське законодавство з acquis ЄС (зокрема, Директивою ЄС 2018/1808 про аудіовізуальні медіапослуги (AVMSD). Закон посилює регулювання онлайн-платформ, вводить принципи співрегуляції, передбачає додаткові вимоги до прозорості структури власності та відповідальності медіа у воєнний час.

У сфері інтелектуальної власності також відбулися зрушення, зокрема, у законодавстві про авторське право та суміжні права, яке наразі враховує цифрові виклики, питання використання контенту в інтернеті та нові моделі ліцензування. Зміни також спрямовані на забезпечення більш ефективного захисту прав ІТ-компаній, зокрема їхнього програмного забезпечення та цифрових продуктів.

Загалом, Україна продовжує зміцнювати правове поле в галузях ІТ, медіа та цифрової економіки, демонструючи серйозний потенціал для подальшого розвитку, особливо в контексті євроінтеграції.

Чи мають ці сектори певний потенціал для інвестицій? Приміром, ІТ-сектор (пов’язаний зі штучним інтелектом)?

Абсолютно. Українські сектори ІТ, цифрових технологій, штучного інтелекту та суміжні індустрії не лише залишаються привабливими для інвесторів, а й демонструють стійкий потенціал для зростання.

Навіть в умовах повномасштабної війни український ІТ-сектор показав виняткову гнучкість та адаптивність. Компанії швидко релокувались, зберегли клієнтські контракти та продовжили розвивати продукти на глобальних ринках.

Останні два роки українські стартапи у сфері штучного інтелекту почали активно заявляти про себе на глобальному рівні. Йдеться як про проєкти в галузі computer vision, NLP, так і про військові й безпекові AI-рішення, які з’явились нарівні із запитами оборонного сектору. Цей досвід відкриває можливості для потенційного експорту таких технологій.

Окрім цього, гармонізація українського законодавства відповідно до стандартів ЄС та США, спрощення регуляторних процедур, цифровізація державного сектору створюють додаткову довіру до українського tech-ринку. Багато міжнародних компаній відкривають R&D-центри в Україні, а також підтримують місцеві ініціативи у сфері штучного інтелекту.

Не варто також забувати і про той факт, що людський капітал є однією із найбільших цінностей для руху всієї економіки України. Наша держава має велику кількість висококваліфікованих інженерів та розробників з досвідом роботи на проєктах світового рівня, що робить нас конкурентоспроможними з точки зору формування команд, особливо для AI/ML-проєктів.

На якому рівні знаходиться захист прав інтелектуальної власності (авторське право, торгові марки, комерційна таємниця, доменні імена) в закордонних компаніях, у порівнянні з Україною?

Рівень захисту прав інтелектуальної власності в Україні поступово вдосконалюється, однак у порівнянні з багатьма закордонними юрисдикціями ще зберігається низка викликів, з якими нам доводиться стикатися. Наведу декілька прикладів.

За кордоном (наприклад, в країнах ЄС та США) існують дієві механізми захисту авторських прав онлайн (наприклад, Digital Millennium Copyright Act (DMCA) у США). Також сформована стійка судова практика у вигляді прецедентів щодо використання контенту у цифровому середовищі. В Україні, у 2022 році, було прийнято нову редакцію Закону України “Про авторське право і суміжні права”, яка наближає законодавство до стандартів ЄС. Однак, рівень реального правозастосування та доступу до ефективних механізмів захисту, особливо в Інтернеті, поступається закордонним стандартам. Онлайн-піратство все ще залишається проблемою.

У питаннях захисту торговельних марок теж присутні зони, які потребують вдосконалення. У 2020–2022 роках в Україні були внесені зміни до нормативно-правових актів про торговельні марки – зокрема щодо подання заявки, опозиції та визнання ТМ загальновідомою. Проте судова практика досі не стала послідовною, і багато справ залишаються нерозглянутими. Серед проблем, які продовжують існувати, можна виділити відсутність ефективної боротьби з паралельним імпортом і контрафактом.

У європейських країнах та США процедури реєстрації торговельних марок є більш прозорими й чітко регламентованими. Тут сформувалася усталена судова практика щодо протидії незаконному використанню торговельних марок, що підтверджується великою кількістю показових прецедентів. Крім того, існують ефективні механізми боротьби з недобросовісною конкуренцією, зокрема у випадках кіберсквотингу та фальсифікації. Завдяки таким інструментам, як ICANN/UDRP, компанії мають можливість ефективно вирішувати доменні спори в позасудовому порядку. Також передбачені механізми захисту брендів у міжнародних доменних зонах — sunrise-періоди та системи trademark clearinghouse — які дозволяють убезпечити бренд під час реєстрації нових доменів. В Україні ж наразі відсутній механізм позасудового вирішення доменних спорів, а судовий розгляд таких справ є тривалим і часто потребує значних ресурсів.

Як на міжнародному рівні здійснюється досудове врегулювання спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет? Наскільки поширена практика укладення мирних угод у таких випадках?

На міжнародному рівні досудове врегулювання спорів, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності в Інтернеті, є не лише поширеним, але й часто єдиним раціональним варіантом для сторін. Через високу вартість судових процесів у більшості країн компанії дедалі частіше вдаються до альтернативних способів вирішення конфліктів — від направлення претензійних листів до використання онлайн-арбітражу, який дає змогу досягти результату швидше та з меншими витратами.

Одними з найбільш відомих досудових механізмів захисту авторських прав в мережі інтернет є DMCA-процедура у США та система Content ID, запроваджена YouTube. Вони дозволяють правовласникам реагувати на несанкціоноване використання їх контенту шляхом надсилання повідомлення про видалення (takedown notice) або автоматичного виявлення контенту за цифровими відбитками.

Ще одним ефективним інструментом реагування на порушення є cease and desist letter — офіційне попередження від правовласника з вимогою негайного припинення порушення. У багатьох випадках це перший крок до мирного врегулювання: адресати таких листів зазвичай прагнуть уникнути публічного конфлікту чи судової тяганини, тому йдуть на компроміс та врегулювання.

Також дедалі більше популярності набувають онлайн-платформи для альтернативного вирішення спорів — JAMS (Judicial Arbitration and Mediation Services) або WIPO Arbitration and Mediation Center, які спеціалізуються на інтелектуальній власності. Вони забезпечують конфіденційність, швидкість у вирішенні спору, гнучкість у виборі процедур, міжнародну компетенцію арбітрів і значно нижчу вартість у порівнянні з традиційними судами.

Тому, дійсно, досудове врегулювання у сфері цифрових прав — це не лише правовий, але й часто стратегічний вибір для захисту своєї інтелектуальної власності без зайвих витрат, репутаційних ризиків і затягування процесу.

Як міжнародні ІТ-холдинги розробляють та дотримуються Політик конфіденційності для компанії, співробітників та клієнтів?

У роботі міжнародних ІТ-холдингів питання конфіденційності – це не просто юридичний документ, а стратегічний інструмент довіри, адже вони працюють на перетині юрисдикцій з усього світу. Тут усе починається з фундаментального виклику: як дотриматися вимог одразу декількох законодавств – від GDPR у ЄС до CCPA у Каліфорнії чи PIPEDA в Канаді, не створюючи при цьому хаосу всередині компанії?

Перш за все, потрібно чітко розділити, які правові норми є справді релевантними для бізнесу, а які залишаються поза зоною впливу. Такий «фільтр» — критично важливий, адже саме він дозволяє не загубитись у нескінченних вимогах та сконцентрувати зусилля там, де це дійсно потрібно.

Розробка Політики конфіденційності – це завжди скрупульозний і структурований процес. Він починається не з тексту, а з глибокого розуміння бізнесу: яка мета політики, які саме персональні дані компанія збирає, хто її цільова аудиторія та резидентами яких країн є користувачі, як працює функціонал сайтів чи застосунків, який контент розміщується, з якою метою та як саме відбувається обробка даних тощо. Отже, першим етапом є проведення аудиту даних і бізнес-практик.

Далі стоїть не менш складне завдання: забезпечити реальне дотримання цієї політики. Бо гарно написаний документ — це лише половина справи. Інша половина — це побудова системи контролю, постійний моніторинг відповідності, навчання персоналу, інтеграція змін у щоденну операційну діяльність і, звісно ж, оперативне реагування на нові законодавччі зміни, яких у сфері захисту даних за останні роки з’явилося чимало.

Тож робота з політикою конфіденційності в міжнародному ІТ-холдингу — це не разова задача, а живий процес, у якому юридична грамотність поєднується з бізнес-реальністю, а прозорість — із довірою користувачів.

 Якими основними досягненнями наразі можете поділитися?

Найбільші мої досягнення не завжди гучні чи помітні на перший погляд, але саме в цьому й полягає їхня справжня цінність. Вони народжуються всередині компаній, з якими я працюю: коли бізнес раптом починає бачити в юридичній підтримці не обмеження, а потужний інструмент розвитку; коли команда відчуває впевненість, бо процеси стали прозорими, рішення — обґрунтованими, а ризики — контрольованими.

Мої перемоги — це моменти, коли компанія впевнено і легально виходить на нові ринки завдяки належно підготовленій правовій базі. Коли своєчасне усунення юридичного ризику зберігає репутацію бізнесу. Коли система захисту персональних даних функціонує бездоганно. Коли інвестор отримує чіткі відповіді й ухвалює рішення на користь компанії.

Ззовні це може виглядати як «просто» правильно оформлений договір чи вдало врегульований спір. Але саме з таких щоденних рішень і формується потужна опора для бізнесу. І коли я бачу, як компанії зростають, зміцнюються, проходять кризові етапи – я знаю: моя робота справді має сенс. Це й є мої головні професійні перемоги.

У Вас також є численні грамоти та нагороди. Розкажіть про ці відзнаки.

Найбільше люблю ділитися історією про свою першу професійну відзнаку — звання «Найкращий оратор» на національних судових дебатах серед студентів в Україні. Саме тоді я вперше відчула: я — на своєму місці. Ця нагорода стала для мене не просто приємною відзнакою, а символом того, що мій вибір професії — не випадковість, а внутрішня впевненість у правильному шляху.

Втім, я переконана, що професія юриста — це значно більше, ніж грамоти чи публічне визнання. За кожним досягненням стоять безліч годин наполегливої праці, сумнівів, внутрішньої боротьби і, доволі часто, поразок. Саме через складнощі та виклики відбувається справжнє професійне загартування. І, якщо чесно, найцінніші «нагороди» не лунають зі сцени — вони відбуваються тихо, коли ти не здаєшся, віриш у себе і впевнено крокуєш далі.