Ювелірні вироби на торгах: як приватний виконавець змінює правила гри

В Україні примусове вилучення ювелірних виробів — явище рідкісне. Бюрократія, труднощі з оцінкою, проблеми зберігання та інші організаційні виклики стримують навіть найдосвідченіших виконавців. Вікторія Жданович — приватна виконавиця виконавчого округу міста Києва стала однією з перших, хто успішно реалізував такий кейс.

Вікторія розпочала свою професійну діяльність одразу після завершення університету у 2008 році в Державній виконавчій службі, а згодом — в органах юстиції. Проте у 2019 році вона ухвалила рішення повернутися до виконання судових рішень, ставши приватною виконавицею.

“Виконання судових рішень — це один із найскладніших і водночас найважливіших аспектів правової системи, і я вважаю, це і є моє справжнє покликання”, — зазначає Вікторія.

У жовтні 2024 року в рамках виконавчого провадження, яке проводила Вікторія, на електронних торгах було успішно реалізовано ювелірні вироби на суму 207 022,50 грн. Це стало важливим прецедентом для української практики виконання судових рішень, який показує, що можна успішно реалізовувати навіть нестандартне майно.

— Чому в Україні приватні виконавці майже не працюють з ювелірними виробами?

— Дійсно, за десять років роботи – пʼять у Державній виконавчій службі і пʼять, як приватний виконавець — я майже не стикалася з реалізацією ювелірних виробів на торгах за вимогами кредиторів. У державній виконавчій службі ювелірні вироби зазвичай вилучали митні органи у справах про адміністративні правопорушення. Їх конфісковували на користь держави, і все обмежувалося формальним описом та передачею до Державної скарбниці.

У приватних виконавців ситуація інша.

По-перше, приватні виконавці отримали можливість реалізовувати ювелірні вироби лише з 8 лютого 2022 року після прийняття Міністерством юстиції «Порядку реалізації ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лому і окремих частин таких виробів під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів».

По-друге, оскільки йдеться про коштовності — це досить складна категорія справ і вона має свої особливості — як з технічної, так і з психологічної точки зору.

Перше, з чим ми зіткнулися ще на етапі вилучення прикрас у боржника, — ти не розумієш, чи дійсно вони є ювелірним виробом, чи просто хоч і красивою, але біжутерією. Тому знадобилася окрема експертиза, щоб встановити, які дорогоцінні метали та каміння містяться у виробах та їх вагу.

Крім того, боржники нерідко намагаються довести, що прикраси або предмети мистецтва їм не належать. І справді, якщо у квартирі проживає кілька осіб, буває складно одразу встановити, хто саме є власником майна. Адже квитанції на покупку, якщо вони є, не містять імені покупця. В таких випадках визначити власника можна лише через суд, але без достатніх доказів зробити це доволі складно.

Наприклад, у мене був випадок, коли боржник стверджував, що картини належать іншій особі, але документи, які б це підтверджували, до суду так і не надав. В результаті майно залишилося під арештом, і жодних оскаржень у процесі не відбулося

Інша суттєва бюрократична проблема повʼязана із зберіганням арештованих виробів. Закон вимагає робити це у банківських установах, але у нашому випадку банки відмовилися брати їх на відповідальне зберігання. Тому прикраси довелося зберігати на Київському ювелірному заводі. Можливо, коли такі кейси стануть поширенішими, банки почнуть надавати відповідні послуги, але наразі це виклик і для них.

Також для виконавців постає питання економічної доцільності вилучення і реалізації ювелірних виробів. Процес арешту так званого «побутового» майна боржника — досить дороговартісний, як з точки зору витраченого процесуального часу, так і фінансів, необхідних для проведення експертиз.

Але у підсумку 270 тисяч гривень, які ми отримали з реалізації прикрас, — стали гарним результатом для кредитора. А для мене робота з цією категорією майна — можливістю вдосконалити свої навички.

Останнім часом боржники навчилися приховувати або переписувати майно на родичів, щоб не нести відповідальність. І часто, коли черга доходить до виконання, арештовувати вже просто нічого.

Тому я берусь за справи, які вимагають «нестандартних» заходів: «заходити в квартиру» або працювати з нетиповими категоріями майна, такими як ювелірні вироби, предмети мистецтва, зброя чи навіть криптоактиви (це новий напрямок, що тільки починає розвиватися). Якщо закон дозволяє або не забороняє звертати стягнення на такі активи — я вважаю, що повинна це спробувати.

— Як виглядав алгоритм роботи над  цією справою?

— Це було звичайне рішення суду про стягнення боргу за договором позики, яке потрапило до нас на виконання. Ми відкрили виконавче провадження та почали шукати майно боржника. Але він виявився «битим горішком», який не збирався так просто віддавати борг. Наразі щодо нього навіть порушена кримінальна справа щодо шахрайства. Під час перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання  виконавцем були виявлені ювелірні прикраси. Після їх арешту та вилучення, організовано експертизу щодо якості і ваги виробів, про шо вже згадувала раніше. Знайшли експерта, який має сертифікат на право працювати з ювелірними виробами, — і після їхньої оцінки, передали прикраси на реалізацію через систему електронних торгів «СЕТАМ». Враховуючи процесуальні особливості даного виконавчого провадження, усе це зайняло близько шести місяців, впродовж яких було відкрито декілька виконавчих проваджень.

— Чи виникали труднощі під час торгів?

— Процедура торгів, загалом, є стандартною. Перші з них не відбулися, і це цілком звична ситуація. Потенційні покупці часто чекають другі і треті торги, щоб придбати майно за вигіднішою ціною. На другому етапі, коли стартова ціна знизилася на 25%, прикраси купив ювелір.
Але ця стратегія має свої ризики. Іноді на другому або третьому аукціоні ціна, навпаки, зростає — через азарт учасників, конкуренція між ними стає більш відчутною.

У нашому випадку, хоча прикраси були продані нижче їх ринкової вартості, нам все ж вдалося отримати кошти, які пішли на погашення боргу.

— Ви згадували про психологічні труднощі, з чим вони повʼязані?

— Реакція боржників на вилучення особистих речей часто буває дуже гострою, особливо коли йдеться про предмети, які мають для них емоційну цінність. Під час одного з недавніх вилучень серед майна боржника були статуетки, привезені з різних країн, і було видно, як боляче людям було розлучатися з тим, що для них є важливим як спогади.

Втім, я є членкинею Комітету з медіації та інших видів альтернативного врегулювання спорів Асоціації приватних виконавців України. Це допомагає дотримуватися балансу між емпатією і професіоналізмом та мінімізувати конфлікти навіть у складних ситуаціях.

Окрім того, я завжди пам’ятаю, що і боржник, і стягувач — це люди зі своїми життєвими обставинами. Нікого не можна автоматично вважати «поганим» або навішувати ярлики. За багато років я переконалась, що життя циклічне: часто колишні боржники повертаються до нас як стягувачі, і це для мене є показником довіри до моєї роботи.

—  Чому ви вважаєте, що такі кейси, як ваш важливі для розвитку професії?
— По-перше, вони надихають інших виконавців долати труднощі, які виникають через законодавчі прогалини чи організаційні проблеми. Наш кейс — один з перших, і я впевнена, що після нього ми однозначно побачимо більше прикладів роботи з таким майном.

По-друге, вони вдосконалюють механізми примусового виконання рішень, допомагають формувати практику і нові стандарти в роботі виконавців, покращують правову культуру в цілому, що в кінцевому результаті зміцнює довіру до правової системи України. Прагнення до справедливості — це глибоко вкорінена національна риса українців. Саме тому виконання судових рішень повинно стати у нас невідворотним.

— Що б ви порадили потенційним стягувачам?

— Перед укладанням будь-яких угод важливо ретельно перевіряти репутацію партнера. Знайти інформацію можна через відкриті реєстри, зокрема у Єдиному реєстрі боржників або Автоматизованій системи виконавчого провадження. Звертайте увагу на його досвід у професійній сфері, наявність підтверджуючих сертифікатів і ліцензій, запрошуйте рекомендацій у юридичній інтернет-спільноти або шляхом консультацій з іншими фахівцями в галузі.

Боржники іноді використовують складну ситуацію в країні, щоб уникати виплат, і це вже стало своєрідним інструментом маніпуляцій. Тому я рекомендую на етапі подачі позову одразу звертатися до суду з клопотанням про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржника, що дозволить запобігти його приховуванню і забезпечить належне виконання рішення. Навіть у воєнний час судові рішення мають виконуватись.

І наостанок — шукайте виконавців, які не бояться викликів, відкриті до нових підходів і готові йти небитими шляхами. Це підвищить ймовірність успіху навіть у найскладніших ситуаціях.