№ 1/2020 (січень-лютий)

Від редактора:

Свобода – найцінніше, що може мати людина. Залишатися вільним від умовностей, маніпуляцій ЗМІ, думок інших та власних «тарганів» – талант, не кожному притаманний.

Стаття 22 Конституції України говорить, що права і свободи громадян є невичерпними. Та й справді, мабуть, не варто їх «вичерпувати», адже тоді є ризик дістатися «дна».

Як показує практика, свобода стає загрозою для людей некомпетентних, таких, що вважають себе «експертами» у всіх питаннях, починаючи від впровадження ринку землі до виявлення причин авіакатастрофи.

Істина народжується тільки при дотриманні законів, якими б недосконалими вони нам не здавались. Цей шлях важкий, тернистий, сповнений кропіткої роботи, але лише так ми прийдемо до довгоочікуваного верховенства права.


Зміст номеру:

  1. Чому в Україні не саджають за економічні злочини? (Д. Овчаров)
  2. Погляд крізь час (С. Кульбач, В. Кушнір)
  3. Д. Коломійцева: “Історія земельних реформ в Україні підтверджує факт, що очікування та реальність не співпадали – завжди є третій варіант”
  4. Прблемні питання застосування Верховним Судом практити ЄСПЛ у податкових спорах (Є. Морозов)
  5. Проблематика застосування поліграфа в Україні (Р. Балацький, О. Балацька)
  6. Чому медіація вигідніша ніж судовий процес (О. Горецький)
  7. Медіація і приватні виконаці (О. Юхименко)
  8. Світові стандарти банкруства – порівння з українським законодавством (Н. Тищенко)
Завантажити PDF (2.19 Мб)