Адвокат у медіації: від підготовки клієнта до завершення

Про адвоката в медіації: від підготовки клієнта до завершення розповіли Анжела Кричина – співзасновник, член Наглядової Ради та медіатор Асоціації Сімейних медіаторів України, співзасновник, член Правління та Координатор Соціального проекту Ліги Медіаторів України по співпраці із районними Службами у справах дітей Адвокат з досвідом роботи суддею загальної юрисдикції та Ірина Федорич – медіаторка, кандидатка юридичних наук, Голова Правління та членкиня Асоціації сімейних медіаторів України, членкиня ГО «НАМУ», ГО «Фокус права» запрошена викладачка Школи права Українського Католицького Університету під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектори докладно проаналізували разом з учасниками адвоката в медіації, а саме:

• 1. Що таке медіація та як вона співвідноситься з правничими послугами.
• 2. Медіація та адвокатська практика. Засади участі адвоката в процедурі.
• 3. Види участі адвоката в процедурі медіації. Результат медіації.
• 4. Доцільність медіації – медіабельність спорів.

У рамках характеристики адвоката в медіації акцентовано на наступному:

1. Що таке медіація та як вона співвідноситься з правничими послугами

Медіація — це позасудова, добровільна та конфіденційна структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (або кількох) намагаються:

• запобігти виникненню конфлікту, або
• врегулювати вже наявний спір шляхом переговорів.

Законодавче регулювання:

• Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» (2011 р.) — перша згадка про медіацію, де допомога в доступі до медіації включена до правових послуг.
• Закон України «Про медіацію» (16.11.2021) — визначає:

• принципи, порядок проведення,
• статус і підготовку медіатора,
• права й обов’язки сторін.

• Закон «Про соціальні послуги» (2019 р.), п.18 ч.6 ст.16 — медіація є базовою соціальною послугою.
• Державний стандарт соціальної послуги медіації (2024 р., Наказ Мінсоцполітики №269-Н) — деталізує порядок організації та надання послуги особам із вразливих груп.
• Міжнародна основа — Конвенція ООН «Про міжнародні угоди за результатами медіації» (Сінгапур, 2019), яку підписала Україна.

Законодавчі зміни після ухвалення Закону «Про медіацію»:

1. Внесено зміни до ЦПК, ГПК, КАСУ, КЗпП, Земельного кодексу, Закону «Про нотаріат» тощо.
2. Передбачено, що сторони можуть просити суд зупинити провадження для проведення медіації (п.4¹ ч.1 ст.251 ЦПК).

Співвідношення медіації та правничих послуг:

Адвокат і медіатор виконують різні, але взаємодоповнюючі ролі.

• Медіатор — нейтральна особа, не дає порад, не ухвалює рішень.
• Адвокат — надає правничу допомогу, консультує, перевіряє законність домовленостей, готує документи.

Обидва фахівці можуть діяти в одному конфлікті, але з дотриманням етичних меж (адвокат не може бути медіатором у тій самій справі).

2. Медіація та адвокатська практика. Засади участі адвоката в процедурі

Засади участі адвоката в медіації:

1. Повага до принципів медіації — добровільність, конфіденційність, нейтральність, рівність сторін.
2. Професійна етика — адвокат не повинен тиснути на клієнта чи нав’язувати рішення, має підтримувати атмосферу довіри.
3. Підготовка клієнта до участі у медіації — пояснення суті процедури, оцінка доцільності, визначення правових меж.
4. Супровід клієнта на всіх етапах — від залучення медіатора до укладення угоди.
5. Юридичне оформлення домовленостей — перевірка на відповідність закону, підготовка текстів угод.

Роль адвоката:

• діагностує конфлікт, інформує про можливість медіації;
• ініціює звернення до медіатора або іншу сторону;
• заявляє клопотання про зупинення судового провадження (ст.251 ЦПК);
• бере участь у медіаційних сесіях (з дозволу сторін);
• оцінює правові ризики запропонованих рішень.

Приклади:

• Сімейний конфлікт — адвокат консультує щодо аліментів, прав батька, законності домовленостей; медіатор працює з емоціями, відновлює комунікацію.
• Кримінальна ситуація між підлітками — адвокат забезпечує захист прав неповнолітнього, а медіатор допомагає сторонам примиритись у межах програми відновного правосуддя (Наказ МЮУ, МВС, ОГП №1116/42461 від 25.06.2024).

3. Види участі адвоката в процедурі медіації. Результат медіації

1. На підготовчому етапі:

• оцінка можливості медіації (медіабельності);
• підготовка клієнта, визначення цілей;
• залучення другої сторони;
• вибір медіатора;
• подання клопотання про зупинення судового провадження.

2. На основних етапах:

• допомога клієнту при формуванні тем і інтересів;
• підтримка у виробленні варіантів рішення;
• правова оцінка ризиків та реалістичності домовленостей;
• участь у підготовці тексту угоди (усної, письмової, нотаріальної, мирової, процесуальної).

Результат медіації — види документів:

1. Угода за результатами медіації — цивільно-правовий договір (у тому числі нотаріально посвідчений).
2. Мирова угода — може бути затверджена ухвалою суду (ЦПК, ГПК).
3. Угода про примирення — у кримінальному процесі.
4. Угода в межах програми відновного правосуддя за участю неповнолітніх.

Фіксування домовленостей:

• визначення відповідальності за невиконання;
• погодження істотних умов правочину;
• можливість подання заяв, відмов, визнань позову;
• звернення до суду із мировою угодою.

Бонус для сторін: якщо угода досягнута внаслідок медіації, сторони отримують повернення 60% судового збору (за подання позову, апеляції або касації) — згідно з ЦПК та ГПК України.

4. Доцільність медіації — медіабельність спорів

Медіація доцільна, коли:

• судовий процес може бути тривалим або безрезультатним;
• сторони хочуть зберегти чи відновити відносини;
• клієнт емоційно не готовий до суду;
• потрібно знайти комплексне рішення, яке виходить за межі позовних вимог;
• сторони мають інтерес до співпраці, а не конфронтації.

Питання, які адвокат має поставити, оцінюючи медіабельність:

1. Чи може судове рішення задовольнити інтереси клієнта?
2. Чи є потреба у збереженні відносин між сторонами?
3. Чи готовий клієнт емоційно брати участь у переговорах?
4. Чи є простір для поступок і взаємних рішень?
5. Чи не буде судовий процес дорожчим або виснажливішим?

Немедіабельні спори — за предметом:

• встановлення юридичних фактів (походження дитини, факт смерті, місце проживання тощо);
• оспорювання чи визнання актів органів влади;
• банкрутство, ліквідація;
• позбавлення чи обмеження прав (наприклад, батьківських);
• спори з публічним інтересом (санкції, конфіскації, державно-владні повноваження).

Немедіабельні спори — за суб’єктами:

• відсутність добровільності;
• зловживання процедурою (затягування, збір інформації);
• надмірна ворожість, категорична відмова від діалогу;
• психічна недієздатність чи залежність сторони;
• прагнення «повної перемоги» без компромісів.

Приклади:

• Медіабельний сімейний спір: розбіжності щодо проживання дитини після розлучення (можливий компроміс, спільна опіка).
• Немедіабельний сімейний спір: позбавлення батьківських прав — вирішується виключно судом.
• Медіабельний трудовий спір: суперечка щодо компенсації за понаднормову роботу (можливі поступки).
• Немедіабельний трудовий спір: встановлення факту трудових відносин — компетенція лише суду.