Арешт майна в порядку забезпечення позову не скасовує пріоритетності прав іпотекодержателя – ВС

Якщо право іпотекодержателя на майно виникло до постановлення ухвали про забезпечення позову, а іпотекодержатель не є учасником справи, його права та інтереси захищаються правилом пріоритетності іпотеки, що виключає необхідність оскарження ним ухвали про забезпечення позову.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду: постанова від 5 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 (провадження № 61-6083сво24) 

У справі, яка переглядалася, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за договором позики. Крім того, посилаючись на наявність доказів, що підтверджують намір відповідачки відчужити своє єдине майно, яке може бути використане для погашення заборгованості за договором позики, позивачка просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно з метою гарантування реального виконання потенційного судового рішення.

Районний суд заяву про забезпечення позову задовольнив. Іпотекодержатель майна, на яке ухвалою суду першої інстанції накладено арешт, який не є учасником справи, оскаржив ухвалу районного суду в апеляційному порядку.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовляючи в задоволенні заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що накладення арешту на іпотечне майно безпосередньо порушує майнові права іпотекодержателя, який не був залучений до участі у справі, та позбавляє його можливості реалізувати своє пріоритетне право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики та відступаючи від висновку колегії суддів іншої судової палати в подібній справі, не погодилася з апеляційним судом, зазначивши, що вжиті районним судом заходи забезпечення позову в цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб’єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна щодо вчинення дій з можливого його відчуження при вирішенні спору про стягнення позики. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.

Положеннями ч. 1 ст. 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, ОП КЦС ВС звернула увагу на те, що апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, та задовольняючи таку скаргу з підстав порушення прав іпотекодержателя, повинен врахувати положення Закону України «Про іпотеку» та правила про пріоритет іпотеки для обґрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення суду першої інстанції.

У випадку забезпечення позову у справі, у якій іпотекодержатель не є учасником справи та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, а право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.