Аспекти роботи адвоката у сфері згоди пацієнта на медичне втручання

Про аспекти роботи адвоката у сфері згоди пацієнта на медичне втручання розповіла адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ Яна Бабенко під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками аспекти роботи адвоката у сфері згоди пацієнта на медичне втручання, а саме:

• 1.    Міжнародні норми.
• 2.    Національні норми.
• 3.    Елементи інформованої згоди.
• 4.    Форма згоди.
• 5.    Судова практика.
• 6.    Медичне втручання без згоди пацієнта.
• 7.    Дефекти згоди.
• 8.    Відмова від медичного втручання.

У рамках характеристики згоди пацієнта на медичне втручання акцентовано на наступному:

1.    Міжнародні норми

• Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

• Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи (ст. 5 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицини від 04 квітня 1997 року (Конвенція Ов’єдо)). Конвенція станом на зараз не ратифікована Україною.

2.    Національні норми

• Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою (ч. 3 ст. 284 Цивільного кодексу України).

• Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування (ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

3.    Елементи інформованої згоди:

•  поінформованість пацієнта (надання інформації);
•  компетентність (спроможність приймати рішення);
•  розуміння інформації пацієнтом (доступність);
•  добровільність.

Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я (ч. 1 ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного (ч. 2 ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників (ч. 1 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

4.    Форма згоди

Письмова форма згоди!

• Форма первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу», затверджена Наказом МОЗ України 14.02.2012 р. №110 (у редакції наказу МОЗ України від 09 грудня 2020 року №2837);

• Форма інформованої згоди пацієнта на проведення діагностики та лікування згідно із новим клінічним протоколом (Додаток №9 до Методики розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини у редакції наказу МОЗ Наказом Міністерства охорони здоров’я №1422 від 29.12.2016 р.);

• Форма первинної облікової документації №063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», затверджена наказом МОЗ України від 31.12.2009 р. №1086;

• Інформована згода на участь у проведенні клінічних випробувань лікарських засобів (вимоги містяться у Додатку 2 до Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затверджений наказом МОЗ України від 23.09.2009 р. №690).

Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників (ч. 1 ст. 43 Основ).

Якщо говорити про необхідність отримання згоди родичів повнолітнього пацієнта на медичне втручання, її необхідно отримувати або якщо такий пацієнт визнаний недієздатним або якщо він перебуває у несвідомому стані, при цьому відсутня пряма загроза життю, яка дозволяє лікарю надати допомогу без згоди згідно положень ч. 2 ст. 43 Основ.

Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно – на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про згоду його підопічного на госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди. (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

5.    Судова практика

1. Постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. №128/2994/15-ц (згода на щеплення неповнолітнім).

2. Постанова Верховного Суду у справі №308/10493/14-а (провадження №61-9038св21) від 21 квітня 2022 року (згода на поміщення до лікарні).

3. Постанова Верховного Суду у справі №758/4817/23 (провадження № 61-4195св24) від 23 липня 2024 року (госпіталізація особи без судового рішення та згоди опікуна за своєю природою та наслідками є непропорційним обмеженням конституційного права недієздатної особи на свободу та особисту недоторканність).

6.    Медичне втручання без згоди пацієнта

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників (ч. 2 ст. 43 Основ).

Обов’язкові критерії:

• пряма та реальна загроза життю пацієнта;
• неможливість отримання згоди.

Поради: потрібно детально зафіксувати у медичній документації підстави для медичного втручання за відсутності згоди та причини, через які неможливо отримати згоду на таке втручання (пацієнтів непритомний, відсутні законні представники пацієнта). Відсутність цієї інформації може в майбутньому стати причиною конфліктів з пацієнтом чи його родичами і бути підставою для притягнення до відповідальності.

7.    Дефекти згоди:

• Неналежне оформлення згоди на медичне втручання;

• Недостатня поінформованість пацієнта про характер медичної допомоги;

• Проведення медичного втручання без згоди пацієнта;

• Відсутність балансу між правом пацієнта на відмову від медичного втручання та обов’язку лікаря рятувати життя.

8.    Відмова від медичного втручання

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування (ч. 4 ст. 43 Основ).

Критерії:

• Повна цивільна дієздатність. Якщо неповнолітній відмовляється від лікування, а батьки дають згоду – відмова неповнолітнього не приймається.

• Усвідомлення своїх дій. Приклад: рішення ЄСПЛ «Арская проти України» (2014 р.).

Форма відмови:

• письмове підтвердження;

• якщо письмове підтвердження неможливо отримати – скласти акт про відмову у присутності свідків.

Примітки: законодавство не встановлює спеціальної форми для відмови від медичного втручання.

Виняток: форма №063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики» містить відмітку «Не даю згоди на проведення щеплення (чому саме)», яку заповнюється при відмові від щеплення.

Відповідальність: у разі неналежного оформлення відмови залежно від наслідків, які настали, це може розцінюватися як ненадання чи неналежне надання медичної допомоги і як наслідок – наставати цивільна або кримінальна відповідальність. Також, лікар може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Судова практика:

• Рішення ЄСПЛ у справі «Гласс проти Сполученого Королівства» (09 березня 2004 року) (відсутність згоди матері на припинення надання медичної допомоги).

• Рішення ЄСПЛ у справі «Релігійна Община Свідків Єгови в м. москва проти російської федерації» (2010 р.) (відмова з релігійних мотивів від надання медичної допомоги).

• Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 14.11.2018 р. у справі №581/625/18 (зобов’язання задовольнити вимогу про відмову від будь-якого медичного втручання).