Чи є платниками туристичного збору фізособи-іноземці, які прибули у відрядження?

Платниками туристичного збору (збір) є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ.

Відповідно до п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ справляння туристичного збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

Підпунктом 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ визначено, що платниками збору не можуть бути, зокрема, особи визначені п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

При цьому п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що фізична особа – резидент це – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого – четвертого п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року    № 435-IV із змінами та доповненнями місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Разом з тим, постійне місце проживання може бути підтверджене паспортом громадянина України або паспортним документом, виданим уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документом, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред’явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною, (ст. 1 розд. І Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами та доповненнями, ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; із змінами та доповненнями, п. 9 ст. 2 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», п. 16 частини першої ст. 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із змінами та доповненнями).

Враховуючи викладене, фізичні особи – іноземці, які прибули у відрядження та не мають статусу резидента, є платниками туристичного збору.

Водночас не можуть бути платниками туристичного збору фізичні особи – іноземці, які мають статус резидента у визначенні п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, та прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області